79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.09.10 Справа№ 31/96-2010 (30/194)
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача:Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк”, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дячука О.А., м. Львів
про:визнання виконавчих написів № 2995 від 14.04.2009 р., № 4040 від 14.05.2009р., такими, що не підлягають виконанню
Суддя Артимович В.М.
При секретарі Митник М.Б.
Представники:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:Дідик Н.О. -представник;
від третьої особи:не з'явився.
Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що представником подано відповідне клопотання.
Суть спору: Позовну заяву подано Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Львів, надалі -позивач, до Закритого акціонерного товариства “ОТП Банк”, м. Київ, надалі -відповідач, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дячука Олександра Анатолійовича, надалі -третя особа, про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. № 2995 від 14.04.2009 р. про звернення стягнення на обладнання та № 4040 від 14.05.2009 р. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2009 р. було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.10.2009 р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 р. позов задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. № 2995 від 14.04.2009 р., в частині решти вимог у позові відмовлено, стягнуто із відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009р. -без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2010 р. рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 р. в частині відмови у позові скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд у іншому складі місцевого господарського суду.
Ухвалою суду від 09.07.2010 р. справу № 30/194 прийнято судом до провадження та присвоєно справі новий № 31/96-2010 (30/194).
Через канцелярію суду 16.08.2010 р. відповідачем подано письмові пояснення по суті спору, в яких відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову за безпідставністю.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 16.08.2010 р. та від 08.09.2010 р.
В судове засідання 22.09.2010 р. з'явився лише представник відповідача, який позовні вимоги в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. № 4040 від 14.05.2009 р. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 заперечив повністю, просив у позові відмовити з підстав, викладених у письмовому запереченні, зокрема вказав, що обрахунок суми заборгованості та пені є правильним. Також представником відповідача в судовому засіданні подано виписки по позичкових рахунках позивача. Позивач і третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду спору по суті. Так, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 08.09.2010 р. отримана позивачем 20.09.2010 р.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 22.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 27.09.2010 р.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:
Між позивачем, як позичальником, та відповідачем, як банком, 08.10.2008 р. був укладений кредитний договір № EL-SME604/006/2008, яким було передбачено надання позивачу кредиту в сумі 124854,54 долари США зі строком повернення до 07.10.2011 р. з фіксованою процентною ставкою в розмірі 14,9 % річних. Погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (п. 1.5.1 договору). Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позивачем та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором та/або умов документів забезпечення. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (п. 1.9.1 договору). Згідно з п. 4.1.1 договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки.
Як вбачається з графіку повернення кредиту та сплати відсотків, підписаного 08.10.2008 р. представником банку та позивачем і скріпленого печатками сторін спору, позивач зобов'язався щомісячно сплачувати банку частину кредиту та проценти. Згідно вказаного графіку позивач зобов'язався 07.11.2008 р. сплатити банку кошти в сумі 5018,47 дол. США (з них 3468,19 дол. США кредиту, 1550,28 дол. США -відсотків за користування кредитом), 08.12.2008 р. -5025,64 дол. США (з них 3468,19 дол. США кредиту, 1557,45 дол. США -відсотків за користування кредитом), 07.01.2009 р. - 4932,34 дол. США (з них 3468,19 дол. США кредиту, 1464,15 дол. США -відсотків за користування кредитом), 09.02.2009 р. - 5031,39 дол. США (з них 3468,19 дол. США кредиту, 1563,20 дол. США -відсотків за користування кредитом), 09.03.2009 р. - 4754,35 дол. США (з них 3468,19 дол. США кредиту, 1286,16 дол. США -відсотків за користування кредитом), 07.04.2009 р. -4758,65 дол. США (з них 3468,19 дол. США кредиту, 1290,46 дол. США -відсотків за користування кредитом), 07.05.2009р. -4760,09 дол. США (з них 3468,19 дол. США кредиту, 1291,90 дол. США -відсотків за користування кредитом).
На забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором позивач уклав із відповідачем 08.10.2008 р. договір іпотеки № РМ-SME604/006/2008, за яким в іпотеку відповідачу позивач передав квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 31,9 кв.м. Вказаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. і зареєстровано в реєстрі за № 2169.
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що 08.10.2008 р. відповідачем видано позивачеві кредит в сумі 124854,54 дол. США.
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору позивачем 07.11.2008 р. сплачено відповідачеві кошти в сумі 5018,47 дол. США, які зараховано банком в сумі 3468,19 дол. США на погашення кредиту згідно графіку та в сумі 1550,28 дол. США на погашення відсотків за користування кредитом. Доказів проведення позивачем інших платежів згідно графіку до кредитного договору позивачем суду не подано.
Судом встановлено, що відповідачем направлялась позивачеві досудова вимога № 22-3-2/50279 від 25.12.2008 р. про погашення заборгованості за кредитним договором, яка отримана позивачем 27.01.2009 р. У зазначеній вимозі банк вимагав від позивача на підставі п. 1.9 кредитного договору достроково виконати зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме: протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги сплатити банку суму кредиту в розмірі 121386,35 дол. США, відсотки за користування кредитом в розмірі 2411,54 дол. США та пеню в розмірі 6655,46 дол. США.
Згодом відповідач направив позивачеві іпотечне повідомлення № 01-11/895 від 07.04.2009 р. з вимогою у 30-денний строк з дати одержання повідомлення сплатити банку суму кредиту в розмірі 121386,35 дол. США, а також суму відсотків та пені, нарахованих на дату погашення кредиту. Повідомленням про вручення поштового відправлення № 1871113 (т. 1, а.с. 91) підтверджується отримання позивачем іпотечного повідомлення 10.04.2009 р.
Нормою ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ж ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з п. 1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позивачем та/або поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором та/або умов документів забезпечення. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
У зв'язку з вищенаведеним судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що остаточним терміном виконання кредитного зобов'язання є 07.10.2011 р., оскільки у зв'язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач набув права вимагати у позивача дострокового погашення кредиту та сплати відсотків протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги, а у позивача виникло зобов'язання повернути всю суму кредиту в цей строк.
Однак, позивачем вимоги банку про дострокове повне погашення кредиту виконані не були. Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості позивачем суду не було надано.
Оспорюваним виконавчим написом № 4040 від 14.05.2009 р., вчиненим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А., було запропоновано звернути стягнення на квартиру № 22 в будинку по вул. Яворницького, 8 у м. Львові, а за рахунок коштів, отриманих від його реалізації - задовольнити вимоги відповідача в загальній сумі, еквівалентній 143303,30 дол. США та 1700 грн. плати за вчинення виконавчого напису, в тому числі 121386,35 дол. США - заборгованість за кредитом, 9394,97 дол. США -сума відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2008 р. по 13.05.2009 р., 12521,98 дол. США -сума пені за прострочення виконання боргових зобов'язань за період з 08.12.2008 р. по 13.05.2009 р.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2009 р. ВП № 12962512 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4040 від 14.05.2009 р. про стягнення з позивача 143303,30 доларів США (1091971,14 грн.), звернувши стягнення на квартиру № 22 в будинку по вул. Яворницького, 8 у м. Львові.
Згідно п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При цьому, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Зокрема, вказаним переліком передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як зазначено в мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2010 р., позовне провадження передбачає з'ясування не лише правильності вчинення виконавчого напису, а і перевірку правильності вимог, зазначених у виконавчому напису. У відповідності до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Аналіз судом норми ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, п. 1.9.1 кредитного договору та матеріалів справи, зокрема досудової вимоги № 22-3-2/50279 від 25.12.2008 р., виписки з позичкового рахунку, що підтверджує часткову сплату позивачем кредиту в сумі 3468,19 дол. США, свідчать, що нотаріусом у виконавчому написі зазначена дійсна сума заборгованості позивача по кредиту, яка складає 121386,35 дол. США.
Так, згідно графіку (т. 1, а.с. 25) за період із 08.12.2008 р. по 13.05.2009 р. позивач станом на дату вчинення виконавчого напису повинен був сплатити банку відсотки в сумі 8453,32 дол. США.
Згідно п. 3 частини 1 кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка, яка складає 14,9 відсотків річних. При цьому річна база нарахування процентів за користування кредитом становить 360 календарних днів.
Виходячи з наведених вище умов кредитування та зважаючи на неповернення кредиту в строки, передбачені графіком, банком нарахування відсотків проводилось на суму кредиту в розмірі 121386,35 дол. США, а не згідно залишку кредиту, зазначеної у графіку. Відтак, судом проведено перерахунок відсотків за користування кредитом і встановлено правильність їх нарахування в сумі 9394,97 дол. США.
В той же час заслуговують на увагу доводи позивача про неправильність розрахунку пені, що зазначена у виконавчому напису.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримувала кредит як фізична особа -підприємець з цільовим використанням кредиту на придбання обладнання. Отже, спірні правовідносини мають характер господарських відносин між двома суб'єктами господарювання.
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, норми якого є спеціальними. Так, ст. 230 Господарського кодексу встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
Нормою ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Кредитним договором іншого строку нарахування пені не встановлено.
Перерахувавши розмір пені, зазначений у виконавчому написі, взявши до уваги, що заборгованість по кредиту в сумі 121386,35 дол. США у позивача виникла 27.02.2009 р. та з огляду на обмеження, встановлені ст.ст. 232, 343 Господарського кодексу, суд прийшов до висновку, що позивач за період із 09.12.2008 р. по 13.05.2009 р. повинен сплатити на користь банку пеню в сумі 6900,53 дол. США.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Отже, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. № 4040 від 14.05.2009 р. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, слід визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі, еквівалентній 5621,45 дол. США.
У зв'язку з вищенаведеним у відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягнути сплачене позивачем державне мито пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 82-1, 84, 85, 111-12 ГПК України , суд -
1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів, задоволити частково.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. № 4040 від 14.05.2009 р. в частині стягнення пені в сумі, еквівалентній 5621,45 дол. США.
3. Стягнути із Закритого акціонерного товариства “ОТП Банк” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (79054, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 0,41 грн. державного мита та 1,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Суддя