"17" липня 2024 р. Справа № 363/3268/24
17 липня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ;
при секретарі ОСОБА_2 ;
за участю прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
захисника - ОСОБА_5 ;
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024111150000619, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,-
До Вишгородського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150000619 від 01 травня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.07.2024 року в межах кримінального провадження призначено підготовче засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , та залишити без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування поданого клопотання прокурором було зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків, а тому, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, яке є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, ОСОБА_4 може переховуватися від суду.
Крім того, прокурором було зазначено, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, які надавали показання під час досудового розслідування та мають їх повторно надати безпосередньо під час судового розгляду. Разом з тим, прокурором було підтверджено, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій щодо протиправного впливу на свідків в межах даного кримінального провадження, оскільки був затриманий на наступний день після вчинення кримінального правопорушення.
На додаток до цього, прокурором зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, у тому числі злочинів проти власності, за вчинення яких ОСОБА_4 засуджувався до відбування реального покарання. Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , було вчинено у період, коли ОСОБА_4 мав непогашену та не зняту судимість за вчинення попереднього кримінального правопорушення. Тому обвинувачений ОСОБА_4 , не маючи стійких соціальних зв'язків, не маючи офіційних джерел доходу, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_4 зазначив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, визнає частково, під час досудового розслідування на свідків не впливав, від явки до органу досудового розслідування не ухилявся. ОСОБА_4 вказав, що не має наміру вдаватися до негативної процесуальної поведінки, зокрема, ухилятися від явки до суду, незаконно впливати на свідків чи вчиняти інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 підтвердив, що має усталене місце проживання у АДРЕСА_1 , а також підтвердив, що офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу не має, неодружений, неповнолітніх дітей чи будь-яких інших осіб на утриманні немає. З урахуванням цього, обвинувачений ОСОБА_4 , не заперечуючи наявність підстав для застосування запобіжних заходів, просив суд застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, мають абстрактний характер, стороною обвинувачення не доведені, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування від явки до органів досудового розслідування не ухилявся, на свідків жодним чином не впливав і не збирається цього робити під час судового провадження. З урахуванням цього, захисником зазначено про доцільність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. У випадку продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту висловлено прохання про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Представник потерпілого ОСББ «Ольжин Град» - ОСОБА_6 клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала у повному обсязі, зазначивши, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, було вчинено ОСОБА_4 свідомо та умисно з застосуванням загальнонебезпечного способу у виді підпалу, що створювало небезпеку для життя і здоров'я мешканців багатоквартирного будинку. Представник потерпілого ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні повідомила, що інша особа, разом з якою ОСОБА_4 вчиняв кримінальне правопорушення та щодо якої виділено окремі матеріали кримінального провадження, також перебувала під вартою, однак після внесення застави у визначеному судом розмірі почала ухилятися від явки до органів досудового розслідування та суду, наразі місце перебування цієї особи невідомо і встановити неможливо. У зв'язку з цим представником потерпілого висловлено думку, що жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не здатен запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Отже, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити строк запобіжного заходу, що був обраний обвинуваченому. Розгляд зазначеного клопотання здійснюється з урахуванням загальних положень щодо розгляду та вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.
На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.
Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з'явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 04.05.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням строком до 30.06.2024 року з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 26.06.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 30.07.2024 року.
Приймаючи рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчими суддями в ухвалах від 04.05.2024 року та від 26.06.2024 року констатовано факт наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
28.06.2024 року відносно ОСОБА_4 складено і затверджено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, з наступним направленням його до суду. Після цього в межах кримінального провадження було призначено лише підготовче судове засідання.
Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість зробити висновок, що підготовче судове засідання, як окремий етап судового провадження, має організаційно-технічний характер, оскільки на ньому судом разом з іншими учасниками кримінального провадження вирішується питання можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, крім окремих випадків, передбачених законодавством (затвердження угоди про визнання винуватості тощо). В усіх інших випадках конкретна оцінка обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення шляхом оцінки відповідних доказів, а відповідно і надання судом конкретних висновків щодо висунутого особі обвинувачення є прерогативою судового розгляду, під час якого суд наділений повноваженнями не тільки досліджувати докази, але і зануритися у суть обвинувачення безпосередньо.
З огляду на характер та призначення підготовчого судового засідання, на якому створюються умови щодо безперешкодного та ефективного судового розгляду обвинувального акту по суті, на етапі підготовчого судового засідання судом не досліджуються обставини та факти вчиненого кримінального правопорушення, не досліджуються доводи та аргументи щодо суті обвинувачення, не вивчаються докази по справі та не вчиняються будь-які інші дії, що прямо чи опосередковано пов'язані зі змістом та сутністю обвинувачення, а відповідно під час підготовчого судового засідання відсутні будь-які правові та фактичні підстави щодо зміни висновків стосовно обґрунтованості обвинувачення (підозри), що були зроблені до цього під час кримінального провадження.
У свою чергу, процесуальне законодавство не містить чітких критеріїв визначення ступеня обґрунтованості обвинувачення, його обсягу та змісту, але відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під обґрунтованим обвинуваченням, не вдаючись до сутності та змісту самого обвинувачення, слід розуміти таке обвинувачення, що підкріплюється сукупністю певних відомостей, доказів, обставин та фактів, що дають можливість переконати об'єктивного спостерігача в причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Тобто, встановлення обґрунтованості обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не вимагає встановлення у її діях ознак кримінального правопорушення, доведення їх відповідними доказами та не вимагає констатації того факту, що саме ця особа вчинила відповідне кримінальне правопорушення, а лише вимагає визначення того, що особа може бути причетна до вчинення відповідного кримінального правопорушення.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, визнає частково.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об'єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Судом встановлено, що після реалізації злочинного умислу щодо вчинення дій, які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 зник з місця події, про вчинене до правоохоронних органів не повідомив. Під час досудового розслідування ОСОБА_4 активно не сприяв розслідуванню обставин і фактів вчиненого кримінального правопорушення, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 стійких соціальних зв'язків не має, офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу немає, неодружений, дітей та будь-яких інших осіб на утриманні немає. Таким чином, в ОСОБА_4 відсутні будь-які фактори, які б стримували його від можливої негативної процесуальної поведінки, у тому числі, щодо ухилення від явки до суду.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 , не маючи стійких соціальних зв'язків, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, яке є тяжким злочином, знаючи про тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Отже, суд вважає доведеним продовження існування ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
У межах даного кримінального провадження наявні свідки, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв'язку з цим в межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків будуть залишатися повними, точними та достовірними.
В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих свідків під час їх допиту в судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був неодноразово судимий: 03.06.2010 року Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; 08.02.2013 року Червоногвардійським районним судом міста Макіївка за ст. 391 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; 08.12.2017 року Новозаводським районним судом міста Чернігова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 11.11.2019 року Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Крім того, судом встановлено, що вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, відбулося за наявності в ОСОБА_4 непогашеної та не знятої судимості.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 схильний до вчинення кримінальних правопорушень проти власності, за що був неодноразово судимий. За відсутності стійких соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування, офіційних джерел доходу, а також наявності того факту, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, було вчинено в період наявності в ОСОБА_4 непогашеної та не знятої судимості, ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити нове кримінальне правопорушення є достатньою мірою високим.
Вищевикладене суд вважає достатнім для констатації доведеності ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке відповідно до санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою за умови доведеності факту неможливості застосування більш м?якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про можливість застосування більш м?якого запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини злочину, його суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_4 та який спрямований проти власності і вчинений загальнонебезпечним способом для життя і здоров'я багатьох осіб. Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, тобто обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у період дії воєнного стану, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки його діяння.
На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела прибутку, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та конкретну обстановку вчинення, особу обвинуваченого, наявність реального ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, з огляду на задоволення клопотання прокурора, суд доходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк 2 (два) місяці.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд звертає увагу, що ухвалою слідчого судді від 04.05.2024 року ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням тяжкості інкримінованого правопорушення, визначений розмір застави є близьким до мінімально можливої межі розміру застави, який може бути визначений судом.
Судом не встановлено будь-яких обставин, які б знижувати ступінь та реальність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно судом не встановлено, що зменшений розмір застави зможе утримати обвинуваченого від вчинення дій, що негативно позначаться на кримінальному провадженні. Тому розмір застави слід залишити без змін.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 197, 199, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці по 16.09.2024 року.
Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Залишити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець (інша фізична чи юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі в порядку ст. 182 КПК України.
У разі внесення застави на підставі ст. 194 КПК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, яких повідомляти про зміну місця свого проживання й без дозволу останніх не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання, утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Згідно ч. 8 і ч. 10 ст. 182 КПК України в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави, а при зверненні застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави по 16.09.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 18 липня 2024 року о 14 годині 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1