ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2024Справа № 910/5255/24
За позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»
до Дочірнього підприємства «АВТОМАЗ-Україна»
про стягнення 159 615, 79 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «АВТОМАЗ-Україна» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 159 615, 79 грн, з яких: 99 999, 99 грн гарантійна сума та 59 615, 80 грн заборгованість за нарахованими процентами.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 526, 530, 560, 563, 569, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193, 200 Господарського суду України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором про надання гарантії № 27119/ЮГ-21 від 07.12.2021, в частині своєчасного повернення сплачених бенефіціару за гарантією грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/5255/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження від 06.05.2024 була отримана Дочірнім підприємством «АВТОМАЗ-Україна» - 08.05.2024 о 09:17 год. Отже, відповідач був повідомлений про розгляд даної справи належним чином.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.12.2021 між позивачем (надалі - банк-гарант) та відповідачем (надалі - принципал) укладено договір про надання гарантії № 27119/ЮГ-21 (надалі - договір), який відповідно до п. 1.1. регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (надалі - гарантія або гарантійне зобов'язання) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору поставки, що укладається за результатами закупівля (оголошення № UA-2021-09-22-002621-b від 22.09.2021 «ПГВ 21Т 226_ДК 021:2015 - 34330000-9 Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (Запчастини в асортименті до автомобілів МАЗ)», затверджено протоколом № ПГВ 21Т-226 від 24.11.2021, рішення Уповноваженої особи філії ГПУ «Полтавагазвидобування» АТ «Укргазвидобування», укладеного принципалом з Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (надалі - основне зобов'язання).
Згідно з п. 1.2. договору, гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, а саме: невиконання або неналежне виконання умов договору поставки ПГВ 21Т-226_ДК 021:2015 - 34330000-9 Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (Запчастини в асортименті до автомобілів МАЗ), відповідно до основного зобов'язання.
Надана в межах цього договору гарантія є безумовною та безвідкличною (п. 1.3. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачена сума і валюта гарантії: 99 999, 99 грн (надалі - гарантійна сума).
Строк дії гарантії: з 07.12.2021 по 11.07.2022 (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 2.3. договору, відповідальність банка-гаранта обмежується гарантійною сумою, обумовленою п. 2.1. цього договору. Після кожного здійснення платежу за гарантією на користь бенефіціара, зобов'язання за гарантією будуть зменшуватись на суму здійсненого платежу, а у випадку сплати на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми, вона вважається виконаною та припиняє свою дію.
Згідно з п. 2.5. договору, гарантія припиняється у разі:
- закінчення строку дії гарантії, передбаченого п. 2.2. цього договору;
- своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за договором;
- сплати банком-гарантом на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми;
- відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення до банку-гаранта оригіналу гарантії або шляхом подання банку-гаранту письмового підтвердження або повідомлення про звільнення банку-гаранту від зобов'язань за гарантією.
Відповідно до п. 3.3. договору, у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (надалі - гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.
Згідно з п. 3.4. договору, проценти передбачені п. 3.3. договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування банку-гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування банком-гарантом процентів здійснюється у валюті гарантії. День здійснення гарантійного платежу та відшкодування його суми принципалом в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день.
Проценти за користуванням грошовими коштами сплачуються принципалом одночасно із відшкодуванням суми гарантійного платежу (п. 3.5. договору).
Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані п. 3.3.-3.5. цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до п. 3.3.-3.5. цього договору принципалом, штрафні санкції передбачені договором, а також інші понесені банком-гарантом витрати пов'язані з виконанням ним своїх зобов'язань у зв'язку з цим договором.
Відповідно до п. 12.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до дня повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Банківською гарантією № 27119 від 07.12.2021 (а.с. 14) передбачено, що гарант зобов'язується виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану в вимозі бенефіціра, що не перевищує 99 999, 99 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.
Також за умовами банківської гарантії форма представлення, зокрема, електронна: ключованим SWIFT повідомленням, передача вимоги здійснюється через банк Бенефіціара ключованим повідомленням SWIFT на адресу GLIBUA22 з цитуванням повного тексту вимоги Бенефіціара, включаючи відповідну дату виставлення вимоги. Дата отримання такого SWIFT повідомлення буде розглядатися як дата подання вимоги.
Крім того, банківська гарантія забезпечує виконання принципалом зобов'язань за договором, є окремим видом забезпечення виконання зобов'язань за договором та набирає чинності з дати видачі і діє до 11.07.2022 включно.
01.07.2022 позивач отримав ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара (АТ «Укргазвидобування») від бенефіціара SWIFT-вимогу № 1757 220705GLIBUA22AXXX2024402103 (а.с. 16) про сплату гарантом 99 999, 99 грн за банківською гарантією № 27119 від 07.12.2021 на вказану суму в зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно умов зазначеної банківської гарантії, наданої у відповідності до договору про надання гарантії № 27119/ЮГ-21 від 07.12.2021.
21.07.2022 позивач перерахував банку бенефіціара 99 999, 99 грн із призначенням платежу: «Сплата коштів згідно вимоги від 01.07.2022 (REF 1757 220705GLIBUA22AXXX2024402103) по банківській гарантії № 27119 від 07.12.2021», що підтверджується меморіальним ордером № 5845 від 21.07.2022 (а.с. 17).
14.11.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення коштів в порядку регресу за вих. № 3916 від 14.11.2023 (а.с. 18), в якій просив останнього в десятиденний строк відшкодувати 99 999, 99 грн гарантійного платежу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку, накладної та опису вкладення в цінний лист від 14.11.2023 № 0412000187204.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за договором про надання гарантії № 27119/ЮГ-21 від 07.12.2021, станом на 17.04.2024 складає 159 615, 79 грн (99 999, 99 грн (гарантійна сума) + 59 615, 80 грн (заборгованість за нарахованими процентами).
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань за договором гарантії № BGV/UA/03-2-8794 від 06.10.2020, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом до суду з вимогою стягнення з відповідача 99 999, 99 грн гарантійної сума та 59 615, 80 грн заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За своєю правовою природою договір укладений між позивачем та відповідачем є договором гарантії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання загальних положень про договір глав 52, 53, параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (ст. 562 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).
Дослідивши умови договору про надання гарантії, суд доходить висновку, що відносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством у сфері відносин гарантії, а у разі виконання гарантом грошового зобов'язання за гарантією за рахунок власних коштів, то за умовами п. 3.3. договору, між сторонами виникають правовідносини кредитування, що врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Також загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення).
Відповідно до підпункту 9 п. 3 Розділу І вказаного Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
Гарантія може бути відкличною або безвідкличною. Безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром. Безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (пункт 2 Положення).
За змістом ст. 561 Цивільного кодексу України, п. 27 Положення гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно з п. 62 Положення бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією:
1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або
2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку (п. 63 Положення).
Відповідно до п. 11, 12 Положення представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту. Положенням також надано визначення належному представленню - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія.
Так, бенефіціар (АТ «Укргазвидобування») через банк направив позивачу SWIFT-вимогу № 1757 220705GLIBUA22AXXX2024402103 про сплату 99 999, 99 грн за банківською гарантією № 27119 від 07.12.2021 на вказану суму в зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно умов зазначеної банківської гарантії, наданої у відповідності до договору про надання гарантії № 27119/ЮГ-21 від 07.12.2021.
21.07.2022 позивач перерахував банку бенефіціара 99 999, 99 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 5845 від 21.07.2022.
У зв'язку викладеними вище обставинами, відповідно до положень п. 3.3. договору гарантії відбулось кредитування відповідача на суму 99 999, 99 грн.
14.11.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення коштів в порядку регресу за вих. № 3916 від 14.11.2023 (а.с. 18), в якій просив останнього в десятиденний строк відшкодувати 99 999, 99 грн гарантійного платежу.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.3. договору, у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (надалі - гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Враховуючи дату здійснення гарантійного платежу 21.07.2022 та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу суму гарантійного платежу до 04.08.2022 включно.
Доказів сплати частини гарантійної суми в розмірі 99 999, 99 грн матеріали справи не містять та відповідачами суду не надано.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача гарантійної суми в розмірі 99 999, 99 грн підлягають задоволенню.
Також відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за простроченими процентами за загальний період з 04.08.2022 по 17.04.2024, за процентною ставкою 35 %, в розмірі 59 615, 80 грн, суд встановив, що позивачем невірно визначена початкова дата нарахування 35 % річних, адже, як встановлено судом вище, відповідач повинен був відшкодувати суму гарантійного платежу до 04.08.2022 включно, а тому нарахування процентів слід здійснювати з 05.08.2022. За розрахунком суду, заборгованість за процентами за загальний період з 05.08.2022 по 17.04.2024, за процентною ставкою 35 %, складає 59 519, 91 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 35 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 99 999, 99 грн гарантійної суми та 59 519, 91 грн заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «АВТОМАЗ-Україна» (02660, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 42-а, ідентифікаційний код 32376626) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (04073, місто Київ, Куренівський провулок, будинок 19/5, ідентифікаційний код 35591059) 99 999 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 99 коп. гарантійної суми, 59 519 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн 91 коп. заборгованості за нарахованими процентами та 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн 28 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань