ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2024Справа № 910/5964/24
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр.Груп"
до фізичної особи-підприємця Лятавської Олени Олексіївни
про стягнення 147 591, 86 грн. та виселення з приміщення
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр.Груп" до фізичної особи-підприємця Лятавської Олени Олексіївни про стягнення 147 591,86 грн. та виселення з нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані укладеним між сторонами договором оренди №15/03-1 від 15.03.2023 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5964/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600268481483 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 7, квартира 289.
Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 14.06.2024 повернута до суду у зв'язку з: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5964/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
15.03.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр.Груп" (далі-орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лятавською Оленою Олексіївною (далі-орендар) укладено договір оренди №15/03-1 (далі - Договір).
Позивач зазначив, що є власником об'єкту оренди на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ 300144, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва - виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 року.
Згідно п. 1.1. договору, орендодавець зобов'язується передати орендареві за плату на визначений строк у користування для здійснення господарської діяльності приміщення в Торговельно-Розважальному Центрі із закладами громадського харчування (далі - комплекс), що розташований за адресою: м. Київ, вул. О. Мишуги, буд. 6 , біля станції метро "Позняки" в Дарницькому районі міста Києва. Приміщення - у цокольному поверсі площею 13,00 (тринадцять) квадратних метрів (далі - об'єкт оренди).
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно п.2.1. договору строк оренди становить 12 (дванадцять) календарних місяців. Обчислення строку договору приміщення починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в оренду.
Частиною 1 статті 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідний акт приймання-передачі приміщення в оренду підписаний сторонами 15.03.2023.
Згідно п.7.5. договору, сторони дійшли згоди, що продовження дії цього договору можливе тільки шляхом укладення окремої додаткової угоди до даного договору. Продовження користування приміщенням після закінчення строку оренди, вказаного незалежно від строку такого користування не вважається поновленням договору оренди на той же строк.
Щодо закінчення строку договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки договором передбачено, що строк оренди становить 12 (дванадцять) календарних місяців, а матеріали справи не містять доказів укладення додаткової угоди між сторонами про продовження строку оренди договору, датою припинення договору є 16.03.2024.
Підпунктом 3.2.3. договору передбачено, що орендодавець забезпечує експлуатаційні та комунальні послуги.
Компенсація вартості комунальних та експлуатаційних послуг здійснюється орендарем в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору та сплачується орендарем щомісячно на підставі виставленого орендодавцем рахунку.
Пунктом 5.1. договору визначено, що орендарем здійснюються наступні платежі:
а) щомісячна орендна плата;
б) компенсація плати за комунальні послуги у відповідності з виставленими рахунками із сторони орендодавця (з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення від орендодавця до орендаря);
в) оплата експлуатаційних послуг комплексу вказаних в пп. 5.7.1. даного договору.
Крім того, орендар вносить орендодавцю гарантійний платіж у розмірі орендної плати та вартості експлуатаційних послуг за один місяць, у відповідності до додаткової угоди про гарантійний платіж, що є додатком Е до даного договору (пп. 5.1.2. договору).
Підпунктом 5.2.1. договору визначено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування приміщенням у розмірах і в терміни, що визначені договором. Орендна плата нараховується з моменту підписання акта прийому-передачі.
За календарний місяць користування орендованим приміщенням, орендар сплачує орендодавцю, орендну плату за 1 кв.м. орендованої площі, у розмірі, що складає 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20%. Загальна сума місячної орендної плати складає 19 500,00 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20% (пп. 5.2.2. договору).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Орендна плата за перший місяць оренди повинна бути сплачена орендарем протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту підписання акта приймання-передачі. Орендна плата за наступний місяць вноситься щомісяця на банківський рахунок орендодавця авансом не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця за наступний місяць оренди (п.5.5. договору).
Компенсація плати за спожиті комунальні послуги нараховується з моменту передачі орендарю приміщення, що оформлене підписанням відповідного акта приймання-передачі, та сплачується орендарем щомісячно на підставі виставленого орендодавцем рахунку.
Відповідно до пп.5.7.1 договору загальна сума експлуатаційних послуг складає 1300, 00 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 20%.
У будь-якому випадку орендар зобов'язаний здійснювати оплату за надані експлуатаційні послуги не пізніше 5 (п'яти) денного терміну з моменту отримання орендарем відповідного рахунку від орендодавця. (пп.5.7.2.)
Положенням пункту 5.13. договору визначено, що орендар протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту укладання цього договору перераховує на банківський рахунок орендодавця гарантійний платіж. Сплата гарантійного платежу здійснюється в порядку та на умовах визначених у додатковій угоді про гарантійний платіж, що є Додатком Е до даного договору.
Відповідно до п.1.1 додатку Е до договору, орендар оплачує а орендодавець отримує як гарантійний платіж, грошові кошти в розмірі орендної плати та вартості експлуатаційних послуг за один місяць, загальна сума якого на момент укладання договору становить 20 800, 00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 3.1. додатку Е до договору передбачено, що за рахунок гарантійного платежу орендодавець компенсує заборгованість орендаря по орендній платі, експлуатаційних платежів, платі за використану електричну енергію, теплопостачання, гарячу і холодну воду.
Незважаючи на те, що для зручності орендаря орендодавець зобов'язаний до 20-го числа кожного відповідного місяця надавати орендарю рахунок, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше терміну, вказаного в договорі. Якщо до настання вказаного вище терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отримано, останній може звернутися до орендодавця з метою отримання рахунку до настання терміну оплати (п. 5.4. договору).
Відповідно до пп. 3.3.1. договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату, відповідні платежі та відшкодовувати всі інші витрати, згідно з умовами цього договору.
На виконання умов договору 28.03.2023 відповідач здійснив оплату гарантійного платежу за оренду приміщення та експлуатаційних витрат у розмірі 20 800, 00 грн., на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-0000085 від 21.03.2023, що підтверджується випискою за рахунками за 28.03.2023, док. № 1663255773 від 28.03.2023.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи з березня 2023 по жовтень 2023 позивач виставляв рахунки на оплату оренди приміщення. Проте відповідачем здійснювалися оплати сум відповідно до рахунків із запізненням, що підтверджується виписками за рахунками наданими позивачем.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, щодо стягнення суми заборгованості з орендної плати позивач зазначає, що з листопада 2023 року відповідач перестав здійснювати оплату згідно виставлених позивачем рахунків:
- №СФ-0000381 від 27.11.2023, на загальну суму 21 271, 08 грн., в яку входила оренда приміщення, експлуатаційні послуги та відшкодування витрат за електроенергію, за листопад 2023;
- №СФ-0000422 від 27.12.2023, на загальну суму 21 991,40 грн. в яку входила оренда приміщення, експлуатаційні послуги за грудень 2023, відшкодування витрат на теплову енергію за листопад 2023, відшкодування послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії за 2023, відшкодування витрат за електроенергію за грудень 2023 та відшкодування витрат на воду за 2023 рік;
- №СФ-0000028 від 29.01.2024, на загальну суму 21 847,43 грн., в яку входила оренда приміщення, експлуатаційні послуги за січень 2023, відшкодування витрат на теплову енергію за грудень 2023, відшкодування послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії за 2023, відшкодування витрат за електроенергію за січень 2024;
- №СФ-0000068 від 27.02.2024, на загальну суму 21 678, 61 грн. в яку входила оренда приміщення, експлуатаційні послуги за лютий 2024, відшкодування витрат на теплову енергію за січень 2024, відшкодування витрат на електроенергію за лютий 2024 року;
- №СФ-0000157 від 30.04.2024, на загальну суму 20 800, 00 грн. в яку входила оренда приміщення та експлуатаційні послуги за квітень 2024.
11.04.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість у сумі 87 231, 63 грн. та звільнити приміщення у строк до 20.04.2024. Разом з претензією позивач надіслав відповідачу акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2024 та акти приймання-передачі (повернення) приміщення, що підтверджується фіскальним чеком №0820201161557 та описом вкладення у цінний лист від 11.04.2024. Проте відповідач не надав відповіді, борг не сплатив та продовжує користуватися приміщенням.
Позивач зазначив, що згідно п. 3.1. додатку Е до договору здійснив зарахування гарантійного платежу в якості погашення заборгованості орендаря за березень 2024, як останнього місяця дії договору. Тому з огляду на це не виставляв рахунок-фактуру.
Загальна сума орендної плати, експлуатаційних та комунальних послуг, згідно рахунків за листопад 2023 - лютий 2024 та квітень 2024 року становить суму в розмірі 107 588, 52 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення основного боргу (орендна плата, експлуатаційні, комунальні послуги) суму в розмірі 108 031, 63 грн., за період з листопада 2023 по лютий 2024 та квітень 2024. При цьому позивач стверджує, що зазначене вбачається і в наданому ним акті звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2024.
Будь-яких інших доказів нарахування позивачем суми в розмірі 443, 11 грн. до загальної суми орендної плати, експлуатаційних та комунальних послуг, згідно рахунків за листопад 2023 - лютий 2024 та квітень 2024 року матеріали справи не містять.
Суд встановив, що складаючи зазначений акт звірки від 30.04.2024, позивач посилався на акти наданих послуг, тоді як такі акти сторонами не підписувалися, а платежі здійснювались на підставі договору та рахунків.
Окрім цього, до суми основного боргу позивачем врахований і рахунок-фактура №СФ-0000157 від 30.04.2024 на загальну суму 20 800, 00 грн. з ПДВ, з якої оренда приміщення за квітень 2024 року складає 19 500, 00 грн. з ПДВ, а експлуатаційні послуги за квітень 2024 року складають 1300, 00 грн., з ПДВ.
Суд зазначає, оскільки строк оренди приміщення закінчився 16.03.2024, сума згідно рахунку-фактури №СФ-0000157 від 30.04.2024 не може враховуватися позивачем при нарахуванні основної суми заборгованості за договором.
Крім того, оскільки акти виконаних робіт та акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2024 не підписувалися сторонами, розрахунок суми основного боргу необхідно здійснювати за наданими позивачем рахунками з листопада 2023 по лютий 2024 року.
Отже, за перерахунком суду основна сума боргу становить 86 788, 52 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення основної суми боргу в розмірі 21 243, 11 грн. (20 800 грн.+надлишково нараховані позивачем 443, 11 грн.) суд відмовляє.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Позивач просить суд додатково стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 130, 86 грн., 3% річних у сумі 831,08 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 8 098, 29 грн.
Позивачем визначено дати початку настання обов'язку щодо оплати рахунків наступним чином:
- № СФ-0000381 від 27.11.2023 в строк до 01.12.2023 (перший день заборгованості 02.12.2023);
- №СФ-0000422 від 27.12.2023 в строк до 01.01.2024 (перший день заборгованості 02.01.2023);
- №СФ-0000028 від 29.01.2024 в строк до 02.02.2024 (перший день заборгованості 03.02.2024);
- №СФ-0000068 від 27.02.2024 в строк до 04.03.2024 (перший день заборгованості 05.03.2024);
В позовній заяві вбачається, що дата початку заборгованості (3% річних, інфляційних втрат та пені) визначена позивачем на підставі п. 5.7.2 договору, оскільки відповідач щоразу сплачував орендну плату та експлуатаційні витрати разом.
Судом встановлено, що кінцевою датою нарахувань 3% річних, інфляційних втрат та пені, щодо зазначених рахунків, позивач вказав 13.05.2024.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 1 130, 86 грн., трьох процентів річних в розмірі 831,08 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 6.1.1.1 договору передбачено, що орендар за прострочення платежу за договором виплачує орендодавцю на додаток до простроченої суми пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення відповідного платежу.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 8 098, 29 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 10 000, 00 грн. за порушення зобов'язання щодо здійснення платежів, керуючись пп. 6.1.1.3 договору, згідно якого, в додаток до простроченої суми орендар сплачує орендодавцю одноразовий штраф у розмірі 2000, 00 грн. за кожен факт порушення зобов'язання щодо здійснення платежів.
Перевіривши наданий розрахунок суд встановив, що такий штраф позивачем нараховано згідно рахунків за листопад 2023 - лютий 2024 року та за квітень 2024 року.
Суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки строк дії договору закінчився 16.03.2024, а тому при нарахуванні суми штрафу згідно пп. 6.1.1.3 договору рахунок - фактура №СФ-0000157 від 30.04.2024 не враховується.
Отже, за перерахунком суду сума штрафу згідно пп. 6.1.1.3 договору становить 8 000, 00 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення сума штрафу згідно пп. 6.1.1.3 договору в розмірі 2 000, 00 грн. суд відмовляє.
За порушення строків повернення майна позивач просить суд додатково стягнути з відповідача штраф в розмірі 19 500, 00 грн.
Як зазначалось раніше дія договору припинена 16.03.2024 року.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Пунктом 7.5. договору визначено, що у разі припинення договору у зв'язку із закінченням строку оренди, орендар зобов'язаний звільнити приміщення у порядку встановленому п. 3.3.14 договору.
Згідно п. 7.6. договору, після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю протягом 10 календарних днів від дати закінчення терміну оренди. Сторони складають і підписують відповідний акт приймання-передачі приміщення.
Відповідно до пп.3.3.14 договору, після завершення строку дії договору або у разі його дострокового припинення у випадках, встановлених законодавством або модифікації, звільняють та передають приміщення орендодавцю в тому ж стані, в якому орендар раніше прийняв приміщення, за винятком звичайного знос, протягом 10 календарних днів з моменту завершення строку оренди або припинення договору. Дата звільнення приміщення підтверджується актом прийняття-передачі приміщення, що підписується сторонами. За невиконання цього положення та несвоєчасне звільнення приміщення орендар сплачує орендодавцю одноразово штраф у розмірі місячної орендної плати.
Суд вважає вимогу щодо стягнення штрафу відповідно до пп.3.3.14 договору, в розмірі 19 500,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки, після припинення дії договору оренди орендар не звільнив приміщення та матеріали справи не містять будь-якого підтвердження повернення приміщення орендодавцю, зокрема підписаного сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення, вимога щодо виселення відповідача з приміщення, яке передане в строкове користування за договором оренди, укладеного 15.03.2023 між позивачем та відповідачем, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що виселення з приміщення є ефективним способом захисту так як забезпечує поновлення порушеного права позивача, як орендодавця на вільне розпорядження об'єктом оренди.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказу
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст.13, ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст. 77, ст.ст.79,129, ч.9 ст.165, ст.ст.236-238,240,241,252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лятавської Олени Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) суму основного боргу у розмірі 86 788 (вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 130 (одна тисяча сто тридцять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 08 коп., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 8 098 (вісім тисяч дев'яносто вісім) грн. 29 коп., штраф за порушення зобов'язання щодо здійснення платежів згідно пп. 6.1.1.3 договору оренди №15/03-1 від 15.03.2023 у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., штраф за несвоєчасне звільнення приміщення згідно пп.3.3.14 договору оренди №15/03-1 від 15.03.2023 у розмірі 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 579 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 14 коп.
3. Виселити фізичну особу-підприємця Лятавську Олену Олексіївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) із займаного нежитлового приміщення, загальною площею 13,00 (тринадцять) кв.м, що розташоване у цокольному поверсі за адресою: м. Київ, вул. О. Мишуги, буд. 6, біля станції метро "Позняки" в Дарницькому районі міста Києва.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сергій МУДРИЙ