м. Вінниця
17 липня 2024 р. Справа № 120/8573/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Вінницької установи виконання покарань (1)" про визнання протиправною та скасування постанови
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до державної установи "Вінницької установи виконання покарань (1)" про визнання протиправною та скасування постанови від 13.04.2023 про накладення дисциплінарного стягнення.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення ним режиму відбування покарання, а тому накладення дисциплінарного стягнення є необґрунтованим.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого просить суду у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що 29.03.2023 під час проведення загального обшуку у камерному приміщенні №219, де утримуються засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки у засудженого ОСОБА_1 було виявлено навушники з гарнітурою та пошкодженою ізоляцією. Будучи опитаний, позивач підтвердив, що дані навушники належать йому, однак як та коли зазначені навушники з гарнітурою у нього опинилися - останній пояснити відмовився. Згідно довідки складеної 13
13.04.2023 начальником відділу ІТЗО майором внутрішньої служби З.Дубієм, вилучені навушники у ОСОБА_1 , які належать до малопотужних широкосмугових динаміків спрямованої дії, в конструкцію яких включений мікрофон, тобто вони являються дротовими навушниками з мікрофоном (гарнітура), та відповідно до додатку 5 п. 1 розділу V Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018, не передбачено права засуджених набувати та зберігати такі навушники, тобто їх зберігати заборонено.
Відповідач звернув увагу суду на тому, що позивач сам визнав факт зберігання вилучених навушників із гарнітурою та не заперечує факт вилучення 29.03.2023. Посилання ж на той факт, що вилучені навушники не є забороненими до зберігання, оскільки не містять мікрофону (гарнітури) спростовуються матеріалами перевірки та довідкою, складеною в результаті їх огляду фахівцем - начальником відділу ІТЗО установи. Крім того, в наданих позивачем документах відсутні докази, які підтвердили зворотне.
Представник позивача скористався своїм правом та подав відповідь на відзив згідно якого заперечує поти доводів відповідача та просить суд позов задовольнити. Зокрема, зазначив, що відповідач у відзиві зазначив неправдиву інформацію, що будучи допитаний ОСОБА_2 підтвердив, що навушники його, однак як та коли вони в нього опинилися останній пояснювати відмовився. Представник позивача вказав, що у поясненнях ОСОБА_2 від 05.04.2023 зазначено, що у нього було виявлено навушники. Іншої інформації позивач не надавав. Позивачем визнано лише факт, що в нього було забрано особисті речі та не визнав і не підтвердив, що належні йому навушники були з мікрофоном чи такими, що заборонені для зберігання і користування.
Крім того, на переконання представника позивача, з довідки від 13.04.2023 за підписом начальника відділу ІТЗО З.Дубій неможливо встановити, які саме навушники надано до перевірки, оскільки не було належним чином проведено вилучення та опис вилучених рече з обов'язковим зазначенням їхніх характерних ознак.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі з 15.11.2011 відбуває покарання в державній установі "Вінницької установи виконання покарань (1)".
13.04.2023 начальником державної установи "Вінницької установи виконання покарань (1)" ОСОБА_3 була винесена постанова про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у виді оголошення попередження. Таке стягнення накладено у зв'язку із порушенням режиму відбування покарання, яке полягає у тому, що 29.03.2023 під час проведення загального обшуку установи в камерному приміщенні №219, де він утримується, було виявлено та вилучено навушники з гранітурою.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кримінально - виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено, зокрема, що засуджені зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Згідно із частиною другою статті 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 107 КВК України засуджені зобов'язані, в тому числі: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.
Аналогічні обов'язки засуджених визначені пунктом 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року №2823/5 (далі Правила). Так, засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами.
Згідно із статтею 131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.
Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до частини першої статті 132 КВК України за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження. Попередження - це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення.
Частинами 1-4 статті 134 КВК України визначено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.
Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.
Сторонами не заперечується, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за порушення режиму відбування покарання, а саме: у засудженого виявлено та вилучено навушники з гарніторою.
Правила регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі врегульовано Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Правил №2823/5, засуджені, окрім іншого, мають право розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами, за винятком тих, використання яких заборонено.
При цьому, пунктом 4 Розділу ІІ Правил №2823/5 визначено, що засудженим, окрім іншого, забороняється придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3).
Додатком 3 до пункт 4 Розділу ІІ Правил №2823/5 визначено перелік предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено, зокрема, будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура, аудіо-, відеокасети, CD- та DVD-диски (за винятком: гучномовець - один на жилу секцію (камеру), телевізор (без можливості виходу в мережу Інтернет) та цифровий ефірний тюнер T2 - один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію (камеру), DVD-програвач - один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію (камеру)).
Суд зазначає, що навушки - це пристрій аудіоапаратури, який відтворює звук.
Тобто, вилучені у позивача навушник належать до заборонених предметів для зберігання та використання засудженими.
Самк вилучення підтверджкується рапортом в.о. начальника ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" полковника Віталія Вітринського, а також письмовими поясненнями позивача, що наявні в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, обізнаність позивача про свої права та обов'язки, суд вважає, що матеріали справи не підтверджують доводи ОСОБА_1 про безпідставне накладення на нього спірною постановою дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна установа "Вінницька виправна колонія №1" (м. Вінниця,вул. Брацлавська, 2, код ЄДРПОУ 08562602)
Суддя Комар Павло Анатолійович