Справа № 159/3173/24
Провадження № 2/159/1007/24
17 липня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У травні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного 12.08.2007 з ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що сімейне життя між сторонами не склалося через відсутність взаєморозуміння, неодноразові спроби налагодити сімейні стосунки позитивного результату не дали, що призвело до фактичного розпаду сім'ї. З березня 2024 року сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, у них відсутні взаємні зобов'язання, шлюб існує формально, тому збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам позивача.
В судове засідання позивач не з'явилася, в заяві від 04.06.2024 просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила шлюб розірвати.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в заяві від 04.06.2024 позов визнав, не заперечив проти розірвання шлюбу, розгляд справи просив проводити у його відсутності.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось (частина друга статті 247 Цивільного процесуального кодексу України).
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.
За матеріалами справи сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2007 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 12.08.2007 Голобською селищною радою Ковельського району Волинської області, актовий запис №18).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 10.08.2011).
Згідно зі статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
В силу статей 24, 56 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен з подружжя вправі припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбу не допускається.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей, а також, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина третя статті 109 СК України, стаття 112 СК України).
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд не може примусити позивача зберегти сім'ю, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З огляду на позицію позивача щодо неможливості зберегти сім'ю і яка наполягає на розірванні шлюбу, та позицію відповідача, який проти розірвання шлюбу не заперечив, суд вважає необхідним шлюб розірвати не вживаючи заходів примирення.
Згідно з статтею 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач у позовній заяві просила після розірвання шлюбу її прізвище не змінювати.
Судові витрати, відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.
Керуючись статтями 24, 55, 56, 109, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.08.2007 Голобською селищною радою Ковельського району Волинської області, актовий запис №18.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складене 17.07.2024.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК