Справа № 369/11411/23
Провадження № 2/369/1727/24
18.07.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Мельник А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/11411/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -
У липні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Долженко Ю.В. звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в с. Петропавлівська Борщагівка по вул. Лісній на земельних ділянках, які мають спільну межу, розташовані будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (далі - позивач) та будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 (далі - відповідач).
27 жовтня 2022 року в господарській будівлі, що розташована на земельній ділянці відповідача виникла пожежа, внаслідок розповсюдження якої було пошкоджено сусідній житловий будинок, який належить позивачу. Так, представник позивача зазначає, що було зруйновано дахову конструкцію та пошкоджено інші частини будинку, внутрішнє облаштування, знищені меблі, побутова техніка та особисті речі позивача. Факт та обставини пожежі були зафіксовані в Акті про пожежу від 27 жовтня 2022 року, складеного комісією Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області.
Представник позивача зазначає, що висновком експертного дослідження № 115/9-116/9-40/9-41/9 від 12 квітня 2023 року було встановлено, що розповсюдження пожежі з осередку її виникнення на будинок позивача сталось внаслідок не дотримання відповідачем будівельних та протипожежних норм, щодо дотримання відстані між господарськими будівлями та сусідніми забудовами.
Так, згідно вказаного висновку, розмір прямих збитків, завданих житловому будинку під літ. «А» по АДРЕСА_1 становить 3 322 306,51 грн. Крім того, як вказує представник позивача, внаслідок пожежі були знищені або пошкоджені меблі, побутова техніка та особисті речі позивача. Всього шкода завдана внаслідок пошкодження будинку, пошкодження та знищення майна (речі, прилади, побутова техніка) складає 4 508 543,51 грн. = (3 322 306,51 (пошкодження будинку) + 523 484,0 (речі мансарда) + 253 890,0 (речі 2 поверх) + 136 760,0 (речі 1 поверх) + 272 203,0 (техніка)).
Крім того, представник позивача зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем будівельних норм виникла пожежа, яка створила небезпеку життю та здоров'ю позивача, та внаслідок якої остання втратила частину свого майна. Вказане суттєво вплинуло на психоемоційний стан позивача, вона була позбавлена можливості користуватись своїм майном та змушена була витрачати свій час та зусилля на його відновлення.
У зв'язку із викладеним, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 708 543,51 грн., з них 4 508 543,51 грн. матеріальної шкоди, 200 000,0 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2023 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
15 серпня 2023 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Долженком Юрієм Валерійовичем подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Долженко Юрія Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі №369/11411/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди було відмовлено.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду, встановивши загальний порядок дослідження доказів.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Будь-яких заяв, клопотань від позивача та представника позивача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У судове засідання відповідач не з'явився, на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У судовому засіданні 30 травня 2024 року свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що знає людей, які проживали у будинку позивача, оскільки працювала у них помічником по господарству близько 12 років. Восени 2022 року вона отримала телефонний дзвінок, в якому їй повідомили про те, що в будинку позивача була пожежа. Коли свідок приїхала до будинку, то побачила, що він майже весь згорів. Все, що було на другому та третьому поверсі згоріло, на першому поверсі - пошкоджено та залито водою. Усі речі, меблі, одяг та обладнання згоріло або було пошкоджено.
У судовому засіданні 30 травня 2024 року свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що особисто з позивачкою знайомий не був, але є другом її родички ОСОБА_5 . Свідок зазначив, що коли трапилась пожежа, чоловік ОСОБА_5 зателефонував йому та попросив приїхати до будинку. Коли свідок приїхав на місце, виявив пожежу, яку гасили пожежники. Вказав, що в будинку все було обладнано меблями, однак, в результаті пожежі всі речі, які знаходились в будинку зазнали пошкоджень. На першому та другому поверхах всі речі були знищені.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується такими доказами: договором купівлі-продажу житлового будинку з реєстровим № 799 від 21 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І.; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84968733 від 13 квітня 2017 року; технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, інвентарний № 1438, реєстровий № 922.
Крім того, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 31 травня 2006 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1229 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2006 року № 803.
Згідно відповіді Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 10-03/1313 від 15 червня 2023 року на адвокатський запит № 1306/10-03 від 05 червня 2023 року, відповідно до записів земельно-шнурової книги, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 рахується за гр. ОСОБА_2 з 14 грудня 2002 року.
Відповідно до акту про пожежу від 27 жовтня 2022 року, складеного комісією Бучанського РУ ГУ ДСНС України, на об'єкті за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 год. 14 хв. було виявлено та о 16 год. 49 хв. ліквідовано пожежу. Встановлено факт пошкодження/знищення майна. Ймовірна причина пожежі - коротке замикання електричної мережі.
Відповідно до Висновку експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №115/9-116/9-40/9-41/9 від 12 квітня 2023 року, на підставі запита адвоката Долженка Ю.В. від 31 жовтня 2022 року про проведення комплексного експертного дослідження було проведено комплексне пожежно-технічне, інженерно-технічне в галузі безпеки життєдіяльності, будівельно-технічне та оціночно-будівельне дослідження.
Результатами проведеного дослідження було встановлено: «Розташування ушкодженої пожежею 27.10.2022 господарської будівлі на території домоволодіння по АДРЕСА_2 відносно будівлі житлового будинку літ. «А» на території суміжного домоволодіння по АДРЕСА_1 , а також розташування вказаної господарської будівлі безпосередньо на межі між вказаними домоволодіннями не відповідало вимогам п. 1.1 Розділу ІІІ Правил [15]; п. 3.24, 3.25а* та Табл. 1 Додатку 3.1 до ДБН 360-92** [13]; п. 15.2.2, 15.2.3 та Табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 [14], а також вимогам п. 3.25а* ДБН 360-92* [13]; п. 6.1.41 та Табл. 6.7 ДБН Б.2.2-12:2019 [14] та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із виникненням та швидким поширенням пожежі у житловому будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 , а також настанням її наслідків.
Відповідно до змісту п. 1, 2 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні [15], вступної частини ДБН 360-92** [13] або п. 1.1, 1.2 ДБН Б.2.2-12:2019 [14] (в залежності від року здійснення будівництва), відповідальність за дотримання протипожежних розривів між будівлями та спорудами покладалась на всіх громадян або керівників (уповноважених осіб) організацій, установ та підприємств, які здійснювали забудову території домоволодіння АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог п. 1, 2 Розділу І, п. 1.1, 1.4 Розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні [15] під нас експлуатації будівель та споруд на території домоволодіння АДРЕСА_2 відповідальність за збереження існуючих протипожежних розривів, а також протипожежний стан території вказаних домоволодінь покладалась на їх власників (уповноважених осіб).
Розмір прямих збитків завданих житловому будинку під літ. «А» по АДРЕСА_1 становить 3 322 306,51 (три мільйони триста двадцять дві тисячі триста шість) грн. 51 коп.»
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частинами 4, 5 статті 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).
Частиною 6 статті 55 Кодексу цивільного захисту населення передбачено, що обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в житлових приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фондів, фонду житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлових приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями покладається на їхніх власників (співвласників), користувачів або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
З матеріалів справи судом встановлено, що пожежа виникла у будинку, власником якого є відповідач ОСОБА_2 , який, як власник, несе відповідальність за пожежну безпеку у будинку.
Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2019 року у справі № 902/435/18).
Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.
Внаслідок пожежі, житловому будинку позивачу завдані збитки в загальному розмірі 3 322 306,51 грн, що підтверджується Висновком експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №115/9-116/9-40/9-41/9 від 12 квітня 2023 року.
Протиправна поведінка відповідача полягає у бездіяльності, а саме в тому, що недотримання ним, як власником будинку, будівельних та протипожежних норм, щодо дотримання відстані між господарськими будівлями та сусідніми забудовами, призвело до виникнення пожежі, яка перекинулась на будинок позивача і завдала останній майнової шкоди (збитків).
Таким чином, між протиправною поведінкою відповідача і шкодою є причинний зв'язок.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому, вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
У справах про відшкодування шкоди згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України обов'язок доведення відсутності вини несе відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд вважає, що відповідальність за спричинену майнову шкоду позивачу повинен нести відповідач, як власник будинку, де виникла пожежа. Таким чином, з огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої житловому будинку позивача у розмірі 3 322 306,51 грн. В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення матеріальної шкоди за пошкоджені/знищені меблі, особисті речі та побутову техніку суд відмовляє у зв'язку із тим, що позивачем не доведено, що вказані індивідуально-визначені речі, які позивач визначає як пошкоджені/знищені, були придбані позивачем, за яку вартість та, що такі знаходились у будинку. Отже, суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно вказані позивачем речі були ним придбані та за яку вартість, знаходились у будинку до виникнення пожежі та були пошкоджені/знищені внаслідок вказаної події.
Щодо заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем доведено, що внаслідок протиправних дій відповідача, який порушив правила будівельних та протипожежних норм, щодо дотримання відстані між господарськими будівлями та сусідніми забудовами, призвело до виникнення пожежі, внаслідок якої було пошкоджено житловий будинок позивача.
Суд погоджується з доводами позивачки про перенесені нею моральні переживання внаслідок пошкодження її майна, та враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивачка, і що вона змушена була терпіти незручності, пов'язані з відновленням належного їй нерухомого майна, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на її користь 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у загальному розмірі 16 420,00 грн., з урахуванням часткового задоволення позову (70,7%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11 608,94 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280- 289 ЦПК України, . 15, 16, 1166, 1192, 1193, 1268, 1281, 1282 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 3 322 306 (три мільйони триста двадцять дві тисячі триста шість) грн. 51 (п'ятдесят одна) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 11 608 (одинадцять тисяч шістсот вісім) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Фінагеєва