СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7410/24
пр. № 2/759/3180/24
17 липня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
10.04.2024 року позивач звернувся до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, просить стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СК «АРКС» 10 345,20 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.09.2020 між ПРАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного ТЗ за №11279а0ке відповідно до умов якого було застраховано ТЗ «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 .
12.10.2020 о 19:00 год. по пр. Любомира Гкзара, 20А у м. Києві сталася ДТП за участю ТЗ «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 в результаті чого було пошкоджено застрахований ТЗ «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , а відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2020. У зв'язку із чим, АТ «СК «АРКС» було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 26 450,39 грн, яка була розрахована та виплачено відповідно до рахунку виставленого СТО, що надало послуги по відновлювальному ремонту пошкодженого автомобіля. Після чого позивач звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» де застраховано ТЗ «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 із заявою про виплату страхового відшкодування, яка виплатила позивачу суму у розмірі 16 105,19 грн застосовуючи коефіцієнт фізичного зносу до складових, що підлягають зміні - 0,53 з урахуванням франшизи, яка згідно полісу №ЕР/183727555 становить 2 600,00 грн. Внаслідок чого, позивач просить стягнути з відповідача відшкодовану суму збитків, яка становить 10 345,20 грн.
Ухвалою судді від 11.04.2024 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 51, 52).
Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.
04.06.2024 від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки ТДП трапилося 12.10.2020, страхове відшкодування позивачем здійснено 21.10.2020, а тому вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який відповідно ст. 257 ЦК України становить 3 роки. Крім того, відповідач не був запрошений на огляд пошкоджень автомобіля страхувальника, тому підтвердити справжність пошкодження не може (а.с. 65, 66).
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2020 р. о 19 год. 00 хв. по пр.-т Л. Гузара, 20-а, в місті Києві, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 порушив п.п. 10.9 ПДР України, а саме - рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований ТЗ «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 у результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та притягнено до адміністративного правопорушення (а.с. 12, 13).
Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність потерпілої особи ОСОБА_2 була застрахована у АТ «СК «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 03.09.2020 де було застраховано ТЗ «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 26-33).
16.10.2020 потерпіла особа ОСОБА_2 звернулася до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхового відшкодування наземного транспортного засобу (а.с. 18).
Згідно акту №9: ARX2642540 від 20.10.2020, розрахунку страхового відшкодування; рахунку №00301 від 16.10.2020 , наряду замовлення №ТМ000584 від 09.12.2020, потерпілій особі АТ «СК «АРКС» виплачено суму страхового відшкодування, внаслідок пошкодження ТЗ «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 26 450,39 грн (а.с. 10, 13-17).
16.10.2020 року на підставі акту огляду транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно якого встановлено характер пошкоджень (а.с. 19-25).
На підставі полісу №ЕР 183727555 діючого станом на 12.10.2020 застраховано ТЗ «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно якого ліміт за шкоду майну становить 130 000,00 грн (а.с. 36).
11.01.2021 року АТ «СК «АРКС» звернулося до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 26 450,39 грн (а.с. 37).
23.02.2021 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп виплатила суму страхового відшкодування на рахунок АТ «СГ «АРКС» у розмірі 16 105,19 грн, обґрунтовуючи цю суму таким чином, що визначення та оцінка реального розміру збитків проводилась на підставі наданого рахунку №00301 від 16.10.2020 ФОП ОСОБА_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який було розраховано згідно п. 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» представником ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки строк експлуатації автомобіля «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 перевищує 7 років. А тому коефіцієнт фізичного зносу складає 0,53 та складові, що підлягають заміні розмір матеріального збитку становить 18 705,19 грн, проте враховуючи франшизу у розмірі 2 600,00 грн, сума до виплати становить 16 105,19 грн (а.с. 38, 39).
АТ «СК «АРКС» звернулося до ОСОБА_1 із претензією про регресні вимоги від 10.03.2021, вимагаючи в останнього суму регресної вимоги у розмірі 10 345,20 грн (а.с. 9).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування»: «Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі».
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Після такої виплати делікатне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Як зазначає Верховний Суд України в листі від 19.07.2011 р., перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-112ц13 від 25.12.2013 р.
Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах загального строку позовної давності та у межах фактичних витрат незалежно від коефіцієнту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу тощо, право вимоги переходить до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» набуло права зворотної вимоги до відповідача у справі.
Збитками є втрати, який особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт перший частини другої статті 22 ЦК України).
Згідно пункту четвертого постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 116, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправильними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
У статті 1187 ЦК України закріплено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначені розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід врахувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначив своєю постановою від 10.02.2016 р. Верховний Суд України, за змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96/ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що представником відповідача подано до суду заявупро застосування строку позовної давності з приводу чого, слід зазначити наступне.
У п. 27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", роз'яснюється, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.
При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права 23.02.2021 року, тобто з дня коли отримав від страхувальника ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» винуватця ДТП частину страхової виплати у розмірі 16 105,19 грн, а відтак, строки позовної давності слід рахувати саме з 23.02.2021 року, а не з моменту настання ДТП 12.10.2020.
Отже, при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі -моментом здійснення відповідної виплати страхового відшкодування.
Таким чином, право на пред'явлення позову в порядку регресної вимоги до відповідача у позивача виникло 23.02.2021 року, тобто з дня коли позивач дізнався, що його вимоги з повного страхового відшкодування задоволені лише в частині, а саме на суму 16 105, 19 грн.
Разом з цим, позов до суду надійшов лише 10.04.2024 року, а відтак, судом встановлено, що позивачем пропущено строки на пред'явлення позову.
Первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 у справі № 6-2806цс16.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, враховуючи, що Акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до суду з пропуском строку позовної давності суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки останньому в позові відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 116, 253, 256, 257, 258, 261, 509, 515, 933, 979, 980, 1187, 1192, 1194 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя А.С. Ключник
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», (код за ЄДРПОУ 20474912, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).