Справа № 161/9860/24
Провадження № 2-а/161/140/24
17 липня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Філюк Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 07 травня 2024 року інспектором 1 взводу 4 ротим 1 батальойону Управління патрульної поліції в Вінницькій областіщодо нього винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень. Обґрунтовує позов тим, що його зупинили безпідставно, а тому у поліцейського не було підстав вимагати в нього посвідчення водія та поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вважає, що оскаржувана ним постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищенаведеного, просить постанову серії ЕНА № 20936-6 від 07.05.2024 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі з проведенням розгляду справи в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі в справі в якості співвідповідача Управління Патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції .
21 червня 2024 року від відповідача Управління Патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує на законність винесеної поліцейським постанови та просить відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Судом встановлено, що 07 травня 2024 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Вінницькій областістаршим лейтенантом поліції Яремчуком А.В. щодо ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 07 травня 2024 року на неодноразову вимогу працівника поліції не пред'явив посвідчення водія та полісу обов'язкового страхування наземним транспортних засобів, чим порушив п.2.4 а ПДР України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію»).
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Таким чином, закон пов'язує відповідальність, яка передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, за не пред'явлення для перевірки, наведених вище документів.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ передбачено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктами 2, 5, 6 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580-VIII встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов висновку, що право працівників органів Національної поліції перевіряти посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс, кореспондується із обов'язком водія мати при собі документи визначені п. 2.1. ПДР України та на вимогу працівника поліції пред'явити їх.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.
На виконання п. 1 ст. 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року № 181-р затверджено План запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні (далі - План).
Згідно з п.п. 1, 11 Плану на органи МВС України та Національної поліції, зокрема, покладено обов'язок щодо: організації посиленої охорони та оборони важливих об'єктів національної економіки та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення; проведення перевірки документів в осіб, а в разі потреби огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2015 року № 1560 (далі - Інструкція № 1560) встановлено, що ця Інструкція, розроблена відповідно до вимог Законів України "Про Національну поліцію", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, Указу Президента України від 21 липня 1994 року № 396 "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю", визначає організаційно-правові основи та порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, організацію управління та особливості діяльності поліції в умовах його введення.
Пунктами 2, 5 розділу І Інструкції № 1560 визначено, що посилений варіант службової діяльності - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо.
Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта є Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції № 1560 посилений варіант може бути введений на території держави або в окремих її регіонах чи населених пунктах до введення в установленому порядку надзвичайного та/або воєнного стану за наявності реальної загрози безпеці або життю громадян, усунення якої є одним із основних завдань НПУ.
Наказом Голови Національної поліції України від 09 серпня 2022 року № 568 наказано керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України організувати до завершення (скасування) на території України воєнного стану службову діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів у посиленому варіанті згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану та скасувати святкові дні.
Отже в умовах воєнного стану в Україні вибіркова перевірка документів в осіб є, на переконання суду, виправданим заходом, а тому посилання позивача на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів є помилковими.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, поліцейським правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення в межах санкції даної статті.
Посилання позивача на порушення відповідачем його права на правову допомогу, ознайомлення з доказами вчинення адміністративного правопорушення, нероз'яснення прав та обов'язків, а також порядку розгляду справи, судом оцінюється критично з огляду на наступне.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена за місцем вчинення правопорушення, що відповідає приписам ч. 4 ст. 258 КпАП України.
У розрізі наведеного суд зауважує, що Європейський суд з прав людини в п. 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст. 126 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, суд вважає, що докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, що з огляду на встановлені вище фактичні обставини свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанова серії ЕНА № 2093606 від 07.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк