09 липня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 925/650/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній з вантажних перевезень"
про стягнення 17500,00 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Щокань В.М.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 21.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній з вантажних перевезень".
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 17500,00 грн заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобілем №00000000070 від 18.02.2022.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором та не сплатив за надані позивачем послуги перевезення, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 17500,00 грн.
1.4. 22.05.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/650/24. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 12 год. 00 хв. 02.07.2024.
1.5. Ухвалу суду від 22.05.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яку 22.05.2024 доставлено електронного кабінету позивача (а.с. 17), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 27.05.2024 вручено відповідачу (а.с. 18).
1.6. 02.07.2024 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Футерко В.Л. у режимі відеоконференції. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.7. Представник позивача адвокат Футерко В.Л. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
1.8. 02.07.2024 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 15 год. 00 хв. 09.07.2024.
1.9. 08.07.2024 позивач подав до суду клопотання (а.с. 31-32), у якому просив розглянути справу у відсутність його представника та долучити до справи докази, а саме копії рахунку на оплату № ІФ000000543 від 21.02.2022, акту надання послуг №ІФ0000002168 від 21.02.2022, підписаного зі сторони позивача, податкової накладної від 21.02.2022 №250, витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №121579 на запит від 05.07.2024 №121579, вимоги №17/06-22 від 17.06.2022 щодо сплати заборгованості за отримані послуги перевезення вантажу (а.с. 33-35).
У клопотанні позивач зазначив, що відповідно до відповіді №2110457 від 08.07.2024 (а.с. 36) у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет ЄСІТС. Оскільки відповідач на підставі до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС в обов'язковому порядку, то позивач звільнений від обов'язку надсилання копії цього клопотання та додатків до нього відповідачу.
1.10. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.11. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.12. Днем вручення ухвали суду від 22.05.2024 та від 02.07.2024 відповідачу є 27.05.2024 і 04.07.2024 - дні вручення судового рішення під розписку (а.с. 18, 29).
1.13. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.14. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.15. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.16. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.17. Представники сторін у судове засідання 09.07.2024 не з'явилися.
1.18. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.19. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.20. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.21. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.22. Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
1.23. Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
1.24. 09.07.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.
1.25. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав та приєднав вступну та резолютивну частини рішення суду до матеріалів справи №925/650/24.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі договору перевезення вантажу; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору перевезення вантажу; виконання позивачем зобов'язання з надання послуг з перевезення вантажу; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги; розмір грошового зобов'язання відповідача; строк виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 18.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній з вантажних перевезень" (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (перевізник) уклали договір-заявку на перевезення вантажу автомобілем №00000000070 (а.с. 8).
Відповідно до умов договору-заявки сторони домовилися про:
п.1.- умови перевезення:
п.1.1.- маршрут: Краснопілля (Сумська область) - Смига (Рівненська область);
п. 1.2. - дата і час завантаження: 18.02.2022;
п. 1.3. - дата і час розвантаження: 19.02.2022;
п. 1.4. - адреса завантаження: Краснопілля, Сумська обл.;
п. 1.6.. - адреса розвантаження:згідно з ТТН;
п. 1.8. - найменування вантажу (вага і об'єм): дуб-круглях (22 т);
п. 1.10. - вартість перевезення: 17500,00 (сімнадцять тисяч п?ятсот гривень 00 копійок), ПДВ 20%;
п. 1.11. - строки і форма розрахунку: безготівковий. Оплата здійснюється на підставі оригіналівдокументів, 5-7 банківських днів;
п. 1.12 автомобіль: Рено, держ.№ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;
п.13 - водій (ПІБ, тел.) ОСОБА_1 , тел.. НОМЕР_3 ;
п. 1.14 - посвідчення: НОМЕР_4 ;
п. 2.1 - перевізник зобов'язується забезпечувати подачу транспортних засобів під завантаження не менше, ніж за 30 хвилин до строку, зазначеному в договорі-заявці, у разі не подачі автомобіля експедитор має право відмовитися від послуг перевізника. У цьому випадку перевізник сплачує експедитору штраф у розмірі 2000,00 грн. Якщо перевізник не узгодив новий термін завантаження та розвантаження від вказаного у договорі-заявці, перевізник сплачує штраф у розмірі 100,00 грн за кожну годину затримки від терміну, вказаного у договорі-заявці;
п.2.4 - завантаження і розвантаження вантажу вважається закінченим після отримання перевізником товарно-транспортних накладних;
п. 4.1. - сплата вартості послуг перевізника проводиться за рахунок коштів замовника, що надійшли на рахунок експедитора за умови надання перевізником оригіналів всіх бухгалтерських документів та ТТН. Оригінал ТТН має бути наданий перевізником експедитору протягом 5 (п'яти) днів з моменту розвантаження. У разі ненадання ТТН сторони домовились, що вартість перевезення не виплачується перевізнику (п. 1.10) взагалі, а при затриманні документів більш ніж на 10 днів, перевізник сплачує експедитору пеню у розмірі 1000,00 грн за кожну ТТН;
п. 4.2. - для оплати перевезення необхідно відправити поштою чи передати будь-яким іншим способом документи: - договір-заявка (оригінал з мокрою печаткою); - копія свідоцтва про державну реєстрацію, для перевізників, зареєстрованих до 2012 року (з мокрою печаткою);- копію виписки з державного реєстру, для перевізників зареєстрованих після 2012 року (з мокрою печаткою); - копію свідоцтва платника ПДВ (з мокрою печаткою), чи копію витягу з реєстру платників ПДВ, для перевізників зареєстрованих після 2013 року; - копію довідки із статистики (з мокрою печаткою); свідоцтво єдиного податку (для платників єдиного податку) (з мокрою печаткою); - оригінали повного правильно оформленого пакету документів: рахунок, акт виконаних робіт, зареєстровану в ЕРПН податкову накладну;
п.5. - документи відправляти: Новою поштою: ТОВ"Міжнародна група компаній з вантажних перевезень", м. Черкаси, відділення №3 (бул. Шевченка, 150) за рахунок відправника. Укрпоштою ТОВ "Міжнародна група компаній з вантажних перевезень"": 18031, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 2/3.
3.1.2. На виконання договору-заяви позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на підставі акту надання послуг №ІФ0000002168 від 21.02.2022 вартістю 17500,00 грн (а.с. 33) та виставив відповідачу рахунок на оплату №ІФ000000543 від 21.02.2022 (а.с. 32 на звороті).
3.1.3. 24.02.2022 позивач надіслав відповідачу акт, рахунок та товарно-транспортну накладну, що підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" №59000797729147 (а.с.9).
3.1.4. Позивач зареєстрував податкову накладну від 21.02.2022 №250 у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №121579 на запит від 05.07.2024 №121579 (а.с. 33 на звороті-34).
3.1.5. 17.06.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу №17/06-22 про сплату заборгованості за отримані послуги перевезення вантажу у розмірі 17500,00 грн (а.с. 35).
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору-заявки на перевезення вантажу автомобілем №00000000070 від 18.02.2022;
4.5.2. позивач виконав свій обов'язок у зобов'язанні та надав відповідачу послуги з перевезення вантажу вартістю 17500,00 грн за договором-заявкою;
4.5.3. 18.02.2022 товар (дуб-кругляк, 22 тонни) завантажено у с. Краснопіллі Сумської області, а 19.02.2022 - розвантажено у м. Смига Рівненської області.
4.5.4. відповідач зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу не здійснив;
4.5.5. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за договором-заявкою становить 17500,00 грн.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
5.4. Дослідивши зміст та характер зобов'язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
5.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
5.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.7. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг перевезення.
5.8. Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату .
5.9. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (частина 2 статті 307 Господарського кодексу України).
5.10. Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
5.11. Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт","Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них (стаття 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
5.12. Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
5.13. Згідно з абзацом 7 глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
5.14. Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання (стаття 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
5.15. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.16. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.17. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.18. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.19. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.20. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.21. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
7. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
7.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору-заявки на перевезення вантажу автомобілем.
7.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу, внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 17500,00 грн за надані послуги.
7.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за надані відповідачу послуги з перевезення вантажу.
7.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг перевезення вантажу.
7.5. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
7.6. Відповідно до п. 1.11 укладеного сторонами договору-заявки відповідач повинен здійснити позивачу оплату на підставі оригіналів документів у строк 5-7 банківських днів.
7.7. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (стаття 909 Цивільного кодексу України).
7.8. Відповідно до частини 2 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
7.9. Відповідно до п. 4.1 договору-заявки сплата вартості послуг перевізника проводиться за рахунок коштів замовника, що надійшли на рахунок експедитора за умови надання перевізником оригіналів всіх бухгалтерських документів та ТТН. Оригінал ТТН має бути наданий перевізником експедитору протягом 5 (п'яти) днів з моменту розвантаження. У разі ненадання ТТН сторони домовились, що вартість перевезення не виплачується перевізнику (п. 1.10) взагалі, а при затриманні документів більш ніж на 10 днів, перевізник сплачує експедитору пеню у розмірі 1000,00 грн за кожну ТТН.
7.10. 24.02.2022 позивач надіслав відповідачу документи для здійснення оплати за наданні послуги з перевезення.
7.11. Документи, що є підставою для здійснення оплати, 24.02.2022 надіслані відповідачу експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" №59000797729147.
7.12. Доказів повідомлення позивача про неотримання оригіналів документів по перевезенню відповідач суду не подав.
7.13. Перевізник має довести, лише, обставину направлення/отримання документів на оплату, а отримувач кореспонденції, некомплектності пакету отриманих документів, має повідомити відправника кореспонденції відсутність якого саме документа перешкоджає йому оплатити спірну послугу.
7.14. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
7.15. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
7.16. Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
7.17. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12, та колегія суддів Верховного Суду, під час розгляду цієї справи, не вбачає підстав від відступу від такої позиції.
7.18. Отже, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу протягом 5 (п'яти) днів з моменту розвантаження вантажу. Відповідач за наданні послуги з перевезення вантажу позивачу не сплатив.
7.19. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
7.20. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобілем становить 17500,00 грн.
7.21. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
7.22. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
7.23. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
7.24. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
7.25. Невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати боргу за надані послуги з перевезення вантажу порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні з оплати за перевезення вантажу.
7.26. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
7.27. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 17500,00 грн за наданні послуги з перевезення вантажу, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
8. Розподіл судових витрат.
8.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.2. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн на підставі платіжної інструкції від 29.04.2024 №8892 (а.с. 4).
8.3. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 3028,00 грн зі сплати судового збору.
8.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.5. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем за подання позову, суд покладає на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній з вантажних перевезень" (ідентифікаційний код 44145189, адреса місцезнаходження: 18031, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 2/3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (ідентифікаційний код 36733819, адреса місцезнаходження: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Івана Макуха, 41А) 17500,00 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) боргу, 3028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 17.07.2024.
Суддя А.І. Гладун