18 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5395/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з 03.05.2024, зарахувавши до стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.05.2001.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 03.05.2024 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, однак рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що період проживання (роботи) в зоні гаран тованого добровільного відселення непідтверджений документами.
Із таким рішенням позивач не погоджується та зазначила, що статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, підтверджується відповідним посвідченням (3 категорія), яке видається, зокрема, тим особам, які постійно проживали (працювали) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. Довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 11.04.2024 №4551 підтверджено факт її проживання у період з 11.08.1987 по 08.09.1991 у смт. Любешів Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. При цьому зазначила, що для отримання пільг та компенсацій як особі, потерпілій від Чорнобильської катастрофи, Закон № 796-ХІІ вимагає або проживання, або роботу в зоні в зоні гарантованого добровільного відселення, а не дві зазначені обставини одночасно. Відтак факт роботи на підприємстві, що не належить до забрудненої зони, не спростовує факту її проживання на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, який був перевірений при встановленні їй статусу як потерпілої особи внаслідок аварії на ЧАЕС.
Крім того, вважає, що відповідач-1 безпідставно не зарахував до її страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.05.2001 згідно записів її трудової книжки, позаяк до 01.01.2004 трудовий стаж зараховувався відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), статтею 62 якого визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. З огляду на це, період роботи з 01.07.2000 по 21.05.2001 підлягає зараху ванню згідно записів її трудової книжки, а не на підставі даних Реєстру застрахованих осіб, як ствер джує відповідач-1.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 позовних вимог не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 03.05.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, та за принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області, яким прийнято правомірне та обгрунтоване рішення від 10.05.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше 3 років станом на 01.01.1993.
Представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовних вимог також не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на правомірність рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, визначеного статтею 55 Закону №796-XII. Крім того, заперечує позовну вимогу зобов'язального характеру, оскільки предметом спору є рішення іншого відповідача.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 21.01.1993 Волинською обласною державною адміністрацією (а.с.6).
Позивач 03.05.2024, тобто у віці 59 років, звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням (а.с. 45-46).
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Вінницькій області та рішенням якого від 10.05.2024 № 033050009394 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше 3 років. При цьому у вказаному рішенні зазначено, що вік позивача - 59 років, страховий стаж 34 роки 6 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.07.2000 по 21.05.2001 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 04.04.1983, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків; за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року до січня 2004 року записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами. Також згідно наданих до заяви документів (довідок про періоди проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення) період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 2 місяці 15 днів; до періодів проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період проживання з 26.10.1989 по 08.09.1991 згідно довідки № 4551 від 11.04.2024, виданої Любешівською селищною радою, оскільки в переліку документів наданих для призначення пенсії було надано довідку № 9941 від 24.10.2023, видану Любешівською селищною радою, де зазначено період проживання з 11.08.1987 по 25.10.1989 (також згідно записів вищевказаної трудової книжки позивач працювала в Любешівському коопунівермазі з 11.08.1987 та звільнена 25.10.1987 у зв'язку з виїздом по місцю проживання чоловіка, тому даний період проживання потребує перевірки). Не враховано період роботи з 23.07.1991 по 21.05.2001 в Любешівському споживчому товаристві, оскільки відсутні документи, видані підприємством, установою, організацією, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення, згідно абз. 6 п.п.7 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії ( перерахунку) пенсії відповідно до Закону України № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами від 12.01.2024) (а.с. 7).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 26 Закону України від 09.03.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже, особи, які мають статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, можуть реалізувати право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та на підставі довідки органу місцевого самоврядування про період проживання на території радіоактивного забруднення Пенсійний орган визначає, наскільки років відповідно до статті 55 Закону №796-XII можливо зменшити заявнику вік та страховий стаж, встановлений частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV.
Підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано непідтвердження фактичного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993 на підставі поданих довідок органу місцевого самоврядування (а.с.7).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Як видно із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 23.05.1987 між громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, після укладення якого позивач змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 34 зворот).
Довідкою виконавчого комітету Любешівської селищної ради народних депутатів від 27.09.2022 №3824 підтверджено, що ОСОБА_2 (чоловік позивача) та його сім'я проживали в смт. Любешів Волинської області по 08.09.1991 (підстава будинкова книга) (а.с. 11).
Також відповідно до довідки Любешівської спілки споживчих товариств від 18.10.2023 №40 позивач ОСОБА_1 працювала в коопунівермазі Любешівської райспоживспілки з 11.08.1987 (наказ №64 від 11.08.1987) по 25.10.1989 (наказ №94 від 25.10.1989), Любешівська райспоживспілка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31 зворот).
На підставі вищезазначених довідок від 27.09.2022 №3824 та від 18.10.2023 №40 Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради видано довідку від 11.04.2024 №4551, якою підтверджено, що ОСОБА_1 проживала у період з 11.08.1987 по 08.09.1991 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с .10).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 смт. Любешів Любешівського (тепер Камінь-Каширського) району Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Водночас за змістом рішення від 10.05.2024 № 033050009394 відповідач-1 дійшов висновку, що період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення (у смт. Любешів) станом на 01.01.1993 фактично становить 2 роки 2 місяці 15 днів, не зарахувавши згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 11.04.2024 № 4551 період проживання з 26.10.1989 по 08.09.1991, оскільки в переліку документів наданих для призначення пенсії було надано довідку від 24.10.2023 № 9941, видану Любешівською селищною радою, де зазначено період проживання з 11.08.1987 по 25.10.1989, також згідно записів трудової книжки позивач працювала в Любешівському коопунівермазі з 11.08.1987 та звільнена 25.10.1987 у зв'язку з виїздом по місцю проживання чоловіка, тому даний період проживання потребує перевірки.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як слідує із записів №№6-7 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.04.1983, позивач дійсно з 11.08.1987 була прийнята продавцем у Любешівський коопунівермаг, а 25.10.1989 звільнена у зв'язку з виїздом по місцю проживання чоловіка (а.с. 13), вказаний період роботи також підтверджується довідкою Любешівської спілки споживчих товариств від 18.10.2023 №40 (а.с. 31 зворот).
В той же час, як встановлено судом вище, довідкою виконавчого комітету Любешівської селищної ради народних депутатів від 27.09.2022 №3824 підтверджено, що ОСОБА_2 (чоловік позивача) та його сім'я проживали в смт. Любешів Волинської області з 18.09.1986 по 08.09.1991 (підстава будинкова книга) (а.с. 11).
З урахування наведеного та обставина, що у трудовій книжці позивача наявний запис про звільнення позивача з роботи 25.10.1989 у зв'язку з виїздом по місцю проживання чоловіка, не може бути підставою для незарахування періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.10.1989 по 08.09.1991, оскільки довідкою виконавчого комітету Любешівської селищної ради народних депутатів від 27.09.2022 №3824 підтверджено, що її чоловік проживав в смт. Любешів Волинської області, в тому числі з 26.10.1989 по 08.09.1991.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ трудова книжка підтверджує лише стаж роботи, а не факт проживання особи на території радіоактивного забруднення, та за змістом підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 факт проживання особи на такій території підтверджується, зокрема, документами про проживання, які видані органами місцевого самоврядування. У свою чергу, до заяви від 03.05.2024 позивач надала довідку Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 11.04.2024 №4551, що не заперечує і відповідач-1, якою підтверджено, що позивач проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (в смт. Любешів) у період з 11.08.1987 по 08.09.1991 (а.с.10).
Суд також враховує приписи пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ, якими установлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Матеріали справи свідчать про те, що позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 21.01.1993 було видано посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3) як такій, що постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 рр (а.с.6). Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи суду не надано.
Тож наявність такого посвідчення підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року №501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 серед іншого зазначалось: Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17 зробив висновок, що наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків ГУ ПФУ у Вінницькій області у рішенні від 10.05.2024 № 033050009394 про те, що позивач не проживала не менше 3 років станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення. В протилежному випадку нівелюється її статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, який позивачу встановлений у визначеному законом порядку.
Отже, відмова відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ носить формальний характер та не відповідає чинному законодавству.
Таким чином, проживання ОСОБА_1 в населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, не менше 3 років станом на 01.01.1993 з огляду на наявність у позивача посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, є підставою для зниження пенсійного віку.
Доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу позивача у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
Відтак у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватися у загальному порядку на 1 рік за 2 роки проживання. Враховуючи довідку органу місцевого самоврядування від 11.04.2024 №4551, якою підтверджено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 11.08.1987 по 08.09.1991, що становить більше 4 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Як свідчать матеріали справи, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже на дату звернення про призначення пенсії (03.05.2024) їй виповнилось 59 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV (60-2).
Суд також зазначає, що обов'язковою умовою призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є також наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.
Згідно оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394 безспірний страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 6 місяців 24 дні (а.с. 7, 9), тобто, умова щодо страхового стажу для призначення з 01.01.2024 по 31.12.2024 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку виконується.
В той же час у рішенні від 10.05.2024 № 033050009394 зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.07.2000 по 21.05.2001 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 04.04.1983, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004.
Обчислення стажу роботи для призначення пенсій здійснювалося за нормами статті 56 Закону №1788-XII, згідно з якою до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наведене дає підстави для висновку, що поняття страховий стаж запроваджено Законом №1058-IV (діє з 01.01.2004). До 01.01.2004 робота, виконувана на підставі трудового договору, зараховується до стажу незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
З наведеного слідує, що заявник до заяви про призначення пенсії має обов'язок надати документи про стаж, визначені Порядком №637, і таким документом для нього є трудова книжка (основний документ). Лише за відсутності трудової книжки (або відповідних записів у ній, або коли наявні неточні чи неправильні відомості про періоди роботи) стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Названі документи є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.
Записами №№10-12 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.04.1983 підтверджено, що позивач з 23.07.1991 (наказ №45 від 23.07.1991) по 21.05.2001 (наказ №3 від 14.05.2001) працювала на посаді продавця у Любитівському споживчому товаристві (а.с.12-13). Відомості про роботу виконані відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Будь-які виправлення відсутні (іншого відповідач-1 не встановив). При цьому з розрахунку форма РС-право вбачається, що позивачу частково зараховано до страхового стажу вказаний період роботи, а саме з 23.07.1991 по 30.06.2000 (а.с. 9).
З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 13.05.2024 дійсно вбачається, що за період роботи з 01.07.2000 по 21.05.2001 відсутня інформація (а.с.53-55).
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
За змістом частин п'ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Виходячи з вказаних положень Закону, найманий працівник не є самостійним платником страхових внесків. Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Такий висновок суду відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.03.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а та ін.).
Таким чином, суд вважає, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків за період трудової діяльності позивача з 01.07.2000 по 21.05.2001 не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаного періоду до стажу роботи, оскільки обов'язок зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах як платників страхових внесків, покладений виключно на роботодавців, які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, період роботи позивача з 01.07.2000 по 21.05.2001, тобто до 01.01.2004, підлягає зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше, та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана позивачем разом із заявою від 03.05.2024. Трудова книжка не містить недоліків щодо відомостей про роботу (відповідачі про це не зазначають). За таких обставин інших документів про стаж позивач надавати не має обов'язку.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394 ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а також протиправно не зараховано до її страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.05.2001 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.04.1983 з підстав відсутності даних про сплату страхових внесків.
З цих підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394 належить задовольнити.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, то суд враховує таке.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, питання призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший вид вирішує за принципом екстериторіальності відповідний територіальний орган ПФУ, який після вирішення зазначених питань передає електронну пенсійну справу до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Таким чином, оскільки позивачу було відмовлено у призначенні пенсії рішенням від 10.05.2024 № 033050009394, яке було прийняте ГУ ПФУ у Вінницькій області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності, тому і належним відповідачем за позовною вимогою зобов'язального характеру щодо призначення пенсії є саме ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача від 03.05.2024. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення). При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, виходячи з наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394 та зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити позивачу з 03.05.2024 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії, позаяк звернення за призначенням пенсії відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку) пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.05.2001, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 807,46 грн., сплачений квитанцією від 16.05.2024 в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.05.2024 № 033050009394 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 03 травня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 21.05.2001.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807,46 грн. (вісімсот сім грн. 46 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, 22, ідентифікаційний код 13322403).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826).
Суддя О. О. Андрусенко