01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
про припинення провадження у справі
"17" вересня 2010 р. № 14/011-10
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від прокурора: Івашин О. Є. (посвідчення № 60 від 11.04.2008 р.);
від позивача-1: не з'явились;
від позивача-2: Швартау В. В. (доручення № 83 від 10.09.2010 р.);
від позивача-3: не з'явились;
від відповідача: Міссіров В. П. (довіреність № 278 від 03.06.2010 р.), Семенков М. В. (доручення № 360 від 17.09.2010 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, м. Київ
в інтересах держави в особі:
1) Національної академії наук України, м. Київ;
2) Державного підприємства „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України”, смт Глеваха, Васильківський район;
3) Кабінету Міністрів України, м. Київ;
до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, смт Глеваха, Васильківський район;
про визнання недійсним рішення
Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області в інтересах держави в особі НАН України, ДП „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, Кабінету Міністрів України звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання недійсним рішення № 643-29-5 від 08.05.2009 р. „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Державним підприємством „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України” та зарахування її до земель запасу селищної ради”.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивачів невідповідністю вказаного рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області положенням Конституції України, Земельного кодексу України і іншим нормативно-правовим актам.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2010 р. порушено провадження у справі № 14/011-10 за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі НАН України, ДП „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, Кабінету Міністрів України до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання недійсним рішення і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.02.2010 р.
12.02.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.03.2010 р.
10.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.03.2010 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2010 р. зупинено провадження у справі № 14/011-10 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 18/595-08 за позовом Глевахівської селищної ради Київської області до ДП „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України” за участю третіх осіб Васильківського районного відділу земельних ресурсів, Національної академії наук України, Науково-інженерного центру „Матеріалообробка вибухом” Інституту електрозварювання ім. О. Є. Патона Національної академії наук України” за участю Прокуратури Київської області про припинення права постійного користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту та визнання недійсною державної реєстрації державного акту, прийнятим господарським судом Київської області за наслідками перегляду рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 р. за нововиявленими обставинами.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 р. апеляційну скаргу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 21.04.2010 р. у справі № 18/595-08/17/4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 21.04.2010 р. у справі № 18/595-08/17/4 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2010 р. поновлено провадження у справі № 14/011-10 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 25.08.2010 р.
25.08.2010 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли клопотання б/н від 25.08.2010 р. про витребування від позивача-3 оригіналу довіреності Міністерства юстиції України № 29-32/58 від 16.03.2010 р. -для огляду та посвідчену копію для залучення до матеріалів справи, клопотання б/н від 25.08.2010 р. про витребування від позивача-2 оригіналу його свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи -для огляду та посвідчену копію для залучення до матеріалів справи, клопотання б/н від 25.08.2010 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Науково-інженерний центр „Матеріалообробка вибухом”.
25.08.2010 р. судове засідання у призначений судом час відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 06.08.2010 р. не відбулось з поважних причин.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2010 р. призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 26.08.2010 р.
26.08.2010 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаних клопотань відповідача судом було їх відхилено за безпідставністю і необґрунтованістю.
26.08.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.09.2010 р.
10.09.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.09.2010 р.
17.09.2010 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 17.09.2010 р. про припинення провадження у справі у зв'язку із тим, даний спір не пілягає розгляду господарськими судами України, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства на підставі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.09.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення з приводу заявленого ним клопотання про припинення провадження у справі та просив суд задовольнити його.
Прокурор та представник позивача-2 заперечували проти задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі.
Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі з наступних підстав.
Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж кодексу господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Пунктом 1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” передбачено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудністю називається розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами (статті 13, 15 і 16 ГПК).
Пунктом 2 цих же рекомендацій передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій України”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Пунктом 3 цих же рекомендацій передбачено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Пунктом 5 цих же рекомендацій передбачено, що у визначенні критеріїв поділу спорів на адміністративні та господарські слід враховувати таке.
Поняття „справа адміністративної юрисдикції” визначено у статті 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Згідно п. 1) ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Поняття суб'єкт владних повноважень визначено у ст. 3 цього ж кодексу, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Приписами ст. 5 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно п. 34 ст. 26 вказаного закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Врахуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суб'єктного складу учасників процесу даного спору входить суб'єкт владних повноважень - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області і рішення, що є предметом даного спору, було прийнято нею як органом місцевого самоврядування при здійсненні покладених на неї владних управлінських функцій на підставі Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2) передбачено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а”, „б”, „в”, „г” статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності” слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Оскільки, судом встановлено, що даний позов пред'явлено до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, як до суб'єкта владних повноважень, щодо оскарження (визнання незаконним і скасування) її рішення - рішення № 643-29-5 від 08.05.2009 р. „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Державним підприємством „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України” та зарахування її до земель запасу селищної ради”, прийнятого при здійсненні нею владних управлінських функцій, наданих чинним законодавством України, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Припинити провадження у справі.
Суддя