01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" вересня 2010 р. Справа № 8/253-09/16
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув
позов Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво художньої
літератури «Дніпро», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківська книжкова фабрика»,
м. Біла Церквва
про стягнення 358 579,35 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився;
від відповідача -Монтян Т.М., довіреність № 45 від 18.02.2010 р., представник,
Михайлюк Н.О., довіреність № 257 від 07.07.2010 р., представник
Суть спору:
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури “Дніпро” звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 11.12.2009 р. (вх. № суду 6863 від 14.12.2009 р.) до Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика” про відшкодування відповідачем збитків у розмірі 358 579,35 грн., з яких 10 000,00 грн. вартість робіт з комплектації плакатів, 1 079,35 грн. вартість матеріалів для комплектації плакатів, 347 500,00 грн. - штрафні санкції.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язання по договору № 11 від 11.12.2004 р., позивач прострочив виконання взятого на себе зобов'язання відповідно до договору № 12/11 на випуск друкованої продукції від 23.11.2004 р. та Додаткового договору від 30.12.2004 р., а саме, через втрату часу на комплектування плакатів, несвоєчасно виконав зобов'язання перед ВАТ “Просвіта” ім. Т.Шевченка.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.02.2010 р. у справі № 8/253-09 позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика” на користь Державного підприємства “Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури “Дніпро” 358 579,35 грн. збитків, 3 585,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 15.02.2010 р. у справі № 8/253-09 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 15.02.2010 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2010 р. у справі № 8/253-09 скасовано повністю, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. справу № 8/253-09 передано до розгляду судді Христенко О.О.
Ухвалою суду від 30.07.2010 р. справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 8/253-09/16.
В судовому засіданні 25.08.2010 р. представник позивача -Вакуленко Л.В. надав заяву про перенесення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник позивача -юрист Косигін С.В. знаходиться у терміновому відрядженні, а інших представників у позивача не має. Позивач обіцяв документи, підтверджуючі відсутність свого юриста надати в наступному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 07.09.2010 р. на 09 год. 50 хв.
В судовому засіданні 07.09.2010 р. представник позивача Король О.В. (хоча в заяві про відкладення позивач зазначав про відрядження юриста Косигіна С.В. та про відсутність у позивача інших представників) усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та для виконання вимог ухвали суду, яку позивач не виконав.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 21.09.2010 р. на 09 год. 40 хв.
Через канцелярію суду позивач подав клопотання (вх. № суду 10468 від 07.09.2010 р.) в порядку ч. 6 ст. 81-1 ГПК України про здійснення технічної фіксації судового розгляду справи, яке судом задоволено, у наступних судових засіданнях здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судове засідання 21.09.2010 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про час, дату та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законодавством порядку. Про обізнаність позивача про час, дату та місце судового засідання також свідчить те, що 20.09.2010 р. вже третій представник позивача Клімов С.С. ознайомився з матеріалами справи № 8/253-09/16, в яких міститься ухвала суду про відкладення судового засідання, що підтверджується клопотанням позивача про ознайомлення від 14.09.2010 р., довіреністю на представника позивача та написом представника позивача Клімова С.С. про ознайомлення з матеріалами справи із зазначенням дати, засвідченим його підписом.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника позивача, за наявними у матеріалах справи документами.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. № 23 від 25.01.2010 р. (а.с. 25), а саме, що закінчився строк позовної давності, відсутність порушення зобов'язання з боку відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, присутніх в судових засіданнях, господарський суд
встановив:
23 листопада 2004 р. між Всеукраїнським товариством “Просвіта” ім. Т.Шевченка (замовник) та Державним підприємством „Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури “Дніпро” (виконавець, позивач у справі) укладено Договір на випуск друкованої продукції № 12/11, за умовами якого замовник доручає підготовку, виготовлення, розповсюдження (доставку) видання плакатів “Державні символи України”, мова видання українська, формат 60х90, тираж 50 000 комплектів (в 1 комплекті - 4 штуки), а виконавець зобов'язується відповідно до умов цього Договору в рамках Комплексних заходів всебічного розвитку української мови в частині, покладеній на Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т.Шевченка (п. 1 Догвору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість договору Видання визначена згідно з кошторисом витрат, що є невід'ємною частиною договору і становить 695 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору № 12/11, після завершення робіт по цьому договору виконавець передає замовнику готову продукцію згідно з актами виконаних робіт.
Відповідно п. 3.6 Договору № 12/11, роботи по виготовленню та друку плакатів мають бути завершені до 31 грудня 2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Білоцерківська книжкова фабрика” (виконавець, відповідач у справі) та Державним підприємством “Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури “Дніпро” (замовник, позивач у справі) укладено Договір на виконання поліграфічних робіт № 11, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати поліграфічні роботи з виготовлення видання: Автор, назва: “Державні символи України” Плакати, тираж: 50 000 комплектів по 4 примірники, зам. 6-1001.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість робіт по виготовленню видання становить 240 217,00 грн.
Виконавець зобов'язаний виконати весь комплекс поліграфічних робіт на протязі 30 днів після отримання від замовника плівок чи оригіналів-макетів (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору № 11, виконавець зобов'язаний виконати усі роботи в обсязі і в строки, передбачені Договором, і здати виготовлену продукцію замовнику. Продукція має відповідати вимогам чинних нормативних актів по якості та бути упакована таким чином, щоб забезпечити її збереження.
Згідно з п. 4.3 Договору № 11, замовник зобов'язаний при отримані готової продукції сигнальних примірників, в видаткових накладних ставити підпис, прізвище та ініціали посадової особи, яка отримала продукцію та печатку замовника.
За видатковими накладними (повідомленнями) № КФ-0000064 від 25.01.2006 р. та № КФ-0000075 від 30.01.2006 р. позивач одержав від відповідача плакати державної символіки в кількості 120 100,000 примірників та 79 900,000 примірників відповідно.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Елітпроект XXI” відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 05.04.2006 р. виконало, а позивач прийняв роботи з комплектації плакатів “Державні символи України” по 4 штуки комплект, 50 000 комплектів загальною вартістю робіт 10 000,00 грн. Вказані роботи позивача оплатив згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 4 від 05.04.2006 р.
Крім того, позивачем згідно рахунку-фактури № 9-Б від 06.03.2006 р. платіжним дорученням № 49 від 03.03.2006 р. сплачено 1 079,35 грн. -вартість матеріалів для комплектації плакатів.
30 грудня 2004 р. позивач уклав із Всеукраїнським товариством “Просвіта” ім. Т.Шевченка додатковий договір до Договору № 12/11 на випуск друкованої продукції від 23.11.2004 р., згідно якого п. 3.6 Договору №12/11 викладено у наступній редакції: «Комплекти плакатів повинні бути передані замовнику до 01.02.2006 р.».
Згідно з додатковим Договором від 19.01.2005 р. до Договору № 12/11 на випуск друкованої продукції, укладеним між позивачем та Всеукраїнським товариством “Просвіта” їм. Т.Шевченка, пункт 4.2 Договору № 12/11 викладено у наступній редакції: “В разі несвоєчасного надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 50% суми Договору № 12/11 на випуск друкованої продукції від 23.11.2004 р., тобто 347 500,00 грн.”.
За порушення умов договору № 12/11 в частині строків надання послуг на випуск продукції Всеукраїнське товариство «Просвіта»ім. Т.Шевченка 21.03.2006 р. виставило позивачу претензію на суму 347 500,00 грн., яка позивачем визнана в повному обсязі, що підтверджується відповіддю № 62-1/01-01-16 від 21.01.2007 р.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
За актом прийому-передачі простого векселя від 03.03.2009 р. позивач передав Всеукраїнському товариству “Просвіта” ім. Т.Шевченка у зв'язку з оплатою по договору № 3/03 від 03.03.2009 р. простий вексель на суму 347 500,00 грн. (строк платежу до 03.03.2010 р.).
Суд ухвалами від 25.08.2010 р. та від 07.09.2010 р. вимагав від позивача надати договір № 3/03 від 03.03.2009 р. та докази сплати за векселем (строк платежу настав), однак позивач зазначені документи до суду не надав.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по Договору № 11 про виконання поліграфічних робіт від 11.12.2004 р. в частині комплектації, то позивач поніс збитки, які складаються з вартості робіт з комплектації плакатів в сумі 10 000,00 грн., 1 079,35 грн. вартість матеріалів для комплектації плакатів, 347 500,00 грн. -штрафні санкції, які позивач винен Всеукраїнському товариству «Просвіта»ім. Т.Шевченка.
Зі змісту Договору на виконання поліграфічних робіт № 11 від 11.12.2004 р., укладеного між сторонами, вбачається, що даний Договір є договором підряду, тому потрібно застосовувати положення глави 61 Цивільного кодексу України “Підряд”.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Позивач прийняв від відповідача плакати у кількості 120 100,000 штук та 79 900,000 штук (без комплектування), що підтверджується видатковими накладними (повідомленнями) № КФ-0000064 від 25.01.2006 р. та № КФ-0000075 від 30.01.2006 р. відповідно. Доказів того, що у встановленому законодавством порядку, позивач заявив про недоліки в роботі відповідача, або допущення відступів від умов Договору, до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки позивач не здійснив оплату виконаних відповідачем робіт по Договору на виконання поліграфічних робіт № 11 від 11.12.2004 р., відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури «Дніпро»заборгованості та штрафних санкцій згідно Договору № 11 від 11.12.2004 р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 31/132, в якій ухвалою від 04.04.2007 р. затверджено мирову угоду від 03.04.2007 р., укладену між сторонами. Відповідно до умов зазначеної мирової угоди Державне підприємство „Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури «Дніпро»зобов'язується сплатити ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»борг за Договором № 11 від 11.12.2004 р., який складає 240 217,00 грн. та компенсує витрати, пов'язані з подачею справи до суду. Ухвала про затвердження мирової угоди чинна.
Тобто, Державним підприємством „Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури «Дніпро»визнано наявність у нього боргу в сумі 240 217,00 грн. перед ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика», а також обставину реального належного виконання ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»робіт по виготовленню поліграфічної продукції вартістю 240 217,00 грн.
У рішенні господарського суду міста Києва від 22.10.2008 р. у справі № 31/334 зазначено: «Спонукати Державне підприємство „Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури «Дніпро»виконати умови мирової угоди від 03.04.2007 р. шляхом примусового стягнення з нього 243 399,92 грн. на користь ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика». Зазначене рішення набрало законної сили.
Постановою Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві від 26.10.2009 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 31/334 від 02.10.2009 р.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Таким чином, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача при виконанні Договору на виконання поліграфічних робіт № 11 від 11.12.2004 р., завдані збитки, причинний зв'язок між ними та вину відповідача.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин позовні вимоги Державного підприємства „Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури “Дніпро” до Відкритого акціонерного товариства “Білоцерківська книжкова фабрика” про стягнення збитків в розмірі 358 579,35 грн. є необґрунтованими, недоведеними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на Державне підприємство «Державне спеціалізоване видавництво художньої літератури “Дніпро”.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя О.О. Христенко