"18" липня 2024 р.
м. Київ
справа № 755/5350/23
провадження № 2/755/315/24
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 519 112,00 грн., моральну шкоду у розмірі 210 000,00 грн. та понесені судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.11.2022 року о 08.15 год. відповідач ОСОБА_2 ,керуючи автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. К. Малевича - вул. І. Федорова, в м. Києві, рухаючись другорядною дорогою, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення зазначених автівок, автомобіль «Рено» вчинив інерційний некерований рух та зіткнувся з автомобілем «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання збитків. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2023року у справі № 752/17655/22, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2023 року,відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Страховиком відповідача ПрАТ «АСК «Омега» виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11.12.2022 року вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу «Мітсубісі», державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , складає 643 488,00 грн. Крім того, позивачем здійснено оплату медичної послуги у розмірі 2 184,00 грн., послуги вантажного автомобільного транспорту (кран маніпулятор) у розмірі 1 500,00 грн. та 1 940,00 грн. Таким чином, відповідачем підлягає до відшкодування на користь позивача різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням (643 488,00 - 130 000,00 грн.= 513 488,00грн.) у розмірі 513 488,00 грн., інші матеріальні збитки та втрата товарної вартості у розмірі 5 624,00 грн., що є предметом позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що такими протиправними діями відповідача їй завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки дорожньо-транспортна пригода, що сталась внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху України, має для позивача значний психотравмуючий характер. Невиконання відповідачем протягом тривалого строку законних вимог позивача щодо відшкодування на її користь суми невиплаченої матеріальної шкоди позбавило позивача душевного спокою, можливості приділити увагу роботі та родині, вести звичайний спосіб життя, оскільки позивач вимушена була безуспішно добиватися від відповідача коштів, сплата яких гарантована законом. У зв'язку з чим позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 210 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09.2023 року витребувано від ПрАТ «АК «Омега» копію матеріалів страхової справи та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2023 року на підставі клопотання представника відповідача Ясинецького О.А. у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 01 лютого 2024 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи та відновлено провадження у справі у зв'язку із проведенням експертизи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.06.2024 року закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті позовних вимог.
Представником відповідача Ясинецьким О.А. подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив в повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що позивач не наділена правом звернення з даним позовом до суду, оскільки власником пошкодженого транспортного засобу є ОСОБА_3 , матеріальна шкода, розрахована позивачем, не відповідає вимогам закону, оскільки відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди з огляду на фізичне знищення транспортного засобу, а також відповідачем зауважено про недоведеність завданої позивачу моральної шкоди. (Том 1 а.с. 96-100)
Представник позивача Токовенко О.В. скористався процесуальним правом подачі письмової відповіді на відзив, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зауважив, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року № 147/66/17ЛітковецьЮ.В. є належним позивачем в розрізі даного спору, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володіла транспортним засобом, переданим позивачу його власником, тому використовувала його на законних підставах. (Том 1 а.с. 121-125)
Представником відповідача Ясинецьким О.А. подано письмове заперечення на відповідь представника відповідача, якою підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. (Том 1 а.с. 139-140)
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви та письмова відповідь на відзив.
Представник відповідача Ясинецький О.А. в судове засідання не з'явився повторно, матеріали справи містять численні клопотання представника про відкладення розгляду справи, однак представником жодного разу не узгоджено із судом дату проведення засідання у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце засідання повідомлений належним чином, про поважні причини неявки в судові засідання не повідомляв.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за її відсутності. (Том 1 а.с. 170)
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 11.11.2022 року о 08.15 год., керуючи автомобілем «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. К. Малевича - вул. І. Федорова, в м. Києві, рухаючись другорядною дорогою, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення зазначених автівок, автомобіль «Рено» вчинив інерційний некерований рух та зіткнувся з автомобілем «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання збитків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2023 року у справі № 752/17655/22, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (Том 1 а.с. 31 зв.-35)
Згідно змісту постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2023 року захисник Зубченка А.С. в судовому засіданні просить суд зважити на те, що ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненій дорожньо-транспортній пригоді визнає, про вчинене шкодує, кається. (Том 1 а.с. 32)
Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2023 року у справі № 752/17655/22, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2023 року.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.10.2021 року та Листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві Головного сервісного центру МВС від 15.06.2023 року № 31/26-358аз, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб«Мітсубісі», 2018 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_3 - 08.10.2021 року. (Том 1 а.с. 141, 194)
На підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 207644817 строком дії з 11.01.2022 року по 10.01.2023 року включно, транспортний засіб «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 , було забезпечено АСК «Омега», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 130 000,00 грн., франшиза становить 0,00 грн. (Том 1 а.с. 183)
На підставі Звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 від 30.11.2022 року, Страхового акту № 712-17527 від 27.02.2023 року, Розрахунку № 712-17527 від 27.02.2023 року, Платіжної інструкції № 265 від 03.03.2023 року АСК «Омега» виплачено на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. (Том 1 а.с. 184-212)
Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 28909/23-54, складеного на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2023 року експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.06.2024 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 11.11.2022 року станом на цю дату дорівнювала 1 108 261,78 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 11.11.2022 року станом на цю дату складала 603 279,00 грн.; коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_3 ,на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.11.2022 року станом на цю дату дорівнював 0,54; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та без урахування розміру ПДВ транспортного засобу «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_3 , в наслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 11.11.2022 року станом на цю дату складала 462 109,28 грн. (Том 2 а.с. 4-21)
За даними акту здачі-приймання висновку експерта № 28909/23-54 ОСОБА_2 сплачено за висновок експерта 15 145,60 грн. (Том 2 а.с. 22, 23)
За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.
Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
Таким чином, з огляду на вищенаведені роз'яснення Верховного Суду, позивач ОСОБА_1 наділена правом звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_2 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди від 11.11.2022 року, з огляду на керування нею транспортним засобом, пошкодженим внаслідок ДТП, за наявності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та переданого їй власником реєстраційного документу на цей транспортний засіб, що не спростовано наявними в матеріалах справи доказами та безпосередньо власником пошкодженого транспортного засобу третьою особою по справі ОСОБА_3 .
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення та заперечення сторін спірних правовідносин, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування відповідачем ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 462 109,28 грн. та отриманим страховим відшкодуванням на суму 130 000,00 грн., тобто в розмірі 332 109,28 грн., - що відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові №686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року, у постанові від 22 січня 2019 року у справі №676/518/17, у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17. При цьому, матеріальна шкода завдана відповідачем ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась у зв'язку із порушенням відповідачем Правил дорожнього руху України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов'язання як щодо вартості матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо суб'єкта правопорушення, відповідача по справі ОСОБА_2 , та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу матеріальними збитками.
При визначенні суми стягнення судом прийнято до уваги Висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 28909/23-54, складеного на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2023 року експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.06.2024 року.
Таким чином, з огляду на правомірність вимог позивача щодо відшкодування на її користь відповідачем матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, правомірність володіння яким, підтверджено належними та допустимими доказами у справі суд визнає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат, понесених позивачем на медичні послуги у розмірі 2 184,00 грн., послуги вантажного автомобільного транспорту (кран маніпулятор) у розмірі 1 500,00 грн. та 1 940,00 грн. (Том 1 а.с. 37-47)
В частині вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства та роз'яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Відповідно до роз'яснень пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, судам слід мати на увазі, на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу протиправними діями відповідача щодо здійснення дорожньо-транспортної пригоди, наслідком чого є пошкодження транспортного засобу, керованого позивачем, та яка пов'язана з розладом фізичного здоров'я та нормального життя позивача, нервової напруги та переживань, витрати часу на відновлення порушеного права, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодовано на користь позивача моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 8 000,00 грн.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу витрати на проведення експертизи.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_1 та Адвокатське об'єднання «Міжнародна правова безпека» уклали Договір про надання правової допомоги від 17.01.2023року, відповідно до умов якого Адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнту необхідну правову допомогу з метою захисту і представництва прав та законних інтересів замовника. (Том 1 а.с.48-49)
Відповідно до п. 3.1 Договору, за правову допомогу, передбачену цим Договором, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі, визначеному за обоюдною домовленістю сторін.
Згідно Додатку № 1 від 21.04.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 17.01.2023 року, наведено перелік послуг адвоката та їх вартість. (Том 1 а.с. 47 зв.)
Проаналізувавши вищедосліджені докази, ураховуючи часткове задоволення позову, кількість засідань, участь у яких прийнято адвокатом Токовенком О.В., а також складність справи, суд визнає доведеними витрати на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 17.01.2023 року на суму 8 000,00 грн., яка є співмірною сумою щодо обсягу наданих адвокатом послуг та складності розглянутої справи, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача у порядку розподілу судових витрат та відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Крім того, 03.05.2023 року між Адвокатом Ясинецьким Олегом Анатолійовичем та ОСОБА_2 укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого Адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнту необхідну правову допомогу з метою захисту і представництва прав та законних інтересів замовника у справі № 755/5350/23. (Том 1 а.с.116)
Відповідно до п. 3.1 Договору, за надання правової допомоги клієнт зобов'язався сплачувати адвокату гонорар на підставі акту наданих послуг, який підписується сторонами або їх представниками та/або виставлених рахунків.
Згідно Акту наданих послуг від 05.06.2023 року, підписаного сторонами Договору, наведено перелік послуг адвоката та їх вартість. (Том 1 а.с. 117)
Проаналізувавши вищедосліджені докази, ураховуючи часткове задоволення позову, клопотання сторони позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, численні клопотання представника Ясинецького О.А. про відкладення розгляду справи та неявку в підготовчі/судові засідання, непогодження представником із судом дат засідань, що призвело до затягування розгляду справи, суд визнає доведеними витрати на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 17.01.2023 року на суму 6 000,00 грн., яка є співмірною сумою щодо обсягу наданих адвокатом послуг, дотримання процесуального закону та складності розглянутої справи, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача у порядку розподілу судових витрат та відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог у розмірі 3 418,23 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 337 733 (триста тридцять сім тисяч сімсот тридцять три) гривні 28 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 3 418,23 грн., а всього витрат на загальну суму 11 418 (одинадцять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 23 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 18 липня 2024 року.
Суддя: В.І. Галаган