Справа №:755/12530/21
"18" липня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації),-
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - Шаталова Т.В. звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації).
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 278 860,40 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 26 січня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0102-18-00025, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 31 серпня 2018 року о 14 годину 30 хвилин, в м. Києві по вул. Ірпінській, 69, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 ( LV ), при виїзді з прилеглої території не дав дорогу автомобілю «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі та не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , якого відкинуло на зустрічний бік дороги, де відбулось зіткнення з автомобілем «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого усі вказані автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. 05 вересня 2018 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи. 18 жовтня 2018 року позивачем на підставі Звіту № 308/У/2018 від 12 вересня 2018 року та зобов'язуючої пропозиції було складено страховий акт №СТОКА-6885/1 та розрахунок страхового відшкодування до нього. На підставі вказаних документів Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 378 860,40 грн. Враховуючи те, що шкода була завдана транспортним засобом «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 (LV), зареєстрованим в Латвії, 15 липня 2019 року позивач звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування №40384 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке здійснило виплату в розмірі 100 000,00 грн. Залишок боргу, який повинен сплатити відповідач становить 278 860,40 грн. 21 серпня 2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №40642 з проханням в добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування, однак останній залишив її без задоволення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем ОСОБА_1 копію ухвали суду про відкриття провадження в справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження та доданими документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.90-91).
Також повідомлення відповідача здійснювалось через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 26 січня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) та ПАТ «Креді Агріколь Банку» (вигодонабувач) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0102-18-00025, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7-20). Строк дії договору з 26 січня 2018 року по 25 січня 2019 року.
31 серпня 2018 року, о 14 годину 30 хвилин, в м. Києві по вул. Ірпінській, 79, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 ( LV ), при виїзді з прилеглої території не дав дорогу автомобілю «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі та не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , якого відкинуло на зустрічний бік дороги, де відбулось зіткнення з автомобілем «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого усі вказані автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказані обставини підтверджуються довідкою про ДТП № 3010240520034406 від 31 серпня 2018 року (а.с.28-29); протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 430472 (а.с. 26); схемою місця ДТП (а.с.24-25).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року у справі № 759/14275/18 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив пункти 10.2, 13.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 430472 від 31.08.2018; схемою місця ДТП; письмовими поясненнями зазначеного водія щодо механізму зіткнення автомобілів та обставин, які йому передували (а.с.30).
05 вересня 2018 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.66-68).
Відповідно до Звіту № 308/У/2018 від 12 вересня 2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу, виконаного ТОВ «Незалежна експертна компанія» на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», вартість відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП становить 528 566 грн, включаючи ПДВ. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику транспортного засобу «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП становить 528 566 грн, включаючи ПДВ (а.с.31-59).
Відповідно до відомостей, викладених у документі під назвою «Зобов'язуюча пропозиція (визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані)» від 12 жовтня 2018 року, вартість застрахованого автомобіля у пошкодженому стані (вартість залишків) становить 378 300,00 грн (а.с.60-61).
Листом № 10477/3883-БК від 09 жовтня 2018 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» повідомило ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», що банк не заперечує проти виплати страхового відшкодування за вказівкою страхувальника на його власний розсуд (а.с.64). Відповідно до довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» № 13692/190 від 09 жовтня 2018 року кредит за кредитним договором №1/2166557 від 26 січня 2018 року, укладеним між ОСОБА_2 та банком, погашений в повному обсязі. Станом на 09 жовтня 2018 року заборгованість за кредитом, відсотках та комісією відсутня (а.с.65).
16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою, в якій просив перерахувати суму страхового відшкодування на реквізити у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 62, 63).
18 жовтня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі звіту № 308/У/2018 від 12 вересня 2018 року та зобов'язуючої пропозиції було складено страховий акт №СТОКА-6885/1 (а.с.69) і розрахунок страхового відшкодування до нього (а.с.70, 71), відповідно до яких страхове відшкодування складає 378 860,40 грн.
ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 378 860,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22076 від 18 жовтня 2018 року (а.с.72).
Оскільки шкода була завдана транспортним засобом «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 (LV), зареєстрованим в Латвії, що підтверджується полісом DC/089222, то 15 липня 2019 року позивач звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування №40384 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке здійснило виплату в розмірі 100 000,00 грн (а.с.73-76).
Отже залишок суми, яку повинен сплатити відповідач становить 278 860,40 грн (378 860,40 грн - 100 000,00 грн).
21 серпня 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на адресу ОСОБА_1 направило претензію №40642 з проханням в добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 278 860,40 грн, яку відповідач отримав 04 вересня 2019 року, однак залишив без задоволення (а.с.77-79).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі сплати страхового відшкодування. Зокрема, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України (у редакції, чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України № 85/96-ВР «Про страхування» (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". (пункт в) пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 6-2969цс16 зроблено такий висновок: «відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У п. 71, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено, що «відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зазначено: «Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ «СК «АХА Страхування», апеляційний суд виходив з того, що ПрАТ «СК «Уніка» не мало правових підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу 0,44 при визначенні страхового відшкодування, який був урахований позивачем при визначенні розміру страхового відшкодування для виплати потерпілому, яке, крім іншого, не перевищувало розмір ліміту страхового відшкодування згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 березня 2012 року № АВ/2837849, що виключає відповідальність ОСОБА_1. За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою. Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Установивши, що виплачений позивачеві ПрАТ «СК «Уніка» розмір страхового відшкодування 26 984,94 грн, не покривав реальної вартості відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить 36 866,48 грн, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що різниця невідшкодованої позивачу суми збитків у розмірі 9 881,54 грн підлягає стягненню з винної особи».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 304/1192/15-ц (провадження № 61-18421св18) зазначено: «звертаючись до суду з позовом, позивач на підставі статті 1194 ЦК України просив стягнути з відповідача, як винної у ДТП особи, різницю між фактичним розміром понесених витрат та здійсненим страховим відшкодуванням. Суди, встановивши, що майновий збиток, завданий позивачу внаслідок пошкодження його транспортного засобу, становить суму, яка перевищує розмір страхового відшкодування, яке йому виплачене страховою компанією, дійшли висновку про те, що останнім не доведено, що на відновлення пошкодженого автомобіля ним понесені витрати у розмірі 70 472,45 грн, які він просить стягнути як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Між тим, ОСОБА_3 надав суду звіт про оцінку автомобіля «Фольксваген Кадді», огляд якого був проведений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 03 червня 2015 року, згідно з яким вартість майнового збитку, завданого його транспортному засобу внаслідок ДТП, становить 120 472,45 грн. Висновок автотоварознавчої експертизи від 04 серпня 2016 року № 3245, проведеної у ході розгляду цієї цивільної справи, також підтверджує, що завдані позивачу майнові збитки перевищують розмір отриманого ним страхового відшкодування. Жоден із цих висновків відповідачем не спростований, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій). Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. У зв'язку із тим, що страховик здійснив часткове відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 50 000,00 грн, а розмір майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склав 120 472,45 грн, тому з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі, що становить 70 472,45 грн».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20) зазначено: «відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20). Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22)».
Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 727/182/21 (провадження № 61-11749св21)).
У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/12500/17).
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див.: постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджував, що має право на отримання коштів, сплачених ним на користь ОСОБА_2 у розмірі 278 860,40 грн, що є різницею між фактичним розміром шкоди і стразовим відшкодуванням (регламентною виплатою) на підставі ст. 993, 1192, 1194 ЦК України та ст. 27 Закону України № 85/96-ВР «Про страхування» (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин).
Суд установив, що 31 серпня 2018 року мала місце ДТП за участю автомобіля «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 ( LV ), під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 ДТП сталась з вини ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року у справі № 759/14275/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 528 566,00 грн (звіт № 308/У/2018 від 12 вересня 2018 року).
На підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0102-18-00025 від 26 січня 2018 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) та ПАТ «Креді Агріколь Банку» (вигодонабувач), ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» визначило страхове відшкодування у розмірі 378 860,40 грн. ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 378 860,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22076 від 18 жовтня 2018 року.
Суд враховує, що ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (яке є страховиком потерпілої особи) виконало свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0102-18-00025 від 26 січня 2018 року відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих ОСОБА_2 збитків у повному обсязі. У зв'язку з виплатою ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто, відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Оскільки транспортний засіб «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 (LV), зареєстрований в Латвії, що підтверджується полісом DC/089222, то ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося із заявою на виплату страхового відшкодування №40384 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке здійснило регламентну виплату в розмірі 100 000,00 грн. Таким чином різниця між фактичним розміром шкоди і регламентною виплатою складає 278 860,40 грн (378 860,40 грн - 100 000,00 грн).
Суд звертає увагу на те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик як страхове відшкодування.
З урахування того, що сплачена Моторним (транспортним) страховим бюро України, регламентна виплата в розмірі 100 000,00 грн, не покриває реальної вартості збитків, завданих власнику транспортного засобу «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що становить 378 860,40 грн, то різниця невідшкодованої суми збитків у розмірі 278 860,40 грн підлягає стягненню з винної особи ОСОБА_1 на підставі ст. 1194 ЦК України.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації) у розмірі 278 860,40 грн.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (у порядку суброгації) шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації) у розмірі 278 860,40 грн.
За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 4 182,90 грн (а.с. 5). Тому сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись статтею 27 Закону України № 85/96-ВР «Про страхування», статтями 1, 29, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 509, 512, 526, 993, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: м. Київ, вул. І. Федорова, буд.32-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації) у розмірі 278 860,40 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 182,90 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: