вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" липня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/569/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
до відповідача: Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради
про: стягнення в сумі 78 549,37 грн.
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: О.Якимчук
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради про стягнення в сумі 78 549,37 грн, з яких: 69 423,18 грн основний борг, 7 125,73 грн пені, 748,62 грн відсотки річних та 1 251,84 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару.
Позивач вказує, що у грудні 2023 - березні 2024 року відповідачу поставлено товар (природний газ) на суму 91 423,18 грн, однак відповідач не розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 69 423,18 грн.
У зв'язку з наведеним позивач, на підставі пункту 6.2.1. договору постачання природного газу постачальником нараховано 7 125,73 грн пені.
Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач нарахував відповідачу 1 251,84 грн інфляційних втрат та 748,62 грн три відсотки річних.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 16 липня 2024 року.
15 липня 2024 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з правилами статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з нормами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд не знаходить підстав для визнання причин неявки відповідача поважними, оскільки перебування директора відповідача у відпустці не позбавляє можливості виконуючого обов'язки директора з'явитись в судове засіданні. Разом з тим заявник не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин наведених у клопотанні.
Водночас, ухвалою суду від 15 липня 2024 року сторонам встановлено строк для надання відзиву, а явка представників сторін обов'язковою не визнавалась. А тому суд вважає за можливе керуючись положеннями частини 9 статті 165 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Господарський суд встановив наступне.
12 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (позивач/постачальник) та Комунальне підприємство "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (відповідач/споживач) уклали договір №41АР200-2649-23-b на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2023 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з умовами пункту 2.2. договору, включення споживача до реєстру споживачів постачальника відбувається на весь строк дії договору (в тому числі на всі розрахункові періоди, передбачені договором) на підставі письмової заяви споживача про укладення договору, яка є підставою для включення в Реєстр споживачів постачальника, наданої постачальнику, не пізніше ніж за 22 доби до дати початку розрахункового періоду, в якому буде здійснюватися постачання природного газу споживачу. Включення споживача до Реєстру споживачів постачальника може бути здійснено в коротші терміни.
Згідно з положеннями пункту 2.3. договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Постачання та споживання підтверджених обсягів природного газу здійснюється, як правило, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.
У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, споживач зобов'язаний до 10:00 год. дня, що передує дню, з якого змінюється плановий обсяг газу, надати постачальнику заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планованих щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання, зразок якої наведений у додатку 3 до договору.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. Якщо споживачем не було надано копії такого акту, фактичний об'єм (обсяг) природного газу розраховується постачальником відповідно даних Оператора ГТС, отриманих з 09 числа місяця наступного за розрахунковим.
- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з умовами пункту 2.5.3. договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
Також, пунктом 2.5.4. договору передбачено, що у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу споживачем, обсяг постачання (споживання) встановлюється постачальником в одностороньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника або оператора ГТС.
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови під його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 11 або п.2.3 договору, мають силу оригіналу ( пункт 2.5.5.).
Згідно з умовами пункту 3.2. договору, ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 19,91666667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 20,05324267 грн. Податок на додану вартість становить 4,01064853 грн.
Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 24,06389120 грн.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.
31 жовтня 2023 року сторонами укладено додаткову угоду до договору якою внесено зміни щодо вартості ціни товару.
29 грудня 2023 року сторонами укладено додаткову угоду до договору якою внесено зміни щодо вартості ціни товару.
Так, у період з грудня 2023 року по березень 2024 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 91 423,18 грн, що стверджується актами приймання - передачі природного газу за грудень 2023 року - березень 2024 року.
Позивач вказує, що відповідач не розрахувався за отриманий товар повністю, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 69 423,18 грн.
Докази оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
У справі наявний лист відповідача, що адресований позивачу від 2 квітня 2024 року, в якому відповідач вказує, що станом на 1 квітня 2024 року борг перед позивачем становить 73 239,89 грн.
Згідно з умовами пункту 6.2.1., у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення оплати понад 90 (дев'яносто) календарних днів споживач додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
На підставі пункту 6.2.1. договору, позивач нарахував відповідачу за період з 11 січня 2024 року по 13 червня 2024 року пеню в розмірі 7 125,73 грн.
Також, відповідно до статті 625 ЦК України позивач за період з 11 січня 2024 року по 13 червня 2024 року нарахував відповідачу 1 251,84 грн інфляційних втрат та 748,62 грн три відсотки річних.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов'язків щодо надання послуг з поставки природного газу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення вартості наданих послуг, нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими, та з огляду на несплату відповідачем вказаної вартості, позивач вважає свої права порушеними.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Суд встановив, що у період з грудня 2023 року по березень 2024 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 91 423,18 грн, що стверджується актами приймання - передачі природного газу за грудень 2023 року - березень 2024 року.
Як зазначив позивач у позовній заяві, на момент звернення до суду відповідач не виконав зобов'язання по оплаті, розрахунок за поставлений товар повністю не проведений.
Докази оплати поставленого на суму 69 423,18 грн товару матеріали справи не містять, а відтак з відповідача на користь позивача має бути стягнута вказана заборгованість.
Згідно з умовами пункту 6.2.1., у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
На підставі пункту 6.2.1. договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7 125,73 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд, здійснивши перерахунок пені, робить висновок, що такий розрахунок зроблено правильно.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.
Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги ті обставини що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля книгами, зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також те, що відповідач у своєму листі визнав наявний борг, суд робить висновок про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій на 50 відсотків, тобто до 3 562,87 грн.
За таких обставин суд також ураховує, що позивачу відшкодовуються втрати від інфляційних процесів та відсотки річних за користування чужими грошовими коштами.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення оплати наданих послуг позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України за період з 11 січня 2024 року по 13 червня 2024 року нарахував відповідачу 1 251,84 грн інфляційних втрат та 748,62 грн три відсотки річних.
Вказаний розрахунок суд визнав обґрунтованим.
Висновки суду
Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 69 423,18 грн заборгованості, 3 562,87 грн пені, 748, 62 грн три відсотки річних, 1 251,84 грн інфляційних втрат
Вказані вимоги є законними, відповідачем не спростованими, а отже такими, що мають бути задоволені.
Водночас суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50 відсотків.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору за даним позовом становить 2 422,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) .
Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
Разом з тим, з огляду на те що позивачем сплачено 3 028,00 грн, судовий збір в розмірі 605,60 грн може бути повернутий особі, яка його сплатила.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023, Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код 02471175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, місто Київ, вул.Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848) 69 423 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять три) грн 18 коп заборгованості, 3 562 (три тисячі п'ятсот шістдесят два) грн 87 коп пені, 748 (сімсот сорок вісім) грн 62 коп три відсотки річних, 1 251 (одна тисячі двісті п'ятдесят один) грн 84 коп інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 562,86 грн пені відмовити.
4. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, місто Київ, вул.Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, місто Київ, вул.Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848).
Відповідач (Боржник): Комунальне підприємство "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023, Рівненська область, Рівненський район, м.Рівне, вул. 16 Липня, будинок 77, ідентифікаційний код 02471175).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 18 липня 2024 року.
Суддя Андрій КАЧУР