ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.06.2024Справа № 910/19942/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишкант Д.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альянс-Груп"
про стягнення 2 347 550,44 грн
За участю представників учасників справи:
від позивача Качкурова С.В.
від відповідача не з'явився
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/19942/23 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альянс-Груп" про стягнення 2 347 550,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 15.02.2024, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Ухвалою суду від 15.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 07.03.2024.
06.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 07.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 04.04.2024.
01.04.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому останній повідомив про проведення зарахування частини заявленої до стягнення заборгованості, яке проведено на підставі поданого відповідачем позивачу листа. Позивач вказав, що станом на 26.03.2024 основна заборгованість відповідача - 659 549,35 грн, у зв'язку з чим позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 141 972,02 грн.
03.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке мотивовано тим, що, за твердженням відповідача, між сторонами тривають переговори щодо мирного врегулювання спору у даній справі.
Ухвалою суду від 04.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 25.04.2024.
19.04.2024 позивач подав письмові пояснення.
25.04.2024 відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке мотивовано тим, що між сторонами тривають переговори щодо укладення мирової угоди та необхідний додатковий час для узгодження умов такої угоди.
Ухвалою суду від 25.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 23.05.2024.
22.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке мотивоване тим, що представник відповідача буде перебувати у відпустці.
Ухвалою суду від 23.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.06.2024.
20.06.2024 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав, що станом на 14.06.2024 у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором від 01.11.2021 № 7560846, стягнення за яким є предметом розгляду у даній справі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 801 521,37 грн. При цьому позивач підтримав вимоги про стягнення з відповідача 115 963,67 грн пені, 363 299,69 грн втрат від інфляції та 66 756,71 грн 3% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 35 213,26 грн.
26.06.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач також повідомив про відсутність заборгованості в розмірі 1 801 521,37 грн за договором від 01.11.2021 № 7560846, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження в частині стягнення основного боргу. Крім того, відповідач просить суд зменшити заявлену до стягнення пеню на 60% до 46 385,5 грн, а також відмовити позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення з позивача судового збору в сумі 27 022,82 грн.
У судовому засіданні 27.06.2024 представник позивача вимоги в частині 115 963,67 грн пені, 363 299,69 грн втрат від інфляції та 66 756,71 грн 3% річних підтримав та просив їх задовольнити. Крім того, 27.06.2024 представником позивача подано клопотання про повернення судового збору в розмірі 27 022,82 грн у зв'язку з закриттям провадження в частині стягнення 1 801 521,37 грн основного боргу та покладення на відповідача судового збору в сумі 8 190,44 грн.
Представник відповідача в судове засідання 27.06.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 27.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.11.2021 між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (сторона-2) укладено договір № 7560846 про забезпечення постачання теплової енергії, предметом якого є забезпечення постачання теплової енергії стороні-2 відповідно до додатку № 5 до цього договору на потреби об'єкту за адресою: вул. Осокорська, 2-А, опалення та вентиляція - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових витрат в кількості та в обсягах згідно додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.3.1 договору сторона-2 зобов'язується дотримуватись умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках №№ 1, 4 до цього договору.
Вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні. Відповідно до ст. 631 ЦК України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п.п. 8.1, 8.3 договору).
Відповідно до п. 1 додатку № 4 «Порядок розрахунків та теплову енергію» сторонами погоджено, що сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує позивачу (стороні-1) вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків на поточний місяць.
Крім того, вказаним додатком сторони погодили, що сторона-2 щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків (один примірник якого повертає в Центр обслуговування клієнтів); акт виконаних робіт.
Як вказує позивач у позові та не заперечує відповідач у заявах, у період з листопада 2021 року по липень 2023 року позивачем постачалась відповідачу теплова енергія, проте враховуючи, що відповідач своєчасно не вносив плату, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 801 521,37 грн.
05.03.2024 відповідачем на адресу позивача було направлено лист вих. № 050324-1648 (копія листа додана до клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи від 01.04.2024) щодо зарахування в порядку ст. 601 ЦК України коштів у сумі 1 141 972,02 грн переплати за Договором № 7571919 на постачання теплової енергій у гарячій воді від 19.11.2019 (копія договору додана до письмових пояснень позивача від 17.04.2024), що укладений між позивачем та відповідачем, у рахунок заборгованості за Договором забезпечення постачання теплової енергії № 7560846 від 01.11.2021.
Позивачем у зв'язку з направленням відповідачем зазначеного листа було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 141 972,02 грн, таким чином, станом на 26.03.2024 сума основного боргу за Договором забезпечення постачання теплової енергії № 7560846 від 01.11.2021 склала 659 549,35 грн.
31.05.2024 відповідач на підставі Договору відступлення права вимоги (копія додається, оригінал у відповідача), що був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтрейд», набув право вимоги до позивача на суму 659 549,35 грн, що складає переплату ТОВ «Будінтрейд» за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7561901 від 15.01.2021, укладеним між позивачем та ТОВ «Будінтрейд».
У цей же день відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 31052024- 1677 від 31.05.2024 (копія листа з доказами направлення додається) з повідомленням про заміну кредитора за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7561901 від 15.01.2021 в частині грошової вимоги на суму 659 549,35 грн на ТОВ «ІБК «Альянс-Груп» та зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимоги позивача на суму 659 549,35 грн за Договором забезпечення постачання теплової енергії № 7560846 від 01.11.2021 та набутої відповідачем вимоги до позивача на аналогічну суму.
Таким чином, станом на момент розгляду даної справи основна заборгованість відповідача за Договором забезпечення постачання теплової енергії № 7560846 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 01.08.2023 на суму 1 801 521,37 грн погашена в повному обсязі, що також підтверджується Довідкою від 10.06.2024 № 30/вих-7560846, яка була надана позивачем разом з письмовими поясненням у справі від 20.06.2024.
Враховуючи вищевикладене, позивач та відповідач просили закрити провадження в частині стягнення з відповідача 1 801 521,37 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що після звернення позивача до суду (27.12.2024) між сторонами 05.03.2024 та 31.05.2024 проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, предмет спору у даній справі в частині стягнення з відповідача 1 801 521,37 грн заборгованості відсутній, суд вважає за можливе закрити провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 801 521,37 грн.
Поряд з цим, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 115 963,67 грн пені, 363 299,69 грн втрат від інфляції та 66 756,71 грн 3% річних, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за поставлену теплову енергію.
Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 13, 15 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»: тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; - встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність положенням чинного законодавства України, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 66 765,71 грн 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції суд зазначає, що позивачем не враховано при розрахунку місяці, в яких інфляція становила від'ємні значення, при цьому позивачем в розрахунку інфляційні нарахування у дефляційних місяцях дорівнюють нулю, проте з урахуванням дефляції такі значення мали б становити від'ємні значення.
Таким чином, розмір втрат від інфляції за розрахунком суду становить 354 437,97 грн, відповідно у вимозі про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 861,72 грн суд відмовляє.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 115 963,67 грн пені.
Відповідач у додаткових поясненнях просив зменшити розмір пені на 60%.
Стосовно вказаних вимог суд зазначає про наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження для нарахування пені розміром подвійної облікової ставки НБУ встановлено в ст. 3 ЗУ "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 6 додатку № 4 до укладеного між сторонами договору № 7560846 від 01.11.2021 сторонами погоджено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що останній виконано у відповідності до норм чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 60% до 46 385,50 грн, оскільки відповідачем не доведено винятковості випадку наявності у відповідача заборгованості перед позивачем станом на момент звернення до суду з позовом, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань. Так, заборгованість відповідача перед позивачем формувалась починаючи з листопада 2021 року та була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог лише в процесі розгляду даної справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів частково обґрунтованими, з урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, а саме вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 115 963,67 грн пені, 354 437,97 грн втрат від інфляції, 66 765,71 грн 3% річних.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судового збору, суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Однак відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» (норми якого є спеціальними при вирішені питання про повернення судового збору) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, при закритті провадження у справі вирішення питання про повернення судового збору з бюджету вирішується окремо від інших судових витрат.
Враховуючи, що судом закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 801 521,37 грн, а також зважаючи на подане позивачем клопотання про повернення судового збору в розмірі 27 082,82 грн, суд вважає за можливе окремим процесуальним документом задовольнити клопотання позивача про повернення судового збору.
Решта суми судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 80 57,51 грн
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 801 521,37 грн основного боргу.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Альянс-Груп" (провулок Киянівський, буд. 3-7, кімната 302, м. Київ, 04053; код 38780682) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (адреса місцезнаходження: пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Жилянська, 83/53, м. Київ, 01032; код 40538421) 115 963,67 грн (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три грн 67 коп.) пені, 354 437,97 грн (триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять сім грн 97 коп.) втрат від інфляції, 66 765,71 грн (шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять грн 71 коп.) 3% річних, 8 057,51 грн (вісім тисяч п'ятдесят сім грн 51 коп.) судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 18.07.2024.
Суддя О.Г. Удалова