Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1720/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1)
до Національної академії Національної гвардії України, м.Харків (адреса: 61001, м.Харків, майдан Захисників України, 3)
про стягнення 10913,06 грн
без виклику учасників справи
17.05.2024 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Національної академії Національної гвардії України про стягнення 10913,06 грн заборгованості, з яких: сума основного боргу - 7109,59 грн; пеня - 860,94грн; 3% річних - 479,61 грн; інфляційні втрати - 2462,92 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі №922/1720/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.05.2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№13881), в якому заперечує проти позову у повному обсязі.
В обґрунтування свої заперечень відповідач посилається на те, що командування Академії уклало договір постачання природного газу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 01.11.2011 №19-1045/21-БО-Т/225/КСС (далі - Договір), в якому були зазначені обсяг (об'єм) природного газу, період (з жовтня 2021 року по грудень 2022 року) та ціна.
30.11.2021 за підсумками розрахункового періоду ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було надано акт приймання-передачі природного газу в період листопада 2021 року на суму 478648,67 грн, а Академією здійснені відповідні розрахунки, що підтверджується платіжним дорученням №439 від 21.12.2021.
Таким чином, вказаний вище Договір було виконано в повному обсязі, як постачальником - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в частині постачання природного газу, так і замовником послуг - Національною академією Національної гвардії України, в тому числі в частині повного розрахунку в період жовтня-грудня 2021 року.
Крім того, відповідач зазначав, що Національна Академія Національної гвардії України не надавала жодних документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для укладання договору постачання природного газу. Додатково зазначав, що Позивачем не доведено та не підтверджено документально факт поставки газу Академії зі свого ресурсу в період з 01.11.2021 по 05.11.2021.
05.06.2024 року позивач надав до суду додаткові пояснення (вх.№14575), в яких зазначав, що факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, в тому числі в спірний період, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 27.03.2024 № ТОВВИХ-24-4736 (наявний в матеріалах справи), інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10). Позивач посилається на відсутність доказів включення Відповідача до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у спірний період. Натомість, в матеріалах справи наявні докази включення Відповідача саме до Реєстру споживачів Позивача.
Також зазначав, що реєстрація споживачів в реєстрі постачальника «останньої надії» (Позивача) здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку Позивача або Оператора ГТС, щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Тобто, Позивач не приймає участі у визначенні яких саме споживачів та у який час необхідно включати до реєстру постачальника «останньої надії» (та і будь-якого іншого постачальника).
Надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі Постанова КМУ №1102).
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00008GYDY00E (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період з 29.10.2021 по 05.11.2021.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 27.03.2024 № ТОВВИХ-24-4736;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів
постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі «Кодекс ГТС»).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, Позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Разом із цим, відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: - ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
- прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів);
- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
- поштову адресу об'єкта споживача.
На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано Позивачу вказаний реєстр за Формою № 10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 №10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 29.09.2020 № ТОВВИХ-20-11085.
Згідно з Формою № 10 Відповідач був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника «останньої надії».
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМУ №1102.
Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.
З 01 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Відповідно до умов Договору ціна опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.
Разом із цим, відповідно до пункту 4.4. Договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаного пункту Позивачем направлявся на адресу Відповідача відповідний рахунок (№ 34274) на оплату поставленого природного газу, однак останнім не здійснено оплату за спожитий газ.
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Як вказує позивач у позові, останнім було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. Всього було поставлено природного газу на загальну суму 7109,59 грн.
З 01.11.2021 по 05.11.2021 року Позивач поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 0,42319 тис. куб. м. на загальну суму 7109,59 грн, а Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ згідно рахунку на оплату № 34274.
Таким чином, на переконання Позивача, у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 7109,59грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 860,94 грн, 3% річних у розмірі 479,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 2462,92 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2)забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4)забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 27.03.2024 № ТОВВИХ-24-4736 з інформацією щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів та інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.
Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Національною академією Національної гвардії України (відповідач, споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалами справи, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі поставлено відповідачу з 01.11.2021 по 05.11.2021 року природний газ в об'ємі 0,42319 тис. куб. м. на загальну суму 7109,59 грн.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з чч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 4.3. договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Відповідно до п.4.4. договору Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів оплати природного газу, спожитого в період з 01.11.2021 по 05.11.2021 року в об'ємі 0,42319 тис. куб. м. на загальну суму 7109,59 грн відповідачем надано не було.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за поставлений природний газ у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на суму 7109,59 грн, отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відзиві на позову заяву відповідач зазначав, що командуванням Академії було укладено договір постачання природного газу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 01.11.2011 №19-1045/21-БО-Т/225/КСС (далі - Договір), в якому були зазначені обсяг (об'єм) природного газу, період (з жовтня 2021 року по грудень 2022 року) та ціна.
30.11.2021 за підсумками розрахункового періоду ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було надано акт приймання-передачі природного газу в період листопада 2021 року на суму 478 648,67 грн., а Академією здійснені відповідні розрахунки, що підтверджується платіжним дорученням №439 від 21.12.2021.
Відповідач наголошував, що вказаний договір було виконано в повному обсязі, як постачальником - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в частині постачання природного газу, так і замовником послуг - Національною академією Національної гвардії України, в тому числі в частині повного розрахунку в період жовтня-грудня 2021 року.
Крім того, відповідач зазначав, що Національна Академія Національної гвардії України не надавала жодних документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» для укладання договору постачання природного газу. Додатково зазначав, що Позивачем не доведено та не підтверджено документально факт поставки газу Академії зі свого ресурсу в період з 01.11.2021 по 05.11.2021.
З приводу заперечень відповідача суд зазначає наступне.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236" визначено зобов'язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитого з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У розумінні Бюджетного кодексу України - Національна академія Національної гвардії України є бюджетною установою.
У зв'язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 05.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", від оператора ГРМ/оператора ГТС відповідача включено до переліку таких споживачів з ЕІС-кодом 56XS00008GYDY00E.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав до суду договір постачання природного газу, акт приймання-передачі природного газу, платіжне доручення.
З цього приводу суд зазначає, що вказаними доказами підтверджується те, що у спірний період споживання - листопад 2021 року відповідач мав договірні відносини на постачання природного газу з іншим, ніж позивач, постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» за договором постачання природного газу від 01.11.2021 № 19-1045/21-БО-Т/225КЕС.
Разом з цим, відповідно до умов пункту 3.2. вказаного договору постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
Суд наголошує, що відповідно до Правил постачання природного газу діючий постачальник - це постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання.
Проте, як встановлено судом, відповідачем не надано жодного доказу того, що у спірний період (листопад 2021 року) він був включений до реєстру споживачів іншого, ніж позивач, постачальника природного газу, а тому, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства відбулось автоматичне включення оператором ГТС до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, відповідно, спожитий природний газ у цей період віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Як було зазначено вище, відповідно до інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ/оператора ГТС, відповідача у спірному періоді включено до переліку таких споживачів з ЕІС-кодом 56XS00008GYDY00E та спожитий ним у листопаді 2021 обсяг газу обліковувався на інформаційній платформі за позивачем, у зв'язку з чим наявність у вказаному періоді договірних відносин з іншим постачальником не спростовує наявність заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 7109,59 грн.
Аналогічна правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду та викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, від 26.07.2023 у справі №913/242/22, від 05.09.2023 у справі № 907/583/22.
З огляду на вищевикладене, відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу в строк, визначений договором, отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором постачання природного газу постачальником останньої надії, та відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7109,59грн, є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем природного газу, останнім здійснено нарахування 3% річних в розмірі 479,61 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 2462,92 грн та пені у розмірі 860,94 грн.
Щодо 3% річних та інфляційних.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на несплачену суму боргу.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 479,61 грн 3% річних та 2462,92 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо пені.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 860,94 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем до суду не надано доказів оплати заборгованості.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Національної академії Національної гвардії України (адреса: 61001, м.Харків, майдан Захисників України, 3; код ЄДРПОУ 08610502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1; код ЄДРПОУ 40121452) 10913,06 грн, з яких: 7109,59 грн - основний борг; 860,94 грн - пеня; 479,61 грн - 3% річних; 2462,92 грн - інфляційні втрати, крім того, 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" липня 2024 р.
Суддя К.В. Аріт