"18" липня 2024 р. Справа № 363/2495/24
18 липня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ;
при секретарі ОСОБА_2 ;
за участю прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 62023100130001989, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
У провадженні Вишгородського районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023100130001989 від 13 грудня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 27.05.2024 року в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 29.05.2024 року обвинувальний акт призначено до судового розгляду у закритому судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті відносно обвинуваченого ОСОБА_4 без визначення застави.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , про що надав письмову заяву. У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 також не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. До судового засідання за клопотанням захисника ухвалою суду від 15.07.2024 року було доручено Деснянському районному суду м. Києва забезпечити участь захисника ОСОБА_5 у судовому засіданні від 18.07.2024 року у режимі відеоконференції.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 КПК України неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою.
Враховуючи, що Захисник ОСОБА_5 був належним чином завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, зважаючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу за відсутності його захисника, а також, зважаючи на те, що участь захисника в межах даного кримінального провадження не є обов'язковою, розгляд клопотання прокурора можливо здійснювати за відсутності захисника обвинуваченого.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.
На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.
Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з'явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2024 року у справі № 757/15148/24-к відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті строком до 31.05.2024 року без визначення застави.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.05.2024 року строк дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , продовжено по 28.07.2024 року.
Приймаючи рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею в ухвалі від 04.04.2024 року та судом в ухвалі від 29.05.2024 року констатовано факт наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З того моменту в межах кримінального провадження було проведено підготовче судове засідання та призначено обвинувальний акт до судового розгляду. Разом з тим, розгляд обвинувачення по суті та дослідження доказів ще не здійснювалися. У зв'язку з цим відсутні будь-які фактичні та правові підстави для інших висновків щодо обґрунтованості пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об'єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині, що немає постійного місця дислокації, що підвищує ризик відправлення обвинуваченого у бойове відрядження для виконання бойового завдання на невизначений час, що, у свою чергу, непоправно позначиться як на завданнях кримінального провадження, так і на його строках, призведе до вимушених зупинень провадження.
Вищезазначені обставини у сукупності з усвідомленням обвинуваченим ОСОБА_4 неминучості настання кримінальної відповідальності, виду та форми останньої, суд вважає достатніми для констатації доведеності ризику того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
У межах даного кримінального провадження наявні свідки, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв'язку з цим в межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків будуть залишатися повними, точними та достовірними. На даній стадії судового провадження свідки ще не були допитані в судовому засіданні.
В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих свідків під час їх допиту в судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Судом встановлено, що, крім кримінального провадження № 62023100130001989 від 13.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (судова справа № 363/2495/24, судове провадження № 1-кп/363/438/24) у провадженні Вишгородського районного суду Київської області також перебуває кримінальне провадження № 1202411115000454 від 03.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (судова справа № 363/2589/24, судове провадження № 1-кп/363/446/24, головуючий суддя ОСОБА_1 ).
За відомостями обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке має два епізоди та було вчинено у період вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Вказані обставини вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з цим суд вважає ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеним.
Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за яке відповідно до санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, чинне процесуальне законодавство обмежує можливість застосування інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, по відношенню до військовослужбовців, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені конкретними статтями КК України. Тому за наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно вказаних осіб підлягає застосуванню лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, суд приходить до висновку про можливість застосування відносно ОСОБА_4 лише запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк 2 (два) місяці.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з встановленими обставинами суд залишає за собою право не визначати розмір застави.
З урахуванням вищевикладеного, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити.
Керуючись статтями 176-178, 181, 184, 193, 194, 196-197, 199, 314-316, 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті строком на 2 (два) місяці по 17.09.2024 року включно, без визначення застави.
Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 по м. Києву та Київській області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 18.07.2024 року о 14 годині 30 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1