вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.07.2024 Справа № 917/877/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лубенський молочний завод”
про стягнення 1 112 384,30 грн
без виклику представників сторін
установив:
До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лубенський молочний завод” про стягнення 1 112 384,30 грн заборгованості за договором постачання природного газу постачальником “останньої надії”, з якої 876 638,73 грн основного боргу за природний газ, поставлений в березні-квітні 2023 року, 197 021,34 грн пеня, 21 231,74 грн - 3% річних, 17 492,49 грн інфляційних втрат.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений природний газ.
Відповідач у відзиві від 17.06.2024 (вхід. № 8521 від 17.06.2024; а.с. 60-62) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 112 384,30 грн, а у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір пені на 50% від заявленого позивачем розміру. При цьому відповідач посилається на те, що виконання зобов'язання відповідачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, заборгованість виникла внаслідок затримання поставок та тяжких умов виробництва через військову агресію з боку російської федерації, постійних обстрілів та енергетичної проблеми, розповсюдженої на всій території України, та зазначив, що готовий погашати заборгованість в добровільному порядку, бажає укласти мирову угоду в порядку ст. 192 ГПК України.
Інших заяв по суті спору не надходило. Строки для подання таких заяв закінчилися.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/877/24 (а.с. 52).
Ухвалою від 03.06.2024 (а.с. 55-56) суд відкрив провадження у справі № 917/877/24, визнав справу малозначною та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказана ухвала суду надсилалась сторонам, зокрема позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі “Електронний суд” (довідки про доставку електронного листа 03.06.2024, а.с. 57, 58, 59).
Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, ухвала від 03.06.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, у цій справі розгляд справи по суті розпочинається з 04.07.2024.
Враховуючи клопотання відповідача про надання можливості укласти мирову угоду у справі, суд відкладав прийняття рішення на розумний строк.
Проте на цей час сторони не звернулися до суду із заявою про укладення мирової угоди, не повідомили про врегулювання спору. Відповідач також не надав доказів направлення позивачу проекту мирової угоди. Позивач не підтвердив суду наявність наміру врегулювати цей спір шляхом укладення мирової угоди.
Отже, у суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи.
При цьому суд роз'яснює, що відповідно до ч. 2 ст.192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі і на стадії виконання судового рішення.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (далі - позивач, постачальник, постачальник “останньої надії”) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” визначено постачальником “останньої надії” газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” постачальник “останньої надії” - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Позивач у позові зазначає, що у періоди 02.03.2023 - 31.03.2023 та 01.04.2023 - 30.04.2023 відповідач був включений до реєстру споживачів постачальника “останньої надії”.
Відповідно до інформації, наданої Оператором ГРМ - АТ «Лубнигаз» (а.с. 20) Товариство з обмеженою відповідальністю “Лубенський молочний завод” (ідентифікаційний код 00446813; далі - відповідач, споживач) зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 04.03.2024 №ТОВВИХ-24-3334 та доданою до нього Інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q в реєстрі споживачів постачальників та Інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q (а.с. 16-18) ;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) (а.с. 19).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила постачання природного газу), договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір, а.с. 22-23) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
У пункті 4.4. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” надав Інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q в Реєстрі споживачів постачальників та Інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q (а.с.17-19). Відповідно до цих доказів відповідач (як споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q) був закріплений за постачальником - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” у період 02.03.2023 - 30.04.2023, а позивач у період 02.03.2023 - 31.03.2023 поставив відповідачу природній газ в обсязі 18 937,00 м.куб., а у період 01.04.2023 - 30.04.2023 поставив відповідачу природній газ в обсязі 8 331,00 м.куб.
У підтвердження передачі відповідачу вказаного газу позивач склав Акт № 5111 від 31.03.2023 приймання-передачі природного газу в обсязі 18,93700 тис.куб.м. на суму 608 805,47 грн за березень 2023 року (а.с.27) та Акт № 6752 від 30.04.2023 приймання-передачі природного газу в обсязі 8,33100 тис.куб.м. на суму 267 833,26 грн за квітень 2023 року (а.с.35)
На оплату природного газу, поставленого в березні 2023, позивач виписав відповідачу рахунок № 11857 від 10.04.2023 на суму 6 345 185,87 грн, в т.ч. за природний газ у кількості 18,93700 тис.куб.м. на суму 608 805,47 грн (а.с. 27, зворот). Направлення акту Акту № 5111 від 31.03.2023 та рахунку відповідачу в електронному вигляді та поштою підтверджується роздруківками електронної відправки за 11.04.2023 та списками згрупованих відправлень та квитанціями (фіскальними чеками) від 13.04.2023 (а.с. 28-34).
На оплату природного газу, поставленого в квітні 2023, позивач виписав відповідачу рахунок № 14621 від 10.05.2023 на суму 6 613 019,13 грн, у т. ч. за природний газ у кількості 8,33100 тис.куб.м. на суму 267 833,26 грн (а.с. 35, зворот). Направлення акту № 6752 від 30.04.2023 та рахунку відповідачу в електронному вигляді та поштою підтверджується роздруківками електронної відправки за 10.05.2023 списками згрупованих відправлень та квитанціями (фіскальними чеками) від 16.05.2023 (а.с. 36-39).
Позивач вказує, що відповідач вартість отриманого природного газу в березні та квітні 2023 у сумі 876 638,73 грн не оплатив, тому позивач звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно із ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 “Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ “ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ”, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії” через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
Відповідно до інформації, наданої Оператором ГРМ - АТ «Лубнигаз» (а.с. 20) Товариство з обмеженою відповідальністю “Лубенський молочний завод” (ідентифікаційний код 00446813) з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” з 02.03.2023.
ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” надав Інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q в Реєстрі споживачів постачальників та Інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q (а.с.17-19). Відповідно до цих доказів відповідач (як споживача з ЕІС-кодом 56XО00000CEML00Q) був закріплений за постачальником - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” у період 02.03.2023 - 30.04.2023, а позивач у період 02.03.2023 - 31.03.2023 поставив відповідачу природній газ в обсязі 18 937,00 м.куб., а у період 01.04.2023 - 30.04.2023 поставив відповідачу природній газ в обсязі 8 331,00 м.куб.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (а.с.63-70).
Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України “Про ринок природного газу” та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з пунктом 1 розділу II Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачемта Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника “останньої надії”, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником “останньої надії” та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником “останньої надії” здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України “Про ринок природного газу” та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби Б до 02:00 иТС (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (0-1) та 01:00 ІІТС (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (Э-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником “останньої надії” відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії”;
- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період було включено до портфеля постачальника “останньої надії” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем.
Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС у період 02.03.2023 - 30.04.2023 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник “останньої надії”.
Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (а.с. 24-26).
Відповідно до пункту 4.3 Договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаного пункту позивач направляв електронною поштою та засобами поштового зв'язку на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім не здійснено оплату взагалі.
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 Договору, де передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу відповідач суду не надав. Натомість у відзиві на позов не заперечує існування заборгованості у сумі 876638,73 грн.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що у період березень - квітень 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 27,26800 тис.куб.м. на суму 876638,73 грн, відповідач не здійснив оплату за поставлений газ.
Отже, позовні вимоги про стягнення 876638,73 грн основного боргу є обґрунтованими та задовольняються судом.
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, позивач заявив вимоги про стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов договору у сумі 197021,34 грн, нарахованої за період з 02.05.2023 по 01.11.2023 та з 01.06.2023 по 30.11.2023 (розрахунок позивача, а.с. 12).
Суд перевірив правильність розрахунку та встановив, що нарахування проведено відповідно до положень ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, у відповідності до вимог ст. 232 ГК України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки відповідач не виконав умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 17 492,49 грн за період з 01.06.2023 по 29.02.2024 та 3 % річних - в розмірі 21 231,74 грн за період з 02.05.2023 по 29.02.2024 (розрахунок позивача - а.с. 12).
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині відповідає розрахованому судом.
Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та втрат від інфляції здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій та розрахунок залучений до матеріалів справи.
Відповідач у відзиві заперечує проти нарахування пені, річних та втрат від інфляції, посилаючись на те, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України, а відтак, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вказаний період відповідно до норм статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 218 ГК України суб'єкт господарювання звільняється від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, то таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Ще одним обов'язковим критерієм звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов'язання окремо.
Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
28.02.2022 року на сайті ТПП України та регіональних торгово-промислових палат розміщений загальний офіційний лист ТПП України № 2024/02.0- 7.1, в якому зазначено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Однак, лист ТПП України N 2024/02.0-7.1 за законодавчо встановленими критеріями не відповідає вимогам, що ставляться до сертифікатів про форс-мажорні обставини. У Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України. Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо обставин, які повинні існувати для можливості застосування ст. 617 ЦК України: обставина непереборної сили повинна бути віднесена до категорії форс-мажору відповідно до умов договору або за законом; форс-мажорна обставина була непередбачуваною в момент укладення договору, а її настання не залежить від волі сторін договору; існування конкретного зобов'язання, строк виконання якого настав; наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; вчинення невиконуючою стороною повідомлення іншої сторони щодо впливу форс-мажорних обставин.
У разі існування вказаних обставин ТПП за зверненням суб'єкта господарювання видає сертифікат, який засвідчує існування форс-мажорних обставин за кожним окремим випадком.
Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач не надав до матеріалів справи доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікату ТПП, який засвідчував би існування форс-мажорних обставин стосовно виконання зобов'язань у спірний період саме за спірними правовідносинами.
Отже відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань зі сплати природного газу.
Відповідач у відзиві прохає зменшити розмір пені на 50% від заявленого позивачем розміру, оскільки в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан та відповідно до листа Міністерства аграрної політики та продовольства України «про надання інформації», заявлені в категоризації в якості об'єктів критичної інфраструктури ТОВ «Лубенський молочний завод», надіслані листом від 21.03.2023 року № 94, включені до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури в секторі харчової промисловості та агропромислового комплексу в повному обсязі.
При вирішенні цього клопотання суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Оскільки приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідач не надав доказів в підтвердження його тяжкого фінансового становища та неможливості своєчасної сплати боргу.
Відповідач не провів часткової оплати боргу.
Заявлений до стягнення розмір пені не перевищує суму основного боргу та є обґрунтованим.
Отже у суду відсутні правові підстави для зменшення пені. Тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.
З огляду на викладене, суд повністю задовольняє вимоги про стягнення 876638,73 грн основного боргу, 197021,34 грн пені, 21231,74 грн - 3% річних, 17492,49 грн інфляційних.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.
За подання цього позову позивач сплатив 13348,62 грн судового збору за платіжною інструкцією № 0000007404 від 02.05.2024 (а.с. 10). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 03.05.2024 (а.с. 53).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.
При цьому суд зазначає, що у прохальній частині відзиву на позов відповідач прохає відмовити у стягненні 1112384,30 грн, тобто всієї заявленої суми за позовом. Отже, вказаний відзив суд не може прийняти як заяву про визнання позову.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, або після дати платежів, які враховані судом у рішенні, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» (вул. Індустріальна, буд. 2, м. Лубни, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 00446813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія "Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 40121452) 876638 грн 73 коп. основного боргу, 197021 грн 34 коп. пені, 21231 грн 74 коп. - 3% річних, 17492 грн 49 коп. інфляційних втрат, 13348 грн 62 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 18.07.2024.
Суддя Т. М. Безрук