вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.07.2024м. ДніпроСправа № 904/6046/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Олександровича, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА", Дніпропетровська область, Межівський район, с. Веселе
про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу №ТО-059-П від 03.05.2023 у загальному розмірі 97 970,09 грн.
Фізична особа-підприємець Швець Олександр Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА" заборгованість за договором оренди транспортного засобу з екіпажем №ТО-059-П від 03.05.2023 у загальному розмірі 97 970,09 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 95 354,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 243,42 грн., пеня у розмірі 753,30 грн., 3% річних у розмірі 619,15 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
26.12.2023 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій він підтвердив оплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 95 354,22 грн., просить суд закрити провадження у справі в цій частині, в іншій частині продовжити розгляд справи.
26.01.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить долучити докази оплати суми основного боргу в розмірі 95 354,22 грн. та закрити провадження в цій частині.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди транспортного засобу з екіпажем №ТО-059-П від 03.05.2023, а саме в частині своєчасності сплати орендних платежів.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов не надав, направив клопотання, в якому просить долучити докази оплати суми основного боргу в розмірі 95 354,22 грн. та закрити провадження в цій частині.
Заперечень щодо штрафних санкцій та судових витрат не надав.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного розрахунку за орендоване майно відповідно до договору оренди автомобіля з екіпажем, правомірність нарахування штрафних санкцій, правомірність заявлених витрат на правову допомогу.
03 травня 2023р. між Фізичною особа-підприємцем Швець Олександром Олександровичем (далі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перемога” (далі - Суборендар, Відповідач) було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем №ТО-059-П (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
1.1. У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування транспортний засіб(и) разом з екіпажем (далі іменуються - “транспортний засіб”), а Орендарю зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування транспортний засіб з екіпажем, і зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.
1.2. Характеристики транспортного засобу визначаються у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
2.1. Транспортний засіб, що передаються в оренду, використовуються Орендарем виключно для здійснення перевезень сільськогосподарських культур, та добрив.
3.1. Передача автомобіля здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.
4.1. Передача автомобіля в оренду, а також повернення її з оренди, здійснюється на підставі Актів приймання-передачі.
5.1. Орендна плата за Договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених Орендарем Орендодавцеві протягом дії Договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Вартість орендної плати погоджується Сторонами додатковою угодою до Договору, яка є його невід'ємною частиною.
5.2. Орендна плата визначається в акті приймання передачі наданих послуг, що підписується Орендарем протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його від Орендодавця або Орендар в цей же строк має направити Орендодавцю обґрунтовану мотивовану відмову від підписання Акту.
5.3. Виплата орендної плати проводиться протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання Сторонам акту приймання - передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь Орендодавця.
6.3. Орендар за цим Договором зобов'язується:
6.3.1. Прийняти автомобіль в оренду від Орендодавця та повернути Техніку Орендодавцю після закінчення строку Оренди в стані, придатному для використання з врахуванням нормального зносу на підставі Акту приймання-передачі.
6.3.2. Своєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов Договору.
8.3 У разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з Орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду, орендар сплачує Орендодавцю пеню в 0.01% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.
9.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами Сторін та укладається на строк до 31.12.2023 року.
В Додатку №1 до Договору від 03 травня 2023 сторони зазначили перелік транспортних засобів, що передаються в оренду:
Найменування - Камаз 5511, кількість - 1 штука, реєстраційний/заводський номер НОМЕР_1 .
Додатковою угодою №1 від 06.07.2023р. до Договору сторони погодили вартість послуг на перевезення ранніх зернових.
14 липня 2023 року на виконання умов Договору за актом приймання-передачі транспортного засобу №1 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду транспортний засіб з екіпажем Камаз 5511, кількість - 1 штука, реєстраційний/заводський номер НОМЕР_1 .
05 серпня 2023 року на виконання умов Договору за актом приймання-передачі (повернення з оренди) транспортного засобу №2 Орендар передав, а Орендодавець прийняв з оренди транспортний засіб з екіпажем Камаз 5511, кількість - 1 штука, реєстраційний/заводський номер НОМЕР_1 .
Так, на виконання умов Договору, між сторонами було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 04.08.2023р., відповідно до якого Виконавцем були виконані роботи на загальну суму 95 354,22 грн. без ПДВ.
Роботи (послуги) виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Отже, відповідно до умов Договору останнім днем оплати за вищевказаним актом було 24 серпня 2023р.
Однак, Порушуючи умови Договору Відповідач не сплатив орендну плату в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 95 354,22 грн.
Відповідач не сплатив вартість наданих послуг в розмірі 95 354,22 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду.
Відповідач зазначив, що сплатив суму основного боргу в розмірі 95 354,22 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2000 від 22.11.2023, після звернення позивача до суду, що також підтверджує позивач та просить закрити провадження в цій частині.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов'язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Зважаючи на те, що між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати основного боргу в розмірі 95 354,22 грн., суд вважає за можливе закрити провадження в цій частині.
Щодо правомірності нарахування пені.
В п. 5.3. Договору сторони погодили, що виплата орендної плати проводиться протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь Орендодавця.
Так, на виконання умов Договору, між сторонами було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 04.08.2023р., відповідно до якого Виконавцем були виконані роботи на загальну суму 95 354,22 грн. без ПДВ.
Суд звертає увагу на те, що банківський день - це період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом.
До банківського дня не включаються вихідні та святкові дні.
Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п'ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України “Про відпустки”.
Поняття “банківський день” скасовано відповідно до повідомлення Національного банку України від 01.04.2023, згідно з яким з 01.04.2023 запрацювало нове покоління Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), тому система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та доступна для проведення міжбанківських платежів 24 години на добу 7 днів на тиждень, що передбачає цілодобове виконання міжбанківських платіжних операцій без призупинення роботи системи та миттєвий перехід від поточного до наступного календарного дня.
Зважаючи на це, а також враховуючи, що Договір від 03.05.2023 укладений сторонами після скасування Національним банком України поняття “банківський день” (01.04.2023), то строк на оплату виконаних робіт слід обчислювати у календарних днях.
Роботи (послуги) виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Отже, відповідно до умов Договору останнім днем оплати за вищевказаним актом було 24 серпня 2023р.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач порушив умови Договору, позаяк вчасно не сплатив у встановлений строк вартості виконаних робіт. У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 95 354,22 грн.
Враховуючи прострочення в оплаті, позивач нарахував на заборгованість відповідача 753,30 грн. пені за період прострочення з 25.08.2023 до 11.11.2023.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з Орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,01 від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.
Отже, за приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 753,30 грн. за період прострочення з 25.08.2023 до 11.11.2023.
Розрахунок пені позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказана сума підлягає до примусового стягнення.
Щодо правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 619,15 грн за період з 25.08.2023 до 11.11.2023 та інфляційних втрат за період з вересня 2023 по жовтень 2023 у сумі 1 243,42 грн.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень щодо штрафних санкцій та судових витрат не надав.
Виходячи з викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат на правову (правничу) допомогу.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що між Фізичною особою-підприємцем Швець О.О. та адвокатом Аксьоновим Сергієм Олександровичем укладено Договір про надання правничої допомоги № 03/11/2023-1 від 03.11.2023, з гідно п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги, зокрема: підготовка і складення від імені клієнта позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договором оренди автомобіля з екіпажем № ТО-059-П від 03.05.2023, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Швець О.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" (в розмірі 95 354,22 грн. з нарахуванням всіх штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат, 3% річних), а також вчинення будь-яких дій, пов'язаних зі стягненням заборгованості (написання відповіді на відзив, письмових пояснень, у разі необхідності, участь у судових засіданнях, тощо в судах усіх інстанцій).
Відповідно до п. 4.1 вказаного Договору розмір винагороди становить 6 000,00 грн. Умови оплати: 100% передоплата.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1. договору)
Відповідно до акту № 1 від 13.11.2022 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 03/11/2023-1 від 13.11.2023 адвокатом надано, а клієнтом прийнято на ступні юридичні послуги: підготовка і складення від імені клієнта позову до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" про стягнення боргу, збільшеного на 3% річних, та передбачної договором пені та інфляційних втрат. Підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви в господарському процесі, організація процедури сплати клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових матеріалів. Кількість витрачених годин -2.
Загальна вартість наданих послуг становить 6 000,00 грн.
На підтвердження оплати за надані послуги позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію від 06.11.2023 від 03.11.2022 та банківську виписку.
За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що відповідач в своєму клопотанні проти суми витрат позивача, пов'язаних з надання правової допомоги, не заперечив.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00грн. відповідає принципу співмірності та розумності, є співрозмірною з часом, витраченим на їх надання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. є обґрунтованими, та підлягають до стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Провадження в частині стягнення основної заборгованості у суму 95 354,22 грн - закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (52930, Дніпропетровська обл., Межівський р-н, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 74; код ЄДРПОУ 30927164) на користь Фізичної особи-підприємця Швець Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) інфляційні втрати у розмірі 1 243,42 грн., пеню у розмірі 753,30 грн., 3% річних у розмірі 619,15 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн..
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 18.07.2024.
Суддя В.Г. Бєлік