79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.10.09 Справа№ 16/151
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шереметі О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,м.Львів
До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,м.Сокаль
Про стягнення 14536,92грн.
За участю представників сторін:
Від позивача -ОСОБА_3-представник
Від відповідача -не з”явився
Права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутніх представників сторін технічна фіксація судового процесу не проводилась.
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів до Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Сокаль про стягнення 14536,92грн. заборгованості в тому числі 5733грн. основного боргу 8 599,50грн. пені, 141,03грн.-3%річних, 63,06грн.-інфляційних витрат.
Представник позивача в судове засідання з”явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити, докази витребувані судом представив, оригінали документів надав для огляду.
Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, у судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 4596368, жодних клопотань чи заяв від відповідача на адресу суду не поступало.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву на позовну заяву та представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті згідно ст.75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, подані суду, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:
27.08.08р. між суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів (дилер) та Суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м.Сокаль(субдилер) укладено договір про взаємну співпрацю, згідно до умов якого сторони домовилися про взаємовигідну співпрацю по реалізації мобільних телефонів.
Згідно до п.п.2,3 договору про взаємну співпрацю від 27.08.08р. дилер зобов”язується: надавати термінали хорошої якості, гарного дизайну і з достатньою кількістю технічних можливостей, забезпечувати повне гарантійне обслуговування протягом 6-ти місяців, у разі несправності терміналу забезпечити швидкий ремонт до 14 днів у випадку наявності запчастин, надати субдиллеру безкоштовний рекламний супровід: флаєри, реклама в газетах і інформаційних виданнях, реклама по радіо і телебаченню, та ін.в міру розвитку мережі., надати субдиллеру інтернет-рекламу, надати субдиллеру повну базу даних по терміналах з детальною інформацією, забезпечити ексклюзивними підставками і додатковими атрибутами а також аксесуарами. Субдиллер зобов'язаний: Представляти виключно термінали Субдиллера з категорії Duos, відповідно до додатку №1 2.10 Забезпечити даним терміналам найкращі місця на вітринах (2-3 полиця від верху на центральних прилавках), інформованість працівників про наявні моделі і їхні характеристики і можливості, Забезпечити продажні ціни не менше рекомендованих, що у вартісному співвідношені становить накрутка не менше 20-40% вартості або 250-400 грн на терміналі, одноразова перша закупка не менше 10 терміналів одного виду. Загальна кількість замовлених телефонів повинна становити не менше 100шт на місяць. Строк оплати отриманого товару сторонами в договорі не визначено.
На виконання умов договору про взаємну співпрацю від 27.08.08р. суб»єктом підприємницької діяльності фізичною ососбою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів відпущено товар Суб»єкту підприємницької діяльності фізичній ососбі-підприємцю ОСОБА_2, м.Сокаль на загальну суму 900 доларів США, що підтверджується накладною б/н від 27.08.08р.
Суб»єктом підприємницької діяльності фізичною ососбою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів вручено відповідачу досудове попередження від 15.04.09р. із вимогою здійснити оплату за отриманий товар . На досудовому попередженні позивача, зазначено, що ОСОБА_2 зобов”язується повернути борг у розмірі 695 доларів США, що еквівалентно 5733грн. до 07.05.09р.. Однак, на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача залишилась не погашеною та становить 5 733грн (еквівалент 695доларів США).
За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть доказуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
При дослідженні поданих позивачем накладних, встановлено, що останні містять назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, підписи відповідальних осіб за отримання товару скріплені печатками сторін. При цьому як підставну виникнення зобов”язання не зазначено договір укладений між сторонами про взаємну співпрацю від 27.08.08р., копію якого представлено суду. Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність посилань у накладних на договір про взаємну співпрацю від 27.08.08р., та інших доказів в матеріалах справи, які б підтвердили, що поставка товару згідно вказаних накладних відбулася на виконання умов даного договору, відсутні правові підстави для нарахування пені на підставі умов даного договору. У зв”язку із наведеним, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені .
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Із змісту даної норми вбачається, що в даному випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків .
Відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем із суми боргу нараховано відповідачу 141,03грн.-3%річних, 63,06грн.-інфляційних витрат за період з вересня 2008р. по червень 2009р. Як вбачається із поданого до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних позивачем здійснено обрахунок за період з вересня 2008р. по червень 2009р., однак як видно із листа вимоги від 15.04.09р., вимога отримана відповідачем лише 15.04.09р., відтак боржник вважається таким що порушив умову про строк виконання лише з 23.04.09р. Тому з врахуванням положень ст. 530 ЦК України та обставин справи, за період визначений позивачем, а саме з вересня 2008р. по червень 2009р позовна вимога щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 23.04.09р. по червень 2009р. інфляційні втрати становлять 86,56грн, та 3%річних -32,51грн. Враховуючи, те що позивачем заявлено суму інфляційних втрат в розмірі 63,06грн, що є меншою за фактичну суму, та є правом позивача, та те що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, сума інфляційних нарахувань підлягає задоволенню в розмірі заявленій позивачем.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач позов не заперечив, наведених обставин не спростував, доказів оплати не представив.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 5733грн. основного боргу , 3%річних -32,51грн., 63,06грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, не спростованими і підлягають до задоволення. В іншій частині позовних вимог належить відмовити .
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України .
Керуючись ст.ст. 33, 49,75, 82,83, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) на користь Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2) 5733грн. основного боргу , 3%річних -32,51грн., 63,06грн. інфляційних втрат 58,28грн. державного мита та 126,29грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України .
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя