91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
29.10.10 Справа № 19/242пд.
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельного тресту „Луганськпромбуд”, м.Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання”, м.Луганськ
за участю 3-ї особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м.Луганськ
про визнання договору недійсним
в присутності представників сторін:
від позивача - Супрун С.Н., директор, наказ № 54-К від 04.10.1998;
від відповідача -Голоколосова Л.І., довіреність № 40 від 01.01.2010;
від 3-ї особи -Ващенко Ю.К., довіреність № 16-01 від 21.06.2010.
Обставини справи: заявлено вимоги про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 2429 від 22.03.2004, укладеного між позивачем та відповідачем.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 13.09.2010, у зв”язку з виходом судді Косенко Т.В. з відпустки, справу № 19/242пд, що призначалась до розгляду суддею Лісовицьким Є.А., передано їй на розгляд.
У судовому засіданні 06.10.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перва.
Відповідач надав відзив на позовну заяву № б/н від 15.09.2010, в якому позовні вимоги відхилив посилаючись на сплив позовної давності та відсутність підстав для визнання договору про постачання електричної енергії недійсним.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області надало письмові пояснення № б/н від 06.10.2010, де зазначило, що доводи викладені в позовній заяві вважає необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки згідно з рішенням господарського суду Луганської області від 02.11.2009 по справі № 18/190пд гуртожиток, розташований за адресою: м.Луганськ, кв.Восточний, б.5, вважається таким, що не увійшов до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-будівельний трест „Луганськпромбуд” у процесі приватизації, але залишився на його балансі, як об”єкт державної власності, а регіональне відділення, як уповноважений орган управління цим майном, визначає способи та умови його подальшого використання. Крім того регіональне відділення є бюджетною організацією, до повноважень якої не відноситься питання забезпечення належної експлуатації та утримання об”єктів державного житлового фонду.
В судовому засіданні 21.10.2010 представник позивача надав заперечення на відзив № б/н від 19.10.2010, в яких доводи відповідача вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають законодавству з підстав зазначених у запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Згідно договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993 із змінами внесеними угодою від 19.05.1998, укладеному між позивачем та регіональним відділенням Фонду державного майна України в Луганській області, останнє продало позивачу державне майно цілісного майнового комплексу, в тому числі будівлю гуртожитку № 4, розташовану за адресою: м.Луганськ, кв.Восточний, б.5.
22.03.2004 позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії № 2429, з метою забезпечення комунальними послугами вищезазначений гуртожиток, згідно якого позивач споживав електричну енергію, надавав звіти про спожиту електричну енергію та здійснював її оплату.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.11.2009 по справі № 18/190пд визнано недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993 із змінами, внесеними угодою від 19.05.1998, який укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Луганській області та організацією орендарів орендного підприємства „Луганськпромбуд” в частині продажу будівлі гуртожитку № 4, розташованої за адресою: м.Луганськ, кв.Восточний, б.5.
З цього рішення вбачається, що на момент укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" договору про постачання електричної енергії № 2429 від 22.03.2009 останній не був власником будівлі гуртожитку №4.
Рішення господарського суду по справі № 18/190пд стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про визнання договору про постачання електричної енергії недійсним.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на ч.3 ст.215, та ст.229 Цивільного кодексу України, тобто підставою заявленого позову є посилання позивача на вчинення правочину під впливом помилки.
Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З приписів ст.229 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.
Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, Цивільний кодекс України розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб"єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.
В п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до ст.ст.229 - 233 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 Цивільного кодексу України), мають існувати саме на момент вчинення правочину.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Позивач посилається на п.14 договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993, в якому продавець (регіональне відділення Фонду державного майна України в Луганській області) гарантує, що об”єкт приватизації не входить до переліку об”єктів, які не належать приватизації; не є проданим, переданим, закладеним, не знаходиться під арештом, судових справ по відношенню до нього не має, як на підставу вчинення помилки, а саме позивач вважав себе власником будівлі гуртожитку № 4 та відповідно до ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України був зобов”язаний укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”. Таке тлумачення помилки не відповідає поняттю помилки викладеному законодавцем.
Тобто доводи позивача стосовно того, що в даному випадку має місце помилка в розумінні ст.229 Цивільного кодексу України не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.
Таким чином позивачем не наведено правових підстав для визнання договору недійсним.
На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Зайво сплачені за квитанцією № 4001051 від 01.09.2010 кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 29.10.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест „Луганськпромбуд”, м.Луганськ, вул.Дзержинського, б.33, код 01240172 зайве сплачене за квитанцією № 4001051 від 01.09.2010 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп.
Повернення витрат здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу квитанції № 4001051 від 01.09.2010, який видати з матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 03.11.2010.
Суддя Т.В.Косенко
Помічник судді С.А.Кулешова