ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2024Справа № 910/6035/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фуд Плюс" про стягнення 66 866,54 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У травні 2024 року військова частина НОМЕР_1 (далі - Військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фуд Плюс" (далі - Товариство) 66 866,54 грн, з яких: 36 767,24 грн - пеня, 30 099,30 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором від 30 липня 2021 року № 79-21 у частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2024 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6035/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у Товариства електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 22 травня 2024 року про відкриття провадження у справі № 910/6035/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 81А, офіс 410.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Товариству, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 22 травня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
21 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Військової частини надійшло клопотання від цієї ж дати, в якому позивач повідомив, що станом на 19 червня 2024 року відповідач спірну заборгованість не оплатив.
Жодних інших заяви чи клопотань від сторін не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30 липня 2021 року між Військовою частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимус Прайм ЛТД" (яке змінило своє найменування на Товариство) було укладено договір № 79-21, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося поставити позивачу зазначений у специфікації (додаток № 1 до договору) товар, а позивач - прийняти й своєчасно оплатити вказану продукцію (пункти 1.1. та 1.2. даної угоди).
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Загальна ціна товару за договором становить 137 990,00 грн з ПДВ (пункт 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 14 грудня 2021 року № 2-21).
Відповідно до пункту 4.1. вищевказаного правочину розрахунок проводиться шляхом здійснення покупцем 100% оплати за товар відповідно до накладної (видаткової накладної), протягом 10-ти календарних днів з дати отримання товару, за умови наявності бюджетних коштів на рахунку позивача.
Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що Товариство зобов'язується поставити товар у термін до 15 вересня 2021 року. Строки поставки товару можуть додатково обумовлюватись в додатках до даного правочину, які є невід'ємною його частиною. Місце поставки товару - 65070, місто Одеса, вулиця Інглезі, 9/2.
Відповідно до пункту 7.3. договору Товариство несе відповідальність за несвоєчасну поставку товару, а саме: сплачує Військовій частині пеню 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 15 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 10.1. вищевказаного правочину в редакції додаткової угоди від 29 листопада 2021 року № 1-21).
На виконання умов зазначеного договору Військовою частиною було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства попередню оплату на загальну суму 137 990,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 7 грудня 2021 року № 1089.
Разом із цим, обумовлений договором товар, загальною вартістю 137 990,00 грн, Товариство поставило з порушенням передбаченого договором строку, а саме - 30 листопада 2021 року. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної від 30 листопада 2021 року № 61 на вказану суму, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
У зв'язку з порушенням Товариством умов договору в частині своєчасної поставки товару, Військовою частиною було нараховано: пеню в розмірі 36 767,24 грн, на суму непоставленого товару в розмірі 429 990,00 грн за період з 15 вересня 2021 року по 29 листопада 2021 року та на суму непоставленого товару в розмірі 292 000,00 грн за період з 30 листопада 2021 року по 13 грудня 2021 року; штраф у розмірі 30 099,30 грн за прострочення поставки товару на суму 429 990,00 грн понад 30 днів.
Військова частина зверталася до Товариства з листами від 29 листопада 2021 року № 261/1491/1, від 3 лютого 2022 року № 26/149-22-Вих та вимогою від 19 березня 2024 року № 10/540-24 про сплату нарахованих штрафних санкцій. Однак, вказані вимоги залишені Товариством без задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, з моменту укладення додаткової угоди від 14 грудня 2021 року № 2-21 у передбаченому законом та основним договором порядку, сторони змінили свої зобов'язання, зокрема, у частині обсягу обумовленого до поставки товару - 137 990,00 грн.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факт несвоєчасної поставки товару в строк, передбачений пунктом 5.1. договору.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Судом встановлено, що Військова частина відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Оскільки заявлені Військовою частиною до стягнення суми пені в розмірі 36 767,24 грн та штрафу в розмірі 30 099,30 грн є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору (з урахуванням внесених до нього змін додатковими угодами), позов про стягнення з відповідача вказаних сум підлягає задоволенню.
Щодо заяви Військової частини про поновлення строків позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 1 статті 258 ЦК України).
Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був також введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на всій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, неодноразово було продовжено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 до 30 червня 2023 року включно.
Отже, строк позовної давності по вимогам позивача було продовжено до 30 червня 2023 року.
При цьому, відповідно до пункту 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності щодо строку звернення позивачем до суду з позовом щодо стягнення неустойки за період з 16 вересня 2021 року по 29 листопада 2021 року зупинено на строк дії воєнного стану в Україні, який на час розгляду даного спору не закінчився.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Військова частина, подавши позов у травні 2024 року, не пропустила строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій з Товариства.
Таким чином, правові підстави для задоволення заяви Військової частини про поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Військової частини підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Військова частина сплатила 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 1 травня 2024 року № 361 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фуд Плюс" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 81А, офіс 410; ідентифікаційний код 41883030) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 36 767 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят сім) грн 24 коп. пені, 30 099 (тридцять тисяч дев'яносто дев'ять) грн 30 коп. штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18 липня 2024 року.
Суддя Є.В. Павленко