01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" вересня 2010 р. Справа № 3/273-08/19
Розглянувши матеріали справи за позовом Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари, Київська область
до Споживчого товариства «ОСОБА_1», с. Красилівка
про виселення
за зустрічним позовом Споживчого товариства «ОСОБА_1», с. Красилівка
до Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари, Київська область
третя особа Броварське міське споживче товариство, с. Княжичі, Броварський район, Київська область
про визнання недійсним договору оренди від 01.08.2006 року та додаткової угоди до нього від 01.08.2006 року
суддя Т. П. Карпечкін
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: не з'явився;
від відповідача за первісним позовом: не з'явився;
від позивача за зустрічним позовом: не з'явився;
від відповідача за зустрічним позовом: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Броварської районної спілки споживчих товариств до Споживчого товариства «ОСОБА_1»про виселення та за зустрічним позовом Споживчого товариства «ОСОБА_1»до Броварської районної спілки споживчих товариств, третя особа Броварське міське споживче товариство про визнання недійсним договору оренди від 01.08.2006 року та додаткової угоди до нього від 01.08.2006 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 2 лютого 2010 року у справі № 3/273-08 за позовом Броварської районної спілки споживчих товариств до Споживчого товариства «ОСОБА_1»про виселення та за зустрічним позовом Споживчого товариства «ОСОБА_1»до Броварської районної спілки споживчих товариств, третя особа Броварське міське споживче товариство про визнання недійсним договору оренди від 01.08.2006 року та додаткової угоди до нього від 01.08.2006 року, рішення господарського суду Київської області від 2 червня 2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області, справу № 3/273-08 прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т. П., присвоєно № 3/273-08/19 та призначено до розгляду на 25 березня 2010 року.
Під час судового розгляду відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року та додаткової угоди від 1 серпня 2007 року до договору, не звільнив орендоване приміщення та не передав його за актом прийому-передачі позивачу в зв'язку із закінчення терміну дії договору. Позивач просить суд виселити Споживче товариство «ОСОБА_1»з приміщень магазинів, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Басова 48 та 48А.
В ході розгляду справи, а саме 31 травня 2010 року позивачем було подано до суду через загальний відділ суду заяву № 141 від 26 травня 2010 року про зміну позовних вимог в якій позивач просить суд примусово виселити Споживче товариство «ОСОБА_1»з приміщення магазину «Продтовари № 8», що розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Дяченка А 48, площею 131,9 кв. м. та нежитлової будівлі, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Дяченка А 48/а, площею 141,0 кв. м.
8 квітня 2010 року позивачем було подано до суду через загальний відділ суду додаткові пояснення № 104 від 6 квітня 2010 року до позовної заяви в яких позивач також уточнив позовні вимоги та просить суд примусово виселити Споживче товариство «ОСОБА_1» з приміщення магазину «Промтовари», що розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Дяченка 48-А, площею 129,0 кв. м. та приміщення магазину «Продтовари № 8», що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Дяченка 48, площею 129,0 кв. м.
Судом на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України було прийнято зазначені заяви до розгляду.
Представник відповідача в усних поясненнях проти позову заперечує, але письмовий відзив до суду не надав. Заперечення мотивовані тим, що нежитлові приміщення які є предметом договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року не є власністю позивача. Відповідач просить суд в первісному позові відмовити повністю.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом при укладенні договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року не був власником майна яке є предметом договору, а саме нежитлових приміщень, загальною площею 476,85 кв. м., що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Дяченка 48 та 48/а, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 6 червня 2003 року, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2003 року і постановою Вищого господарського суду України від 3 червня 2004 року, якою було зобов'язано Броварську РССТ анулювати акт прийому-передачі основних засобів по Броварському МСТ станом на 4 лютого 2000 року. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що господарськими судами було визнано незаконним користування відповідачем за зустрічним позовом основними засобами та вказує, що ним було подано апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року у справі № 2-3496/2007р. у відповідності до якого за позивачем за зустрічним позовом визнано право власності на об'єкти нерухомого майна до яких увійшли і нежитлові приміщення, що є предметом договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року. Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року та додаткову угоду від 1 серпня 2006 року до договору, укладені між Споживчим товариством «ОСОБА_1»та Броварською районною спілкою споживчих товариств, на оренду магазинів, розташованих за адресою: село Красилівка Броварського району Київської області, вулиця Дяченка, 48 і 48-А.
Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечує та надав до суду відзив № 97 від 15 квітня 2009 року на зустрічну позовну заяву. Заперечення мотивовані тим, що на час укладення договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року він був власником майна, що є предметом договору. А договір оренди майна може бути визнаний судом недійсним тільки на майбутнє, що є недоцільним, оскільки термін дії договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року закінчився 1 січня 2008 року у відповідності до умов додаткової угоди від 1 серпня 2007 року до договору. Відповідач просить суд в зустрічному позові відмовити повністю.
Представник третьої особи в усних та письмових поясненнях викладених в поясненнях від 22 червня 2010 року зазначає, що Броварська районна спілка споживчих товариств незаконно володіла приміщеннями магазину в селі Красилівка по вулиці Дяченка, 48 і 48А, зазначені об'єкти ніколи не належали їй на праві власності тому представник третьої особи просить суд зустрічний позов задовольнити. На підтвердження зазначеного представник третьої особи доказів не надав, с приводу первісного позову свою думку не висловив.
24 червня 2010 року представником Споживчого товариства «ОСОБА_1»подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі в зв'язку із зверненням Споживчого товариства «ОСОБА_1»до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Броварської районної спілки споживчих товариств, третя особа Броварське споживче товариство про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності Броварської районної спілки споживчих товариств на магазин «Продтовари № 8», адреса -Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Дяченка, 48 та нежилої будівлі, адреса -Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Дяченка, 48а.
Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання на підставі статті 33, 34, 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до суду не надано доказів на підтвердження порушення провадження у справі Броварського міськрайонного суду Київської області за зазначеним вище позовом та предмет вищезазначеного позову не пов'язаний з предметом даного спору та не може вплинути на вирішення даного спору по суті.
10 вересня 2010 року представником позивача за зустрічним позовом подано до суду заяву від 5 вересня 2010 року про збільшення позовних вимог в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати незаконним та скасувати «Реєстрацію права власності на нерухоме майно»за реєстраційним номером 4954489, тип об'єкту магазин «Продтовари № 8», адреса -Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Дяченка, 48, який вчинено в книзі Б/2 номер запису 637 та визнано за Броварською районною спілкою споживчих товариств згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року, приватна власність на вищезазначений магазин за Броварською районною спілкою споживчих товариств, визнати незаконною та скасувати «Реєстрацію права власності на нерухоме майно»за реєстраційним номером 4953854, тип об'єкту -нежила будівля, адреса -Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Дяченка, 48а, який вчинено в книзі В/2 номер запису 635, згідно якого за Броварською районною спілкою споживчих товариств на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року визнано приватну власність. В іншій частині позовні вимоги залишились незмінними.
Судом відмовлено у прийнятті до розгляду зазначеної заяви, оскільки нормами частини четвертої статті 22 Господарського кодексу України (із змінами) встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Предмет позову -це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, предмет позову кореспондується зі способом захисту права, підстава позову -це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог, тобто змішенням чи зменшенням позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві -така дія кваліфікується як зміна предмета позову. Аналогічна позиція викладена в роз'ясненнях Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18 вересня 1997 року. Позивачем за зустрічним позовом фактично заявлено дві додаткові позовні вимоги до відповідача за зустрічним позовом з самостійним предметом позову та підставами позову.
Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.
9 вересня 2010 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
1 серпня 2006 року між Броварською районною спілкою споживчих товариств (за договором -орендодавець) та Споживчим товариством «ОСОБА_1»(за договором -орендар) було укладено договір оренди основних засобів (далі -договір). За умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 476,85 кв. м., що розташовані за адресою: с. Красилівка, вулиця Басова 31-115, вулиця Дяченка 46, вулиця Дяченка 48 та інші основні засоби, малоцінний інвентар, склад і вартість яких визначена згідно акту здачі-приймання, який являється невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору). Майно, вказане в пункті 1.1 цього договору передається орендарю для торгівельної діяльності (п. 1.3 договору). Вступ орендаря у користування майном, вказаним в пункті 1.1 цього договору настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна (п. 2.1 договору). Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на це майно (п. 2.2 договору). Орендоване майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акту приймання-передачі про фактичне повернення майна, якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або їх загибель, він повинен відшкодувати орендодавцю збитки (п. 2.3 договору). Договір вступає в дію з 1 серпня 2006 року по 30 липня 2007 року (п. 7.1 договору). Зміна, розірвання або продовження договору можуть мати місце за погодженням сторін (п. 7.2 договору). Зміни і доповнення по договору розглядаються сторонами протягом 5-ти днів (п. 7.3 договору). Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення терміну його дії; загибелі об'єкта оренди; за погодженням сторін; за рішенням господарського суду (п. 7.4 договору).
В подальшому об'єкту нерухомого майна розташованого за адресою село Красилівка, вулиця Дяченка 46 було присвоєно нову адресу, а саме село Красилівка, вулиця Дяченка, 48А.
Матеріали справи не містять акт-прийому передачі майна в оренду за договором, але відповідач не заперечує, проти того, що користується орендованим майном за договором з моменту укладення договору та продовжує користуватися ним по даний час.
1 серпня 2007 року між Броварською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством «ОСОБА_1»укладено додаткову угоду до договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року. За умов додаткової угоди сторони угоди погодили продовжити термін дії договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року до 1 січня 2008 року.
Згідно частини першої статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Вищий господарський суд України повернувши справу № 3/273-08 на новий розгляд у постанові від 2 лютого 2010 року зазначив наступне.
За умов договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року, дія договору припиняється внаслідок закінчення терміну (п. 7.4 договору). Зміна, розірвання або припинення договору може мати місце за погодженням сторін (п. 7.2 договору). Термін дії договору продовжено до 1 січня 2008 року. На зазначені обставини суди з врахуванням частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України уваги не звернули, не встановили чи є стаття 764 Цивільного кодексу України імперативною умовою Цивільного кодексу України у відношенні до умов договору оренди у зв'язку з закінченням дії договору оренди. Крім того, судами попередніх судових інстанцій не досліджено порядок набуття у власність або користування орендодавцем спірного майна, не досліджено наявність у орендодавця правовстановлюючих документів на спірні приміщення або наділення його повноваженнями стосовно орендованого майна, реєстрацію майна у БТІ, наявність свідоцтва про право власності, не враховані факти, встановлені у рішенні судової палати в цивільних справах від 8 жовтня 2009 року у справі № 22-ц-2616/2008, не прийнята до уваги Постанова Вищого господарського суду України у справі № 133/4-03 від 3 червня 2004 року, яка набула чинності.
З врахуванням вищевикладеного суд зазначає наступне.
Постановою Вищого господарського суду України у справі № 133/4-03 від 3 червня 2004 року було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2003 року. У Постанові Вищого господарського суду України у справі № 133/4-03 від 3 червня 2004 року, зазначено, що рішенням господарського суду Київської області від 6 червня 2003 року зобов'язано Броварську районну спілку споживчих товариств анулювати акт прийому-передачі основних засобів по Броварському МСТ станом на 4 лютого 2000 року. Визнано володіння Броварської районної спілки споживчих товариств основними засобами, перелічиними в акті прийому-передачі основних засобів по Броварському МТС станом на 4 лютого 2000 року неправомірним. Ухвалою господарського суду Київської області від 26 травня 2003 року зобов'язано відповідача надати оригінал акту прийому-передачі основних засобів від 4 лютого 2000 року, а також подати правовстановлюючі документи на право володіння, користування та розпорядження на витребуване майно. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2003 року, рішення та ухвала місцевого господарського суду залишені без змін.
Тобто вищезазначеними рішеннями було встановлено факт неправомірного користування Броварською районною спілкою споживчих товариств основними засобами, перелічиними в акті прийому-передачі основних засобів по Броварському МТС станом на 4 лютого 2000 року.
В матеріалах справи наявна копія акту прийому-передачі основних засобів від 4 лютого 2000 року з якого вбачається, що до майна переданого за ним увійшло приміщення магазину продтовари № 8 в селі Красілівка та магазин «Промтовари» в селі Красілівка.
Рішенням Броварського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року у справі № 2-7812/05 було визнано право власності за Броварською районною спілкою споживчих на об'єкти нерухомого майна до переліку якого увійшли і магазин «Продтовари»№ 8 розташований по вулиці Дяченка, 48 в селі Красилівка та магазин «Промтовари»розташований по вулиці Дяченка, 48А, в селі Красилівка.
В подальшому Рішення Броварського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року у справі № 2-7812/05 було переглянуто за нововиявленими обставинами та ухвалою Броварсьвкого міськрайонного суду від 26 липня 2007 року скасовано.
Оскільки договір оренди основних засобів було укладено між сторонами 1 серпня 2006 року, то на час укладання договору Броварська районна спілка споживчих товариств була власником нерухомого майна, а саме магазину «Продтовари»№ 8 розташований по вулиці Дяченка, 48 в селі Красилівка та магазину «Промтовари»розташований по вулиці Дяченка, 48А, в селі Красилівка на підставі рішення Броварського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд частина перша частина друга та частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року у справі № 2-3496/2007р. було визнано право власності за Броварською районною спілкою споживчих на об'єкти нерухомого майна до переліку якого увійшли і магазин «Продтовари»№ 8 розташований по вулиці Дяченка, 48 в селі Красилівка та магазин «Промтовари»розташований по вулиці Дяченка, 48А, в селі Красилівка.
В зазначеному рішенні вказано, що Броварська районна спілка споживчих товариств та Броварське міське споживче товариство здійснювали відкрите і безперервне володіння об'єктами нерухомого майна протягом десятирічного строку, вони володіли, користувались і розпоряджались цим майном як своїм власним, надавали його в оренду іншим особам, обліковували на своїх балансових рахунках, здійснювали амортизаційні відрахування, несли витрати по утриманню майна, сплачували земельний податок за користування земельними ділянками, на яких розташоване майно.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року у справі № 22ц-2616/2008р., було частково скасоване, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року, саме в частині визнання права власності за Броварською районною спілкою споживчих товариств на об'єкти нерухомого майна до переліку якого увійшли і магазин «Продтовари»№ 8 розташований по вулиці Дяченка, 48 в селі Красилівка та магазин «Промтовари»розташований по вулиці Дяченка, 48А, в селі Красилівка.
Ухвалою Верховного суду України від 5 березня 2010 року рішення Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року залишено без змін.
У 2009 році до реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено відомості на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року відносно того, що власником магазин «Продтовари»№ 8 розташований по вулиці Дяченка, 48 в селі Красилівка та нежитлової будівлі розташованої по вулиці Дяченка, 48А, в селі Красилівка є Броварська районна спілка споживчих товариств, що вбачається з витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно № 24063547 від 7 жовтня 2009 року та № 24010832 від 1 жовтня 2009 року.
Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом (стаття 346 Цивільного кодексу України).
Ухвала Верховного суду України від 5 березня 2010 року, якою рішення Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року залишено без змін, оскарженню не підлягає.
Отже рішенням Апеляційного суду Київської області від 8 жовтня 2009 року, яким скасовано визнання права власності за Броварською районною спілкою споживчих товариств на об'єкти нерухомого майна до переліку якого увійшли і магазин «Продтовари»№ 8 розташований по вулиці Дяченка, 48 в селі Красилівка та магазин «Промтовари»розташований по вулиці Дяченка, 48А, в селі Красилівка, набрало законної сили.
Таким чином на даний час Броварська районна спілка споживчих товариств не є власником спірного майна.
Умовами договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року, встановлено, що договір вступає в дію з 1 серпня 2006 року по 30 липня 2007 року (п. 7.1 договору). Зміна, розірвання або продовження договору можуть мати місце за погодженням сторін (п. 7.2 договору). Зміни і доповнення по договору розглядаються сторонами протягом 5-ти днів (п. 7.3 договору). Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення терміну його дії; загибелі об'єкта оренди; за погодженням сторін; за рішенням господарського суду (п. 7.4 договору).
За умов додаткової угоди від 1 серпня 2007 року до договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року, термін дії договору продовжено до 1 січня 2008 року.
Доказів на підтвердження того, що термін дії договору було продовжено після 1 січня 2008 року за погодженням сторін до суду ненадано.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Договір оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року із дня його укладення та під час дії не визнавався недійсним в установленому порядку.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
Броварська районна спілка споживчих товариств зверталась до Споживчого товариства «ОСОБА_1»листом № 137а/1 від 21 липня 2008 року з запереченнями щодо поновлення терміну договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року та умовами договору чітко встановлено, що дія цього договору припиняється внаслідок закінчення терміну його дії, а продовження дії договору можуть мати місце за погодженням сторін.
Тобто положення статті 764 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до даного договору.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 Цивільного кодексу України).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).
Отже термін дії договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року закінчився 1 січня 2008 року.
Оскільки на даний час Броварська районна спілка споживчих товариств не є власником спірного майна, що встановлено судом та зазначено вище та не є орендодавцем за договором в силу того, що термін дії договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року закінчився 1 січня 2008 року, право Броварської районної спілки споживчих товариств щодо спірного майна не порушене.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України саме власник майна має право на витребування майна з чужого незаконного володіння.
Нормами статті 386 Цивільного кодексу України також передбачено можливість захисту порушенного права власності власником.
В ході розгляду справи з'ясувалось, що порушення прав та законних інтересів в даному спорі Броварської районної спілки споживчих товариств відсутні, що на підставі статті 1 Господарського кодексу України не надає права Броварській районній спілці споживчих товариств з правом звернення до суду з первісним позовом.
Таким чином суд вважає правомірним та обґрунтованим в первісному позову відмовити повністю.
Також суд вважає правомірним та обґрунтованим в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю, зважаючи на наступне.
Як вже встановлено та зазначалось судом термін дії договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року закінчився 1 січня 2008 року.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (стаття 203 Цивільного кодексу України).
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (частина третя статті 207 Господарського кодексу України).
В зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року визнання його недійсним є недоречним, оскільки угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Винятком є угоди зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутне, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування майном за договором найму (оренди). У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутне.
Договір оренди основних засобів від 1 серпня 2006 року не може бути визнаний недійсним на майбутнє, оскільки припинив свою дію 1 січня 2008 року.
Така ж позиції викладена в пункті 3.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(на даний час є чинними).
Враховуючи викладене судом в первісному позові відмовлено повністю та в зустрічному позові відмовлено повністю.
Судові витрати відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом та на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В первісному позові відмовити повністю.
2. В зустрічному позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін
Повний текст рішення складено 14.09.2010 року