15.07.2024 Справа № 756/2054/23
Справа № 756/2054/23
Провадження №2-п/756/95/24
05 липня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Косянчук Н.І., представника відповідача - адвоката Мамаєва Д.Ю., представника позивача - Чубар Ю.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах яких діє представник Мамаєв Дмитро Юрійович , про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.04.2019 у розмірі 247 954,43 грн., яка утворилася станом 15.01.2023, а також судовий збір у розмірі 3 719,32 грн.
13.06.2024 представник відповідача - адвокат Мамаєв Д.Ю. подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що під час розгляду вказаної цивільної справи ОСОБА_1 не з'являвся та не повідомляв про причини своєї неявки, був позбавлений права подати відзив або письмові заперечення на позовну заяву, оскільки про розгляд цивільної справи не був повідомлений належним чином, а про існування рішення суду дізнався після накладення приватним виконавцем арешту на його рахунки в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з примусового виконання вказаного рішення. При цьому, при ухваленні рішення судом не прийнято до уваги суттєві обставини, які мають значення для правильного вирішення справи по суті, зокрема: те, що позивач не подав до суду документів, що підтверджують укладення кредитного договору з відповідачем.
З урахуванням наведеного, просить скасувати заочне рішення суду від 03.07.2023 та переглянути його.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву про скасування заочного рішення з викладених у ній підстав. Зазначив, що відповідач про існування судового процесу відносно нього не знав, оскільки не був повідомлений у встановлений законом спосіб про розгляд справи, жодних процесуальних документів по справі не отримував, мешкає у Канаді.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про скасування заочного рішення, посилаючись на те, що представником відповідача не наведено жодної матеріальної підстави для його скасування, а також доказу, який би не був врахований судом при його ухваленні.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, вислухавши представників сторін, ознайомившись з заявою про перегляд заочного рішення, матеріалами цивільної справи №756/2054/23, приходить до наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.04.2019 у розмірі 247 954,43 грн., яка утворилася станом 15.01.2023, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 719,32 грн.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 по цивільній справі №756/2054/23 було направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання останього 18.07.2023, разом з тим відомостей щодо його отримання вказаного рішення відповідачем матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення, крім цього, додатково на мобільний номер телефону ОСОБА_1 неодноразово спрямовувалися тексти судових повісток у вигляді sms-повідомлення з датою, часом та місцем проведення судових засідань.
Так, на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , була направлена судова повістка, копія ухвали про відкриття провадження від 06.03.2023 та копія позову з усіма додатками. Вказане поштове відправлення повернулось відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (трекінг відправлення - 0421219846059). Крім того, на мобільний телефон відповідача, який зазначався останнім під час укладення договору кредиту, судом було скеровано повідомлення про день, час та місце судового засідання, призначеного на 08.05.2023, яке отримано 12.04.2023 о 10:19:46 год., що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber».
Про дату судового засідання, призначеного на 03.07.2023, відповідач повідомлявся шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання останнього. Вказане поштове відправлення також повернулось відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (трекінг відправлення - 0421219945626).
Відповідно до п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, судові повістки, а також усі процесуальні документи були відправлені відповідачу у строк за місцем його реєстрації, зазначеній у довідці Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА № 89665581 від 24.02.2023, отриманої Оболонським районним судом м. Києва в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, а також представником заявника у наданих суду документах, зокрема: заяві про скасування заочного рішення.
При цьому, суд враховує правові позиції, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, згідно з якими направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а також позицію сформовану в постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 про те, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. А отже, здійснення судом всіх можливих спроб для повідомлення позивача про наявність відповідного позову до нього.
Викладене свідчить про те, що суд виконав покладений на нього обов'язок повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, не подав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки, причин неподання відзиву на позов тощо.
Згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції даної статті сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Таким чином, розглядаючи другу умову для скасування заочного рішення суд виходить з того, що відповідно до ст. 288 ЦПК України відповідач або його представник у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення як на підставу для скасування рішення вказує, що позивач не подав до суду документів, що підтверджують укладення кредитного договору з відповідачем.
Разом з тим, до позовної заяви представником позивача долучена Анкета-заява б/н від 11.04.2019, підписана ОСОБА_1 У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що він приєднується до Умов та правил надання банковських послуг АТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет, які разом з пам'яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус джерело та розмір доходу.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав: Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 11.04.2019 станом на 15.01.2023.
Крім того, з наданих матеріалів вбачається, що під час укладання кредитного договору, тобто 11.04.2019, відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки, у якій зазначено: вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія; розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок та строки сплати процентів за користування кредитом, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання, тощо.
Таким чином, підписана ОСОБА_1 довідка про умови кредитування містить усі істотні умови кредитного договору.
Наведене свідчить, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, а 11.04.2019 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено саме кредитний договір.
З довідки АТ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 11.04.2019 отримав наступні картки:
№ НОМЕР_1 дата відкриття 11.04.2019, термін дії до 04/22;
№ НОМЕР_2 дата відкриття 18.12.2020, термін дії до 12/23.
Згідно з довідкою про зміни умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, кредитний ліміт за кредитною карткою змінювався декілька разів та складав станом на 04.12.2020 - 200 000,00 грн., з 27.12.2022 кредитний ліміт становить 0,00 грн. При цьому, з виписки карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній, починаючи з 11.04.2019 активно користувався кредитними коштами у межах наданих банком кредитних лімітів, поповнював свій картковий рахунок, крім того є користувачем додатку Приват24, у якому у закладці «Мої рахунки» знаходиться інформація про усі відкриті карткові рахунки та залишок грошових коштів на них з розбивкою на узгоджений кредитний ліміт, а також суму особистих коштів. Крім того, у виписці, долученій до матеріалів справи, а також яку відповідач може сформувати власноруч у додатку, вказується інформація щодо зміни кредитного ліміту за картковим рахунком ОСОБА_1 .
Таким чином, до заяви про перегляд заочного рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано. Окрім того, у заяві про перегляд заочного рішення заявник (відповідач) фактично вдається до переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто останній фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи.
Більше того, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не додано.
Сукупності обставин, визначених ст. 285 ЦПК України, судом встановлено не було, а відповідачем їх наявність не доведена.
Крім того, у відповідність до ч. 4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Таким чином, суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається в своїй заяві відповідач, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки доводи заявника зводяться лише до правової позиції відповідача щодо предмету спору. З урахуванням того, що заявник не надав як доказів поважності неприбуття в судові засідання, так і доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
За таких обставин, посилання відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.
Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 260, 261, 284-288 ЦПК України, cуд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 у цивільній справі № 756/2054/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах яких діє представник Мамаєв Дмитро Юрійович , про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.07.2023 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до суду апеляційної інстанції, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дата виготовлення повного тексту ухвали - 15.07.2024.
Суддя О.О. Тиха