ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2024Справа № 910/6866/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., дослідивши матеріали
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 594 318, 49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду:
- переліку документів, що додаються до заяви;
- списку кредиторів боржника із зазначенням сум грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- виписок з банківських рахунків, що підтверджують зарахування коштів від кредитних установ;
- належних доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі 40 878,00 гривень;
- проекту плану реструктуризації боргів боржника, який повинен відповідати вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021-2024 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї;
- доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була їй для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
02.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, до якої було додано конкретизований список кредиторів; щодо доказів авансування грошової винагороди арбітражному керуючому, зазначено, що боржником та арбітражним керуючим узгоджено інший, аніж авансування винагороди арбітражному керуючому порядок сплати такої винагороди; щодо надання проекту плану реструктуризації, який повинен відповідати вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, то боржник просив суд звернути увагу на положення п. 3 ч. 3 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, що план реструктуризації може містити положення про прощення (списання) боргів; щодо декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021-2024 роки, то боржником зазначено, що у ході перегляду документів було виявлено певні неточності при складанні декларації про майновий стан боржника, через що було внесено відповідні зміни декларації, оновлені версії яких додано до заяви про усунення недоліків.
Дослідивши подану заявником заяву про усунення недоліків та додані до неї докази, пояснення, суд дійшов висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на наступне.
Що стосується пояснень боржника стосовно того, що боржником та арбітражним керуючим узгоджено інший, аніж авансування винагороди арбітражному керуючому порядок сплати такої винагороди, то такі пояснення відхиляються судом, з огляду на слідуюче.
Пунктом 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Заявницею додано до заяви договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладений 01.05.2024 із арбітражною керуючою Белінською Наталією Олександрівною, яка надала свою згоду на участь у справі про неплатоспроможність, а також, квитанцію № 0.0.3663531584.1 від 22.05.2024 на суму 4 542, 00 грн.
У свою чергу, в ухвалі від 10.06.2024 про залишення без руху заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, було відзначено, що ч. 2 ст. 30 Кодексу, зокрема, встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Наданий заявницею договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 01.05.2024 укладений між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною (далі - сторона-1) та ОСОБА_1 (далі - сторона-2), судом не прийнято, як належний доказ виконання обов'язку щодо авансування основної винагороди керуючому реструктуризацією, з огляду на наступне.
Умовами договору сторони передбачили, зокрема, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 45 420, 00 грн. за весь строк виконання повноважень Сторони-1, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття рішення зборами кредиторів про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, та прийняття рішення про виплату винагороди судом (п. 3.1.); додаткової винагороди арбітражному керуючого для сторони-2 не встановлюється (п. 3.2.); сторона-2 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 523, 00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність (п. 3.3.).
Формулювання "оплата послуг здійснюється рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 523, 00 грн. щомісячно" не визначає ані початкової дати (події) з якої обчислюється десятимісячний строк, ані граничний строк проведення розрахунків.
При цьому, відповідно до п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина це обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні й з настанням якої пов'язане виникнення або зміна прав та обов'язків.
Тобто закінчення строку дії договору пов'язано з відкладальною обставиною, яка може не наступити.
З наведеного слідує, що строк дії договору (одна з основних умов договору) сторонами не визначено, а тому є підстави вважати такий договір неукладеним.
Наданий договір складено із порушенням законодавства про банкрутство, а саме, предмет договору є значно ширшим за право, яке гарантується інститутом авансування (п. 1.1. договору закріплено, що його предметом є оплата послуг керуючого реструктуризацією та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією боржника) та містить певні умови для здійснення заявником оплати послуг керуючого реструктуризацією (зокрема, п. 3.4. договору встановлено, розрахунки проводяться шляхом оплати стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3. даного договору, за умови надсилання стороною-1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів боржника).
Натомість, згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства заявник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, конкретний розмір якої визначено ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Абзацами 5-7 ч.2 ст. 30 Кодексу встановлено, що право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Нормами КУзПБ встановлено певний порядок оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією.
Із наведеного вбачається, що право вимоги сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання покладених на нього повноважень є беззастережним, здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) у встановленому КУзПБ розмірі на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У випадку закінчення авансованих коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Крім того, суд зауважив, що з огляду на п 3.3. договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, заявником самостійно визначено строк процедури реструктуризації 10 місяці, що має уявний характер.
Суд також звертав увагу, що нормами ст. 26, 28, 29 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено підстави та випадки заміни арбітражного керуючого у конкретній справі внаслідок відсторонення, припинення діяльності, тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Однак, за умови відсутності авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, новий керуючий реструктуризацію буде позбавлений можливості отримати винагороду, право на яку передбачене п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому наявність угоди боржника з попереднім арбітражним керуючим в такому випадку не зможе замінити отримання визначеної та гарантованої винагороди в розмірі та порядку, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки зобов'язання боржника будуть персоналізовані щодо конкретного арбітражного керуючого.
Відтак, суд вказує, що заявницею не було виконано вимоги суду в частині надання доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі 40 878,00 грн.
Що стосується пояснень боржника щодо звернення судом уваги на положення п. 3 ч. 3 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, що план реструктуризації може містити положення про прощення (списання) боргів, то знову ж таки, суд звертає увагу боржника на позицію викладену у постанові Верховного Суду № 925/473/20 від 25.08.2021 року.
У відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 119 КУзПБ відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.
Частиною четвертою статті 116 КУзПБ визначено, шо разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У силу частини першої статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відтак метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Як було встановлено судом, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких сума, яка буде спрямована на погашення заборгованості становитиме 1 152, 90 грн в місяць, при задекларованій - заборгованість складає 594 318, 49 грн та списанню підлягає сума 525 144, 49 грн, тобто, фактично передбачає списання заборгованості, а не відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань.
Отже, заявницею не було виконано вимоги ухвали суду від 10.06.2024 в частині подання суду проекту плану реструктуризації боргів, який відповідає вимог чинного законодавства.
Щодо декларацій про майновий стан боржника за 2021-2024, то останнім зазначено, що у ході перегляду документів було виявлено певні неточності при складанні декларації про майновий стан боржника, через що було внесено відповідні зміни декларації, оновлені версії яких додано до заяви про усунення недоліків.
Натомість, судом встановлено, що до поданої заяви про усунення недоліків не додано оновлені версії декларацій, а було додано лише конкретизований список кредиторів та боржників.
Крім того, суд вказує, що усуваючи недоліки заяви, заявницею залишено поза увагою вимогу суду щодо надання виписок по рахунках боржник, що підтверджують зарахування кредитних коштів.
Відтак, судом встановлено, що заявницею не подано суду доказів усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 10.06.2024 в частині подання доказів авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 40 878,00 грн, плану реструктуризації, який відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, оновлені версії декларацій та виписок по рахунках боржник, що підтверджують зарахування кредитних коштів.
Отже, встановлені судом обставини під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та неусунення заявником недоліків вказаної заяви, які були встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024, унеможливлюють прийняття її до розгляду, а тому, вказана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи підлягають поверненню заявниці - ОСОБА_1 про що судом постановляється відповідна ухвала.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 6 ст. 12, ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність із доданими до неї документами повернути без розгляду.
Повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до Господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Сергій СТАСЮК