04.07.2024 Справа № 914/2562/23
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Прокопів І.І., розглянувши матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ», м.Київ;
до відповідача:Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м.Львів;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Київ
про:визнання недійсними рішень загальних зборів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 08.06.2023, визнання незаконними позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та визнання протиправними дій щодо позбавлення ТзОВ «Транзит-Інвест» можливості взяти участь у позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз
За участю представників:
від позивача: Зіньковська Н.В. - адвокат;
від відповідача: Куцик В.Б. - адвокат;
від третьої особи: Іорданов К.І. - адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Інвест», м.Київ звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Київ про визнання недійсними рішень загальних зборів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 08.06.2023, визнання незаконними позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та визнання протиправними дій щодо позбавлення ТОВ «Транзит-Інвест» можливості взяти участь у позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду та протоколах судового засідання.
13.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі (вх. №1840/24 від 13.05.2024).
Ухвалою суду від 27.06.2024 підготовче засідання відкладено на 04.07.2024.
В судове засідання 04.07.2024 з'явився представник позивача, підтримав подане клопотання про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі.
В судове засідання 04.07.2024 з'явилися представники відповідача та третьої особи, заперечили проти клопотання про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі.
25.01.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Однак, 13.05.2024, подаючи до суду клопотання про зупинення провадження у справі, позивач також заявив клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження. В обґрунтування такого клопотання позивач зазначив, що йому стало відомо про наявність позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 16.04.2024 справі №922/331/23 (оприлюднено у Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.05.2024), вже після переходу у даній справі до розгляду по суті. При цьому, клопотання про зупинення можливо подати лише на стадії підготовчого провадження. Можливість повернення до підготовчого провадження здійснюється з метою уникнення процесуальних помилок та виконання завдань стадії підготовчого провадження, повернення до підготовчого провадження підтверджується судовою практикою.
З цього приводу суд зазначає, що завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (п. 1-3 ч. 1 ст. 177 ГПК України). Право на справедливий суд встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних них дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Таким чином, враховуючи висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, з урахуванням ст. 207 ГПК України, для справедливого та неупередженого вирішення спору, внаслідок необхідності встановлення фактичних обставини, зважаючи на зміст та характер спірних правовідносин у цій справі, враховуючи, що даний випадок є винятковим і потребує вчинення процесуальних дій, які можуть бути вчинені лише у підготовчому провадженні, суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження, у зв'язку із чим клопотання позивача підлягає задоволенню.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсними рішень загальних зборів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 08.06.2023, визнання незаконними позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та визнання протиправними дій щодо позбавлення ТОВ «Транзит-Інвест» можливості взяти участь у позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Однією із підстав позову позивач зазначав те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 було арештовано лише речове право власника акцій на розпорядження акціями, однак не було арештовано права власника на користування акціями. Речове право на користування акціями якраз надає можливість власнику реалізувати свої права за цінними паперами, зокрема голосувати на загальних зборах акціонерів.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2024 у справі №922/331/23 дійшов висновку, що арешт корпоративних прав із встановленням заборони на розпорядження акціями у кримінального провадженні веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися цими акціями, згідно з частиною першою статті 170 КПК України. Цей арешт може також обмежувати право користування акціями, зокрема права на участь у управлінні компанією та інші корпоративні права, якщо такі обмеження чітко зазначені в ухвалі суду.
Верховним Судом наголошено, що господарський суд не має повноважень змінювати чи роз'яснювати ухвали слідчого судді, що постановлені у кримінальному провадженні. Господарський суд може лише дослідити зміст ухвали про арешт та її вплив на спірні правовідносини, тому керуючись принципом правової визначеності, зобов'язаний керуватися буквальним формулюванням резолютивної частини ухвали про арешт щодо встановлених заборон та обмежень.
За загальним правилом, якщо акції передані в управління на підставі ухвали слідчого судді управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління юридичної особи зобов'язаний погоджувати свої дії з власником акцій. Такий обов'язок відсутній якщо акції передані в управління підприємству за рішення Кабінету Міністрів України у порядку особливої процедури.
На думку Верховного Суду, у спірних правовідносинах правовою підставою обмеження прав акціонера є не лише ухвали слідчого суду про арешт корпоративних прав у спосіб встановлення заборони на реалізацію акцій, а й рішення Кабінету Міністрів України, що дозволяє управителю діяти у вищих органах управління юридичної особи на власний розсуд без погодження з власником акцій, на які накладено арешт. Власник акцій, чиї права обмежені судовим арештом та рішенням Кабінету Міністрів України, має право оскаржити такі дії в установленому порядку. Господарський суд не має компетенції це переглядати в корпоративному спорі, тому відповідні аргументи скаржника не беруться до уваги.
Таким чином, правова позиція Верховного Суду у справі №922/331/23 зводиться до того, що саме рішення Кабінету Міністрів України, в даному випадку розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 № 429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 № 154-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», обмежують речове право позивача на користування акціями, оскільки враховуючи буквальне тлумачення резолютивної частини ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2022, цією ухвалою арештовано лише право розпорядження акціями.
Судом також встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває судова справа №320/19614/23 за позовом ТОВ «Омега-Капітал» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів та Кабінету Міністрів України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та АТ «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз», зокрема, про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 № 429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» та про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 №154-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках».
Відтак, у зазначеній справі оспорюється законність розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 №429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 № 154-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», якими арештовані корпоративні права акціонерів АТ «Львівгаз».
В обгрунтування позову у вищевказаній справі зазначено, що передаючи АТ «Чорноморнафтогаз» арештовані корпоративні права акціонерів АТ «Львівгаз» Кабінет Міністрів України порушив норми Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/73/ЄС від 13.07.2009 та норми Закону України «Про ринок природного газу», а також розпорядження не містять жодного обґрунтування необхідності застосування передбачених ст. 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» особливостей передачі, чим підтверджується недотримання вимог ч. 5 ст. 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та відповідно протиправність оскаржуваних, прийнятих Кабінетом Міністрів України, індивідуальних актів.
Передача Кабінетом Міністрів України (за погодженням АРМА і Міністерства енергетики України) в управління Групі Нафтогаз має наслідком концентрацію суміжних ринків, які у відповідності до міжнародного та національного законодавства заборонено пов'язувати між собою. Таким чином, внаслідок передачі арештованих корпоративних прав Групі Нафтогаз унеможливлюється інституційна та юридична незалежність Операторів ГРМ.
Крім цього, Кабінетом Міністрів України при виданні оскаржуваних розпоряджень не було враховано вимоги Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», як спеціального законодавчого акту, що регулює порядок передачі арештованих активів управителям.
Частина перша статті 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначає, що у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі - підприємство), на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.
Винятковими вважаються випадки передачі в управління активів, визначених абзацом першим частини першої цієї статті, за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) існує ризик збою та/або переривання функціонування таких активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні або постачанні природного газу;
2) існує ризик переривання функціонування підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, у власності яких перебувають такі активи.
Положення частини п'ятої статті 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначають, що рішення Кабінету Міністрів України про передачу в управління активів у зв'язку з винятковим випадком має містити обґрунтування необхідності застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів. Тобто саме обґрунтування необхідності, а не лише зазначення щодо виду виняткового випадку, як то, певної обставини з вичерпного переліку, передбаченого пунктами 1-2 частини першої статті 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
У свою чергу, оспорювані розпорядження не містять жодного обґрунтування необхідності застосування передбачених статтею 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» особливостей передачі, чим підтверджується недотримання вимог частини п'ятої статті 211 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та відповідно протиправність оскаржуваних, прийнятих Кабінетом Міністрів України, індивідуальних актів.
Відтак, у справі №320/19614/23 адміністративний суд повинен надати оцінку законності вказаних розпоряджень Кабінету Міністрів України, на підставі яких укладено договір управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022.
Крім цього, оскільки договір управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022 було укладено на підставі вищезгаданого розпорядження Кабінету Міністрів України, а ТОВ «Омега-Капітал», відповідно, було подано позов саме щодо оскарження відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України, відтак, у випадку скасування такого розпорядження договір управління активами (майном) №11/2022 від 05.07.2022 автоматично втрачає правову підставу для його укладення.
Позивачем у даній справі, однією із підстав протиправності дій третьої особи зазначалася відсутність у АТ «Чорноморнафтогаз» відповідних повноважень здійснювати управління майном (корпоративними правами).
Натомість, господарський суд у даній справі позбавлений можливості надавати оцінку законності виданого Кабінетом Міністрів України розпорядження, що є предметом оскарження у справі №320/19614/23, що розглядається судом іншої юрисдикції.
Вищенаведені обставини вказують на наявність об'єктивної неможливості розгляду даної господарської справи з предметом позовних вимог про визнання недійсними рішень дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів, до вирішення справи №320/19614/23 про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022. Обставини, які будуть встановлені у справі №320/19614/23 матимуть значення для вирішення справи №914/2562/23, оскільки впливають на оцінку доказів у даній справі, зокрема, щодо наявності відповідних повноважень на скликання та проведення оскаржуваних загальних зборів акціонерів АТ «Львівгаз». Водночас, суд у провадженні якого перебуває справа про визнання недійсними рішень дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Львівгаз», які проведені 05.06.2023, з огляду на предмет та підстави позову, не може вийти за межі позову та надати оцінку розпорядженню Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022, від якого залежить встановлення обставин наявності правомочностей у АТ «Чорноморнафтогаз» щодо управління корпоративними правами АТ «Львівгаз».
Також розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 є актом індивідуальної дії, а отже у разі задоволення судом позову ТОВ «Омега-Капітал» у справі №320/19614/23 таке буде вважатися нечинним з моменту його прийняття.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що провадження у справі №914/2562/23 слід зупинити до набрання законної сили рішенням у справі №320/19614/23.
Керуючись ст.ст. 227, 234 ГПК України суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ» про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі задовольнити.
2. Повернутися у справі №914/2562/23 на стадію підготовчого провадження.
3. Провадження у справі №914/2562/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Інвест» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про визнання недійсними рішень загальних зборів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 08.06.2023, визнання незаконними позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та визнання протиправними дій щодо позбавлення ТзОВ «Транзит-Інвест» можливості взяти участь у позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» зупинити до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/19614/23.
3. Сторонам після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це господарський суд, додавши відповідні докази.
4. Про поновлення провадження у справі, час і місце наступного судового засідання сторони будуть повідомлені ухвалою суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.07.2024.
Суддя Мазовіта А.Б.