17 липня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 703/1136/24
Провадження № 22-ц/821/1103/24
Категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: Смілянська окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради,
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради»,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Смоляра А.О. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області) у справі за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» про стягнення витрат на лікування потерпілого ,-
Короткий зміст позовних вимог
15 березня 2024 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» про стягнення витрат на лікування потерпілого.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.02.2023 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Вказує, що ОСОБА_1 31 серпня 2021 року близько 08 години 30 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Ірдинській в м. Сміла Черкаської області в напрямку центру міста, неподалік будинку №4, була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, у результаті чого грубо порушила вимоги п.п. 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме не обрала безпечну швидкість та не врахувала стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась по правому узбіччю відносно напрямку руху автомобіля.
У результаті виниклої дорожньо-транспортної пригоди пішохід згідно висновку судово-медичної експертизи №05-6-01/350 від 27 жовтня 2021 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: А) перелому лівої ключиці, перелому клубової кістки зліва, перелому кісток лівого передпліччя та вивиху головки правої стегнової кістки, які за ознаками тривалого розладу здоров'я відносяться до категорії середньої тяжкості; Б) рани лобу (чола) з пошкодженням апоневрозу, рани правої пахвинної ділянки, рани лівої гомілки, які за ознаками короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; В) гематоми на голові, тулубу, кінцівках та садни верхніх і нижніх кінцівок, тулуба та правої половини обличчя, які за ознаками відсутності короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 з 31.08.2021 по 05.10.2021 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради», вартість лікування становить - 41432,50 грн.
На думку позивача вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.
Враховуючи наведене, заступник керівника Смілянської окружної прокуратури просив стягнути з відповідача на користь Черкаської обласної ради 41 432,50 грн, які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_2 .
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року дану справу передано за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.
02 квітня 2024 року суддею Черкаського районного суду Черкаської області відкрито провадження у справі і призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 01 травня 2024 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної ради кошти, які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 41 432,50 грн та зараховано їх на рахунок загального фонду обласного бюджету Черкаської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів про добровільну сплату витрат на лікування потерпілої, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 28 травня 2024 року, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції ухваленим на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із грубим порушенням норм як процесуального так і матеріального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року та ухвалити по справі нове рішення.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд розглянув справу на підставі неповно зібраних матеріалів, а саме довідки КНП про вартість ліжкодня. На даний час медичні установи на підставі договорів з НСЗУ отримують кошти на утримання хворих в залежності від пакетів медичної допомоги, наданих лікарським закладом.
Вказує, що прокурор не надав жодних медичних документів, які б підтверджували суму витрат на лікування ОСОБА_2 , ані виписки з картки амбулаторного хворого, ані кількості днів безпосередньо перебування хворої на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні, ані історії хвороби.
Зазначає, що розрахунок береться на весь медичний заклад, а не по відділеннях, який також повинен бути офіційно затверджений. Наданий представником медичного закладу розрахунок не наданий в повному обсязі, в нього не включено і не розраховано повний пакет послуг, який входить в фінансування одного ліжко-дня перебування потерпілої в медичному закладі.
Також прокурором не надано установчі документи та бухгалтерсько-облікова документація медичного закладу, в якій чітко вказувався розрахунок вартості наданих медичних послуг відповідно до кількості ліжко днів та не надано виписки з історії хвороби з розрахунковою вартістю лабораторії та послуг, які входять в розрахунок, тому вважає наданий розрахунок недопустимим доказом.
Вказує, що суд фактично позбавив відповідача права на доступ до правосуддя, права на справедливий суд, оскільки відмовив у клопотанні про призначення справи до розгляду в судовому засіданні із викликом сторін.
Зазначає, що суд, в порушення норм процесуального права, прийняв до свого провадження позовну заяву від особи, яка не наділена правом на звернення до суду, а також подана в інтересах особи, права якої не порушені.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 01 липня 2024 року заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, вважаючи зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи безпідставними, необгрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.02.2023 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за наступних обставин: ОСОБА_1 31 серпня 2021 року близько 08 години 30 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ-2107», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Ірдинській в м. Сміла Черкаської області в напрямку центру міста, неподалік будинку №4, була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, у результаті чого грубо порушила вимоги п.п. 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме не обрала безпечну швидкість та не врахувала стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась по правому узбіччю відносно напрямку руху автомобіля.
Згідно висновку експерта №05-6-01/350 від 27.10.2021, у ОСОБА_2 мали місце наступні ушкодження: А) перелому лівої ключиці, перелому клубової кістки зліва, перелому кісток лівого передпліччя та вивиху головки правої стегнової кістки, які за ознаками тривалого розладу здоров'я відносяться до категорії середньої тяжкості; Б) рани лобу (чола) з пошкодженням апоневрозу, рани правої пахвинної ділянки, рани лівої гомілки, які за ознаками короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; В) гематоми на голові, тулубу, кінцівках та садни верхніх і нижніх кінцівок, тулуба та правої половини обличчя, які за ознаками відсутності короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких.
24.03.2023 Смілянською окружною прокуратурою до КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» направлено запит №52-1863вих-23 щодо інформації, за рахунок яких коштів здійснювалося лікування ОСОБА_2 із одночасним наданням довідки про витрати на проведене лікування.
24.03.2023 Смілянською окружною прокуратурою до Черкаської обласної ради направлено запит №52-1861вих-23 щодо відшкодування коштів за лікування ОСОБА_2 та вживання Черкаською обласною радою заходів щодо стягнення таких витрат.
Відповідно до листа КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» №204/01-14 від 24.03.2023, ОСОБА_2 поступила в ортопедо-травматологічне відділення 31.08.2021, виписана 05.10.2021. Всього 35 ліжко-днів. Загальна вартість лікування - 41 325,50 грн.
Відповідно до листа Черкаської обласної ради №01-31/292 від 29.03.2023, надання інформації щодо джерел фінансування наданих медичних послуг та факту відшкодування коштів за лікування ОСОБА_2 не вбачається можливим, оскільки обласна рада не володіє такою інформацією.
13.03.2024 Смілянською окружною прокуратурою до Черкаської обласної ради направлено повідомлення №52-1587вих-24 про вжиття заходів представницького характеру на захист державних інтересів шляхом звернення до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення коштів, які витрачені на лікування потерпілого.
Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Частиною 3 статті 1206 ЦК України визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 06.07.1993.
Цим Порядком передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що закладом охорони здоров'я понесені витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, які відповідачем добровільно не відшкодовані та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що прокурор не надав жодних медичних документів, які б підтверджували суму витрат на лікування ОСОБА_2 , ані виписки з картки амбулаторного хворого, ані кількості днів безпосередньо перебування хворої на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні, ані історії хвороби, є безпідставними, оскільки розрахунок фактичних витрат здійснюється згідно Порядку, а не на підставі виписки із картки амбулаторного хворого чи історії хвороби і в матеріалах справи міститься розрахунок витрат закладу охорони здоров'я на лікування ОСОБА_2 за період з 31.08.2021 по 05.10.2021, який не спростований відповідачем.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що суд, в порушення норм процесуального права, прийняв до свого провадження позовну заяву від особи, яка не наділена правом на звернення до суду, а також подана в інтересах особи, права якої не порушені, є необгрунтованими, оскільки прокурор у даній справі звернувся в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Черкаської обласної ради, яка повідомила, що заходів для відшкодування відповідної шкоди самостійно не вживала, що й обумовило необхідність звернення з цим позовом до суду саме прокурора.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд фактично позбавив відповідача право на доступ до правосуддя, права на справедливий суд, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням / викликом сторін/ є необгрунтованими по наступних підставах.
Із позовом прокурор звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області суду 15 березня 2024 року.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року дану справу передано за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.
02 квітня 2024 року суддею Черкаського районного суду Черкаської області відкрито провадження у справі і призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 01 травня 2024 року.
Копію ухвали про відкриття провадження направлено до електронного кабінету відповідача 03.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Згідно супровідного листа від 03.04.2024 копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено засобами поштового зв'язку, яку відповідач ОСОБА_1 отримала 06.04.2024. що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с 52).
29 квітня 2024 року на адресу Черкаського районного суду надійшло клопотання представника відповідача - ОСОБА_4 , в якому останній просив суд поновити строк для подачі клопотання, визнання причин його пропуску поважними та висловив прохання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням(викликом) сторін.
Цього ж дня, представником відповідача ОСОБА_4 подана заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
01 травня 2024 року ухвалою Черкаського районного суду в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
Зі змісту ухвали вбачається, що враховуючи складність справи, з метою економії процесуального часу, та те, що представником відповідача не наведено обгрунтованих підстав для переходу до розгляду справи з викликом сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Із наведеного слідує, що відповідачка була належним чином повідомлена про поданий до неї позов та мала можливість у передбачений нормами ЦПК України строк звернутися до суду із відзивом на позовну заяву, проте, своїм правом не скористалась, тому, на думку колегії суддів, відповідач ОСОБА_5 не була позбавлена права на доступ до правосуддя.
Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд, залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
Згідно з частиною сьомою статті 277 ЦПК України, ч. ч. 2-6 цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що справа є малозначною та не підпадає під заборони, встановлені ч. 4 ст. 274 ЦПК України та дійшов висновку про те, що справа підлягає подальшому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Отже, з огляду на ціну позову 41 432,50 грн, категорію та складність справи, відсутність значного суспільного інтересу, обсяг і характер доказів у справі, суд першої інстанції правильно визначив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Звертаючись із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, представник відповідача не навів обгрунтованих доводів для переходу розгляду справи із спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
Крім того, колегія суддів, зауважує, що дана справа підпадає під категорію малозначних і підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду з підстав порушення судом норм процесуального права, оскільки такі порушення відсутні.
Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 травня 2024 року у справі за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» про стягнення витрат на лікування потерпілого - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков