79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.09.10 Справа№ 13/125 (2010)
Суддя Станько Л.Л. при секретарі Боровець Я.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: ПАТ “Концерн Хлібпром”, м.Львів
до Відповідача: ФОП ОСОБА_1, м.Дрогобич, Львівська обл.
про: стягнення 1987,44 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
Позивача: Горніцька Ю.В.- предст. (дов. 04/01/310510 від 31.05.2010р.);
Відповідача: не з'явився;
Представнику Позивача роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ВАТ “Концерн Хлібпром”, м. Львів до Відповідача ФОП ОСОБА_1, м.Дрогобич, Львівська обл. про стягнення 1987,44 грн.
Обставини справи:
Ухвалою суду від 29.07.2010р. порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.08.2010р. В судове засідання 19.08.2010р. Відповідач не з'явився, представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та подав клопотання про відкладення розгляду справи і продовження строку її вирішення. Клопотання Позивача судом задоволене. Ухвалою суду від 19.08.2010р. розгляд справи відкладено на 30.09.2010р. з підстав, викладених в ухвалі.
В судове засідання 30.09.2010р. Відповідач повторно не з'явився, Представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Також Представником Позивача була подана довідка про включення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, а поведінку Відповідача суд розглядає як небажання скористатися своїми правами та навмисне затримування розгляду справи.
Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
04 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки продукції № 464/05-08, за яким Позивач приймав на себе зобов'язання на умовах і протягом терміну дії цього Договору поставити (передати), а Відповідач прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування.
За період з 02 січня 2010 року по 29 квітня 2010 року ВАТ «Концерн Хлібпром»поставив, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла у свою власність хлібобулочну продукцію на суму 7438,45 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними на перевезення продукції.
Відтак, у Відповідача виникло зобов'язання щодо оплати продукції.
Своє зобов'язання по оплаті за одержану продукцію Відповідач виконав частково. Таким чином утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 1894,73 грн.
Позивачем 25.06.2010р. надіслано Відповідачу вимогу оплатити суму заборгованості у розмірі 1894,73 грн., яка Відповідачем залишена без задоволення та відповіді.
Позивачем, відповідно до п.9.2. договору поставки продукції № 464/05-08, підписаного між Позивачем та Відповідачем 04.05.2008 року, нараховано пеню у розмірі подвійної ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення, що становить 80,25 грн.
Позивачем розраховано суму трьох процентів річних від простроченої суми і вона становить 12,46 грн.
Оскільки на момент подання позову Відповідачем не сплачено суми заборгованості - Позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до ч.1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України визначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що сума заборгованості за одержану хлібобулочну продукцію у розмірі 1987,44 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім грн. 44 коп.) грн., в тому числі 1894,73 грн. основного боргу, 80,25 грн. пені та 12,46 грн. -3% річних підлягає до задоволення.
Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.
Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита на суму 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі.
Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, ст.ст.525, 526, 549, 550, 625, 627, 638 ЦК України суд,-
1.Позовні вимоги задоволити повністю.
2.Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Концерн Хлібпром” (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2; код ЄДРПОУ 05511001; п/р 26002201301928 в АТ «ОТП Банк»в м. Київ, МФО 300528) суму в розмірі 1987,44 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім грн. 44 коп.) грн., в тому числі 1894,73 грн. основного боргу, 80,25 грн. пені та 12,46 грн. -3% річних, а також 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. -витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя