ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2024Справа № 910/4713/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"
до Фізичної особи-підприємця Врищ Максима Івановича
про стягнення 26 154,68 грн.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Врищ М.І. особисто, Крестьянінова Л.В. адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Врищ Максима Івановича (далі - відповідач) 21795, 57 грн. вартості понаднормово використаного палива по договору про надання послуг № К - 31 від 10.07.2019 та 4359,11 грн штрафу.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
22.05.2024 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 27.05.2024 суд призначив судове засідання у справі на 11.06.2024.
Ухвалою від 04.06.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом» (посилання в мережі інтернет - https://vkz.court.gov.ua/).
29.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому від проти позу заперечує, зазначає, що обставини викладені позивачем у позовній заяві не відповідають дійсним обставинам, а надані позивачем докази носять ознаки підробки, підписи в документах не належать відповідачу. З 10.07.2019 по січень 2022 відповідач надавав транспортні для перевезення вантажу, а уповноважені особи (водій, експедитор) призначались ТОВ «Нова пошта» та були офіційно працевлаштовані на підприємстві. З лютого 2022 транспортні послуги відповідачем позивачу не надавались.
Позивач відповіді на відзив не надав.
Представник позивача в судовому засіданні 11.06.24 в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
11.06.2024 відповідачем було подане клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у позивача ряд документів.
В судовому засіданні 11.06.2024 клопотання відповідача залишене без розгляду за частиною 2 ст. 207 ГПК України.
11.06.2024 відповідачем подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи документів, в якому він просив призначити судову почеркознавчу та технічну експертизу, витребувати оригінали документів та поставити на вирішення експертів наступні питання чи виконано підпис від імені Врищ Максима Івановича відповідачем: на додатку № 1 до договору про надання послуг № К-31 від 10.07.2019; на додатку № 1 до договору про надання послуг № К-231 від 26.09.2019; на картці обліку малоцінних та швидкозношуючих предметів (типова форма № МШ-2) при отриманні паливної картки № 7825990002509362 від 30.09.2019; на картці обліку малоцінних та швидкозношуючих предметів (типова форма № МШ-2) при отриманні паливної картки № 782590004811147 від 12.01.2022; на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення від 19.05.2022 штрих -кодом 0505074417617.
Через поганий відеозв'язок з позивачем в судовому засіданні було оголошено перерву до 09.07.2024.
09.07.2024 представник позивача в судове засідання не з'явився, жодних клопотань не надав.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи, суд відмовив в його задоволенні, та вирішив розгляд справи здійснювати за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані документи та матеріали, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
10.07.2019 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, був укладений договір про надання послуг № К - 31 (далі - договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов'язався на свій ризик та за власний рахунок за завданням замовника здійснити організацію перевезення та/або перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі - послуги), а замовник прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець надає послуги як власними транспортними засобами, так і транспортними засобами залучених третіх осіб. Інформація про ТЗ, які виконавець використовує для перевезення вантажу, зазначається у додатку № 1 до договору. (п.п.2.1., 2.2. договору).
Пунктом 3.5. договору передбачено, що виконавець може надавати послуги з використанням паливних карток замовника. Виконавець в такому випадку є представником замовника при отриманні паливних матеріалів за паливною картою замовника перед АЗС. При цьому право власності на паливні матеріали, отримувані виконавцем за паливною картою замовника, до виконавця не переходить.
В п.1.2. договору визначено, що паливна картка - технічний засіб у формі пластикової картки, пред'явлення якого дає право на отримання виконавцем паливних матеріалів (пального) на автозаправній станції (АЗС). Пред'явленні паливної картки дозволяє її пред'явнику отримати паливні матеріали (пальне) від імені і за рахунок замовника.
Згідно п. 3.7. договору, при використанні виконавцем паливної картки, він зобов'язується разом із замовником в період до 10-ого числа кожного місяця провести звірку використаного пального за минулий місяць на основі «Зведеного подорожнього листа», який надається замовником, та підтвердити: - кількість здійснених заправлень, марки використаного палива;- правильність кілометражу і норми витрати пального.Актуальність інформації, що зазначена в «Зведеному подорожньому листі» підтверджується підписом та печаткою виконавця.
Пункотом 3.8. договору визначено граничні показники коливання пального в баку ТЗ на кінець рейсу. Якщо при поверненні ТЗ з рейсу залишок пального в бакові ТЗ виконавця буде відрізнятися від зазначених показників, замовник розцінюватиме даний факт як зловживання паливною карткою та матиме право застосувати до виконавця санкції згідно п. 6.7. Договору.
Відповідно до п. 6.7. договору у випадку порушення виконавцем вимог п.п. 3.8.,4.1.20.1. даного договору він відшкодовує замовнику збитки в розмірі повної вартості пального, що було використано не для потреб замовника та додатково сплачує замовнику штраф в розмірі 20% від вартості неправомірно використаного палива.
В позовній заяві позивач стверджує, що ФОП Врищ М.І. надавав послуги ТОВ «НОВА ПОШТА» згідно договору у період з 01.02.2022р. по 30.06.2022р. ФОП Врищ М.І. для надання послуг з перевезення вантажів використовував паливні матеріали мережі АЗС «ВОГ» за паливною карткою №7825990004811147, яку він отримав у позивача згідно картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів 12.01.2022 та паливною карткою №7825990002509362, яку він отримав у позивача згідно картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів 30.09.2019. На виконання п. 3.6. договору, між ФОП Врищ М.І. та ТОВ «НОВА ПОШТА» було проведено звірку використаного пального та складено Зведені подорожні листи, згідно яких встановлено об'єм перевищеного залишку пального:
за лютий 2022 по транспортному засобу НОМЕР_1 понаднормове використання пального (12,10 л.) у розмірі 376,46 грн. у зв'язку з чим нараховано штраф відповідно пункту 6.6.Договору у розмірі 75,26 грн., що загалом становить 451,75 грн;
за березень 2022 року по транспортному засобу НОМЕР_1 понаднормове використання пального (170,00 л.) у розмірі 6290,00 грн. у зв'язку з чим нараховано штраф відповідно пункту 6.6.Договору у розмірі 1258,00 грн., що загалом становить 7548,00 грн;
за квітень 2022 року по транспортному засобу НОМЕР_1 понаднормове використання пального (293,39 л.) у розмірі 12274,35 грн. у зв'язку з чим нараховано штраф відповідно пункту 6.6.Договору у розмірі 2454,87 грн. що загалом становить 14729,22 грн;.
з травня по червень 2022 року транспортний засіб НОМЕР_1 не виконував перевезення за договором;
за липень 2022 року по транспортному засобу НОМЕР_1 понаднормове використання пального (50,00 л.) у розмірі 2854,76 грн. у зв'язку з чим нараховано штраф відповідно пункту 6.6.Договору у розмірі 570,95 грн. що загалом становить 3425,71 грн.
Відповідачу були направлені вимоги та претензії по сплату вказаних сум, які залишені без задоволення.
Всього за розрахунками позивача вартість ПОНАДНОРМОВО ВИКОРИСТАНО ПАЛЬНОГО СТАНОВИТЬ 21795,57 ГРН. А ШТРАФ 4359,11 ГРН, в зв'язку з чим позивач звернувся з вимогами про стягнення вказаних сум з відповідача.
В якості доказів на підтвердження позовних вимог позивачем надано суду електронні копії договору про надання послуг №31 від 10.07.2019 з додатками № 1-4, додатку №1від 26.09.2019 до договору про надання послуг № К-231, зведені подорожні листи по автомобілю Ford, Transit за період 01.02.3022 - 28.02.2022, за період 01.03.2022- 31.03.2022, за період 01.04.2022 - 30.04.2022, за період 29.07.2022 -31.07.2022, копія картки обліку малоцінних та швидкозношуючих предметів на картку 7825990002509362, копії вимог на ФОП Врищ М.І., транзакції по паливу період 01.02.2022 - 14.04.2022 картка 7825990004811147, копія висновку службової перевірки № 108 від 25.04.2022.
Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає, що послуги з лютого 2022 року позивачу не надавав, паливні картки у позивача не отримував.
Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: - належності, - допустимості, - достовірності, - достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України. ( Постанова КГС ВС від 10.06.2019 у справі № 903/581/18).
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в позові обставин, а саме надання послуг ТОВ «НОВА ПОШТА» згідно договору №31 від 10.07.2019 у період з 01.02.2022. по 30.06.2022. та використання паливних матеріалів мережі АЗС «ВОГ» за паливними картками №7825990004811147 та №7825990002509362, як і не надано доказів отримання відповідачем вказаних карток.
Картка обліку малоцінних та швидкозношуючих предметів на отримання30.09.2019 паливної картки 7825990002509362, електронні копія якої додана до позовної заяви, в графі «Отримав» містить підпис невстановленої особи.
Картки обліку малоцінних та швидкозношуючих предметів на отримання відповідачем паливної картки 7825990004811147 до позову не додано.
Додані до позову зведені подорожні листи по автомобілю Ford, Transit за період 01.02.3022 - 28.02.2022, за період 01.03.2022- 31.03.2022, за період 01.04.2022 - 30.04.2022, за період 29.07.2022 -31.07.2022 також не містять підписів відповідача, як це передбачено п.3.7. договору.
Додаток №1від 26.09.2019 до договору про надання послуг № К-231 та інші надані позивачем докази не підтверджують отримання та використання відповідачем паливних карток 7825990002509362 та 7825990004811147.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам позивач належними та допустимими засобами доказування не довів факту отримання та використання відповідачем паливних карток 7825990002509362 та 7825990004811147 у період з 01.02.3022 по 31.07.2022 .
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про стягнення з відповідача 26154,68 грн. заборгованості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, господарський суд міста Києва,
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 16.07.2024
Cуддя О.М.Ярмак