65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"17" липня 2024 р. м. Одеса № 916/2878/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№2938/24 від 27.06.2024)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (вул. Жуковського, буд. 40, кв. 5, м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 26471671)
про визнання недійсним рішення та скасування наказу,
27.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка», в якій просить суд:
- визнати недійсними рішення Спостережної ради Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка», оформлені протоколом № 1-с від 30.11.2016 року;
- визнати недійсним та скасувати Наказ № 23 Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» від 09.12.2016 про скасування всіх наказів, похідних від недійсного протоколу № 1 СР КС «ПФС» від 20.09.2016.
Обґрунтовуючи звернення з позовом до господарського суду ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуваним рішенням визнано протиправним рішення Спостережної ради про призначення позивачки на посаду голови правління 20.09.2016, а протокол - недійсним. Окрім того, наказом № 23 від 09.12.2016 скасовані всі накази призначення/звільнення стосовно ОСОБА_1 з посади голови правління КС «ПФС», які видані у період з 13.09.2016 по 30.11.2016. Дані обставини порушують трудові права позивача, право щодо її захисту у справі № 522/4956/17 про незаконне звільнення та права, як потерпілої, у кримінальному провадженні, а також створюють правовий та фінансовий колапс.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 2938/24 від 27.06.2024 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.07.2024 ОСОБА_1 надано до суду заяву (вх. № 26853/24) про усунення недоліків позовної заяви, до якої, серед іншого, додано ордер серії ВТ № 1050055 на підтвердженням повноважень адвоката та зазначено вірний поштовий індекс Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка».
Водночас, під час дослідження наданих позивачем матеріалів заяви про усунення недоліків позовної заяви, суд дійшов висновку, що визначені ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 недоліки позовної заяви позивачем усунуто не в повному обсязі, а в заяві про усунення недоліків викладено клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та розмір пенсії за період 01.07.2023 по 30.06.2024 (12 місяців) склав 96723,08 грн., яка є єдиним доходом позивача.
Також позивач зазначила, що згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.12.2021 ВП №67471878 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 з її пенсії та здійснюється відрахування у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 37351,48 грн. на користь відповідача. Згідно ВП №67448428 та № №73748428 виконавча служба здійснює стягнення з пенсії ОСОБА_1 по 2150 грн. (відшкодування судових витрат на правову допомогу відповідача), а тому сумарний розмір стягнення з пенсії ОСОБА_1 складає 41651,48 грн., що відповідає 20% у розмірі 8330 грн./рік.
Відтак, позивач вважає, що оскільки сума судового збору при подачі даного позову складає 6056,00 гривень, що складає більше ніж 5% від 88392,78 (сукупного річного доходу), а саме - 4419,65 грн., то ОСОБА_1 може бути звільнена від сплати судового збору.
Розглянувши заяву позивачки в частині звільнення її від сплати судового збору, суд роз'яснює заявнику наступне.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Особа, що порушує питання саме про звільнення від сплати судового збору, повинна навести обґрунтування обставин (з наданням на їх підтвердження доказів), які свідчать про неможливість здійснення оплати цього збору як станом на момент звернення до суду, так і до закінчення розгляду вимог заяви по суті.
За приписами наведеної норми, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, котрі свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Отже, у розумінні приписів зазначеної норми закону звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, тобто лише у разі скрутного фінансового становища скаржника, що необхідно довести останньому.
Заявником до своєї заяви не додано доказів скрутного фінансового становища скаржника, або доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Довідка про доходи № 6589 5459 0124 1595 від 09.07.2024 видана Головним управлінням ПФУ в м. Києві (Дарницький район), яка додана заявником до позовної заяви, не є достатнім та належним доказом підтвердження скрутного фінансового становища заявника.
Верховний Суд в ухвалі від 20.02.2023 у cправі №914/2441/15 (459/143/20) зазначив, що належним доказом існування підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.8 Закону «Про судовий збір», є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.
Таким доказом також можуть слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік у фізичної особи, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, докази на підтвердження наявності/відсутності у заявника рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, докази непрацездатності особи чи незадовільного стану здоров'я, наявності на утриманні непрацездатних членів сім'ї тощо. Таких доказів заявником не надано.
Виходячи з положень вищевказаного Закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан заявника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази, згідно з приписами ст. 164 ГПК України.
Досліджуючи подані позивачкою документи, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, в обґрунтування заяви, суд встановив, що вони не містять відомостей про доходи за попередній календарний рік, а включають лише дані за 3 квартал 2023 року та 1 квартал 2024 року.
Окрім того, заявником зазначено про звернення стягнення виконавчою службою з її пенсії у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 37351,48 грн та по 2150 грн в якості відшкодування судових витрат на правову допомогу в межах виконавчих проваджень №№ 67471878, 67448428 та 73748428, проте відповідних доказів на підтвердження викладених обставин суду не надано.
Однак, позивачем не доведено, що її сукупний дохід за попередній календарний рік складає 88392,78 грн та не надано суду доказів, які б мали виключний характер та свідчили про наявність поважних підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № 26853/24 від 12.07.2024) в частині щодо звільнення її від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення.
Таким чином, залишаючи позовну заяву без руху, судом встановлено спосіб усунення виявлених недоліків поданого позову, за умови усунення яких саме у спосіб, встановлений судом, позовна заява підлягає прийняттю до розгляду, а провадження у справі за таким позовом - відкриттю в силу приписів ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
Так, в ухвалі Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 було зазначено про порушення вимог, серед іншого, ст. 164 ГПК України стосовно надання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву, та відповідного обсягу повноважень, наданих адвокату клієнтом (позивачем).
Як встановлено судом, позивачкою так і не було надано суду документів на підтвердження повноважень начальника відділу організації надання безоплатної вторинної правничої допомоги у цивільних та адміністративних справах управління організації надання безоплатної вторинної правничої допомоги та проведення медіації Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 на підписання доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 78 від 28.03.2024.
В свою чергу, наданий до суду ордер серії ВТ № 1050055 свідчить про те, що він виданий адвокатом Петренко Н.О. на підставі доручення органу, уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги, № 78 від 28.03.2024.
Отже, як вбачається з поданої заяви про усунення недоліків, позивачем залишено поза увагою вказані недоліки позовної заяви, оскільки матеріали заяви так і не містять доказів сплати судового збору та повного обсягу документів на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву.
Відтак, суд доходить до висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 02.07.2024 в частині належного виконання вимог ст. 164 ГПК України, оскільки заява (вх. №26853/24 від 12.07.2024) із доданими до неї документами свідчить, що вона не містить документів, що передбачені частинами 1, 5 статті 164 ГПК України, та позивачем не усунуто вище вказані недоліки позовної заяви.
Натомість, часткове усунення недоліків, не може вважатись усуненням недоліків у розумінні ст. 174, 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі недоліки повинні бути усунуті в повному обсязі.
Відповідності з частинами 4, 6, 7 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що неусунення будь-якого з недоліків позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху, має наслідком повернення вказаної позовної заяви.
Зазначене свідчить, що причиною повернення позову є не надмірний формалізм суду, а невиконання саме позивачем приписів вказаних вище нормативно-правових приписів та його відповідне відношення до підготовки документів, що надаються суду.
Суд також звертає увагу позивача на те, що:
- системний аналіз наведених вище норм процесуального закону свідчить, що реалізація особою права на подання позову та інших заяв, клопотань до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку), яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту заяв, документів, які додаються до них, недотримання яких має відповідні процесуальні наслідки для заявника;
- норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості як суду так і учасників справи, а зазначене покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду.
На підставі наведених приписів процесуального законодавства, з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 02.07.2024 щодо усунення недоліків позовної заяви, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою, на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що повернення позовної заяви не є перешкодою в доступі до правосуддя.
Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статтей 162, 164, 172 ГПК України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи частини 8 статті 174 ГПК України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод в реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.
Керуючись ч. 4 ст. 174, ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № 26853/24 від 12.07.2024) в частині звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 916/2878/24 - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 2938/24 від 27.06.2024) до Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» про визнання недійсним рішення та скасування наказу, з доданими до неї документами - повернути без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 17.07.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Цісельський