01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" вересня 2010 р. Справа № 16/021-10
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Заступника військового прокурора Київського гарнізону. м. Київ в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, м. Київ
2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ
до 1. Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,
с. Любимівка, Києво-Святошинський район
2. Виробничо-комерційного підприємства «Військовий мисливець»Товариства
військових мисливцев та рибалок Збройних сил України, м. Київ
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача1 - не з'явився;
від позивача 2 - Саулюнас А.Ю., довіреність № 303/25-1982 від 17.08.2010 р.,
представник;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
від прокуратури - Лесько Г.Є., посвідчення № 753 від 31.07.2009 р., старший
помічник прокурора
Суть спору:
до господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 634 від 12.02.2010 р. (вх. № суду 2003 від 06.05.2010 р.) заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, 2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі -позивач 1 та позивач 2) до 1. Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та 2. Виробничо-комерційного підприємства «Військовий мисливець»Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України (далі -відповідач 1 та відповідач 2) про визнання недійсним договору про оренду земельної ділянки від 30.06.2001 р. № 12, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2.
Ухвалою суду від 11.05.2010 р. порушено провадження у справі № 16/021-10.
Прокурор, позивач 1 та позивач 2, присутні в судових засіданнях, позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Прокурором та позивачем 2 подані клопотання про заміну в порядку ст. 24 ГПК України первісного відповідача 1 -Виконавчий комітет Бузівськї сільської ради на належного відповідача 1 -Бузівську сільську раду, оскільки оскаржуваний договір укладений між Бузівською сільською радою та Виробничо-комерційним підприємством «Військовий мисливець».
Ухвалою суду від 13.07.2010 р. замінено первісного відповідача 1 -Виконавчий комітет Бузівськї сільської ради на належного відповідача 1 -Бузівську сільську раду.
Відповідач 1 -Бузівська сільська рада жодного разу в судові засідання не з'явився, хоча був повідомлений про місце і час судових засідань ухвалами суду від 13.07.2010 р. та від 17.08.2010 р., про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідач 2 -Виробничо-комерційне підприємство «Військовий мисливець»Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України жодного разу в судові засідання не з'явився, хоча був повідомлений про місце і час судових засідань ухвалами суду від 11.05.2010 р., від 01.06.2010 р., від 15.06.2010 р., від 29.06.2010 р., від 13.07.2010 р. та від 17.08.2010 р., про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останні були належним чином повідомлені про місце і час судових засідань ухвалами господарського суду Київської області (в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, а саме ухвала про порушення провадження у справі відповідачем 1 отримана 18.05.2010 р., а відповідачем 2 -19.05.2010 р.). Неявка в судове засідання представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача 1 та позивача 2, присутніх в судових засіданнях, господарський суд
встановив:
30 червня 2001 року між Виробничо-комерційним підприємством «Військовий мисливець»та Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області укладено договір № 12 (надалі -Договір). Договір посвідчений нотаріально.
Предметом договору є тимчасова (до прийняття рішення про передачу в постійне користування землею загальною площею 84,55 га землі) сплата за користування земельними ресурсами, відведеними під Бучанське риболовне господарство загальною площею 73,31 га (під водою 71,88 га, гідротехнічні споруди 1,3 га, під забудовою 0,13 га).
Відповідач 2 сплачує необхідну суму коштів в порядку передбаченому чинним законодавством за тимчасове користування земельними ресурсами (п. 1.2 Договору).
Вартість становить 1 992,84 грн. (п. 1.3 Договору).
Розмір плати за користування земельними ресурсами, вказаний в п. 1.1 може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку, зміни цін і тарифів, які встановлено централізовано, та в інших випадках передбачених законодавством (п. 3.1 Договору).
За своєю правовою природою зазначений Договір є договором оренди.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.98 р. № 161-ХІV, оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 70 Земельного кодексу України від 18.12.90 р. № 561-ХІІ, який діяв на момент укладення оскаржуваного Договору, землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
Згідно довідки № 5224 від 27.04.2005 р. та № 1628 від 27.01.2010 р. Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів за Міністерством оборони в межах Бузівської сільської ради рахується земельна ділянка площею 826,41га, з них: лісові землі -758,61 га, під водою -67,8 га, відповідно до державної статистичної звітності форма 6-зем Бучанський рибгосп в межах Бузівської сільської ради як землекористувач не обліковується.
Відповідно до норм Земельного кодексу земельні ділянки можуть перебувати у юридичних осіб у власності або у користуванні.
Згідно ст. 7 ЗК України від 18.12.90 р., користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у ст. 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; організаціям, зазначеним у ст. 70 цього Кодексу, для потреб оборони; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб.
Згідно ст. 8 ЗК України, у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.
Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.
Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років.
Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.
Відносини щодо оренди землі регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Компетенція сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин встановлена ст. 9 ЗК України.
Відповідно до зазначеної статті, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому ст.ст.17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до ст. 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Згідно ст. 19 ЗК України, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому ст.ст. 31 і 32 цього Кодексу.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.
До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Відповідачем 1 та відповідачем 2 не надано жодних доказів щодо виготовлення документів, яке передують передачі земельної ділянки в оренду, не надано рішення відповідача 1 про передачу земельної ділянки в оренду.
Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.98 р. (в редакції, яка діяла на момент укладення оскаржуваного договору), істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі ст. 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
У оскаржуваному договорі не зазначений термін договору оренди, оскільки відповідно до п. 8.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами примірників цього договору, діє до моменту передач землі в постійне користування Товариству військових мисливців та рибалок ЗС України або ВКП «Військовий мисливець»ТВМР ЗС України.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, що діяв на момент укладення оскаржуваного договору, недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.
Отже, договір № 12 від 30.06.2001 р., укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, не відповідає зазначеним вище вимогам ЗК України та Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та заперечування покладається на сторони.
Як вбачається з матеріалів справи прокурор дізнався про незаконність укладення договору у лютому 2010 р. після проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель відповідачем 2. Інших доказів на підтвердження того, що прокуратурою проводилися перевірки щодо законності використання земель відповідачем 2 раніше суду не надано. Як вбачається з позовної заяви від 12.02.2010 р. (вх. № суду 2003 від 06.05.2010 р.) прокурор звернувся до суду з даним позовом тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимоги заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання недійсним договору № 12 від 30.06.2001 р., укладеного між Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району та Виробничо-комерційним підприємством «Військовий мисливець»Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України судом покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір № 12 від 30.06.2001 р., укладений між Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Виробничо-комерційним підприємством «Військовий мисливець»Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України.
3. Стягнути з Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 78/1, ідент. код 04358483 в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства «Військовий мисливець»Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, що знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 1, ідент. код 23536134 в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя О.О.Христенко