Справа № 524/6873/21 Номер провадження 22-ц/814/909/24Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
17 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за поданням приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 серпня 2021 року, прийнятої під головуванням судді Кривич Ж.О. в м.Кременчузі,-
У липні 2021 року приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до районного суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань.
Вказував, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 65123038 з примусового виконання дублікату виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 6-5250/11 від 22.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», заборгованості в розмірі 604 585,55 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 серпня 2021 року подання приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань - задоволено.
Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у праві виїзду за кордон до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчому провадження № 65123038 з примусового виконання дублікату виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 6-5250/11 від 22.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», заборгованості в розмірі 604585 грн 55 коп.
Виконання ухвали доручено Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26).
Ухвалу оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати як незаконну і необґрунтовану.
У відзиві приватний виконавець Скрипник В.Л. посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу районного суду залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 6-5250/11, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2011 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа - задоволено. Видано виконавчий лист на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.02.2011 року у справі № 387/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 598 203,52 грн. та витрат пов'язаних з вирішенням спору третейським судом в сумі 6 382,03 грн. ( т.1, а.с.113-114,203).
Згідно п. 1 Передавального акту від 15.10.2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». В подальшому правонаступником став АТ «Сенс Банк».
Постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 13 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження за № 65123038 з примусового виконання дублікату виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 6-5250/11 від 22.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», заборгованості в розмірі 598203,52 коп. та 6382,03 грн. третейського збору ( т.1, а.с.8).
Посилаючись на те, що боржник ОСОБА_1 , отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, не вчиняє дій по виконанню зобов'язання, приватний виконавець просив тимчасово обмежити його у праві перетину державного кордону України виконання своїх зобов'язань.
Районний суд, задовольнивши подання, виходив з того, що станом на 06.08.2021 року рішення суду не виконано. Боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, загальна заборгованість становить 604585 грн 55 коп.
ОСОБА_1 є працездатною особою, проте офіційно не працює та вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.
За змістом ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Встановлено, що на виконанні приватного виконавця з 13 квітня 2021 року перебуває зазначене виконавче провадження.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 вказаного Закону України встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ч.3 ст.12, ст. 81 ЦПК України.
Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Оскільки, відповідно до положень ст.441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У даній справі приватний виконавець просив здійснювати розгляд подання без його участі (т.1,а.с.47).
Законом передбачено юридичні санкції у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Проте, з наданих до подання документів, не вбачається належних доказів на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Між тим, за клопотанням представника боржника та на виконання ухвали апеляційного суду від 05.06. 2024 року про витребування відомостей про виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, Автозаводським ВДВС у м.Кременчуці повідомлено, що 13.01.2016 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 42683864 на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» за результатами виконання виконавчого напису № 367, виданого 17.03.2014 року приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу Якименко О.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 , що належить майновому поручителю ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк».
Вищезазначене майно було реалізоване на прилюдних торгах за ціною 547 048 грн., з яких 495 893,64 грн. були перераховані на користь ПАТ «Укрсоцбанк».
Таким чином, вбачається, що рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.02.2011 року було часткове виконано, проте зазначені відомості у виконавчому провадженні приватного виконавця відсутні.
Суд апеляційної інстанції з врахуванням наведеної інформації про часткове виконання вказаного рішення суду, вбачає, що доводами подання приватного виконавця Скрипник О.В. не доведений факт ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань
Разом з цим, дії приватного виконавця в межах, визначених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення в іншій частині, в повній мірі не вичерпані.
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordov. Italy), скарга № 32190/96, § 96, рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlikv. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, рішення Європейського суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 серпня 2021 року.
Керуючись ст.ст. 367, 374,376 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 серпня 2021 року скасувати, ухваливши з даного питання нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов'язань.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 18.07.2024 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна