01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" вересня 2010 р. Справа № 13/090-10
За позовом Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", м. Київ
до 1) Відкритого акціонерного товариства "Декоративні культури", м. Боярка
2) Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, м. Боярка;
2) Виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Боярка
про визнання договору недійсним
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача :Андрєєва Н.О.;
від відповідача1: Абросімов С.С.;
від відповідача 2: Ганченко М.О.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
Господарським судом Київської області порушено провадження по справі №13/090-10 за позовом Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" до 1. Відкритого акціонерного товариства "Декоративні культури", 2. Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" про визнання недійсним договору №03-22-383 від 16.09.2004 р. без застосування двосторонньої реституції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства України щодо оренди землі та вимогам законодавства про переведення боргу, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.
22.06.2010 р. до господарського суду Київської області подано заяву №4504/10-01 від 22.06.2010 р дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз” про відвід судді.
Згідно з ухвалою заступника голови господарського суду Київської області А.Ю. Кошика від 23.06.2010 р. у справі №13/090-10 заяву дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз” про відвід судді залишено без задоволення.
Ухвалою від 24.06.2010р. розгляд справи призначено на 12.08.2010 р. о 09-40.
12.08.2010 р. відповідачем 2 надано суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності на підставі п. 4 ст. 267 ЦК України та про відмову в задоволенні позову на цій підставі.
12.08.2010 р. до суду надійшов відзив відповідача згідно якого відповідач 1 позовні вимоги не визнає з тих підстав, що в позовній заяві не зазначаються докази, що підтверджують недійсність спірного договору, що зумовлює собою недотримання вимог ст. 54 ГПК України. При укладенні спірного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов трьохстороннього договору, що пов'язаний із правовідносинами сторін в галузі будівельного підряду.
Відкритим акціонерним товариством "Декоративні культури" 25.08.2010р. подано до суду заяву б/н від 23.08.2010р. (вх. суду №2206) про відвід судді С.Ю.Наріжного від розгляду зазначеної справи, яка ухвалою суду від 25.08.2010р. залишена без задоволення.
В судовому засіданні 25.08.2010 р. відповідачем 2 подано клопотання про витребування доказів у позивача та відкладення розгляду справи. Клопотання задоволено судом частково щодо витребування акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -друга черга житлового комплексу в м. Боярка по вул. Білгородській, 51 від 23.11.2007р. Інші документи надані позивачем в судовому засіданні.
В судовому засіданні 25.08.2010 р. відповідачем 1 подано клопотання про залучення третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача Боярську міську раду Києво-Святошинського району Київської області, яке залишено без задоволення, оскільки зазначена рада вже залучена до участі у справі в якості третьої особи. Також відповідачем 1 подано клопотання про надання запиту про надання витягу з Державного реєстру земель до Київської обласної філії Центру державного земельного кадастру, яке залишено судом без задоволення, оскільки не зазначено про, що саме надати витяг просить заявник.
В судовому засіданні 25.08.2010 р. оголошувалась перерва до 06.09.2010 р. на 11-15, про що сторони були належним чином повідомлені.
03.09.2010 р. відповідач 1 надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву.
Відповідачем 2 - Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" подано до суду клопотання №7017/10-02 від 06.09.2010р. про призначення колегіального розгляду зазначеної справи мотивуючи клопотання складністю спору, що розглядається, незадоволення двох заяв сторін про відвід складу суду по справі, те що справи за участю відповідача 2 повинні розглядатися лише колегіально та з метою об'єктивного розгляду справи.
Ухвалою від 06.09.2010р. заяву Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" про призначення колегіального розгляду справи №13/090-10 залишено без задоволення.
Клопотання відповідач 2 про відкладення розгляду справи надане в судовому засіданні 06.09.2010 р. в зв'язку з необхідністю виклику в судове засідання представників третіх осіб, а також підготувати обґрунтований відзив та зібрати і надати суду докази в підтвердження заперечень відповідача 2 залишено судом без задоволення оскільки розгляд справи з підстав вказаних у клопотанні відповідача 2 вже відкладався та до того ж відповідач 2 не вказав, які додаткові докази він хоче надати. Що стосується виклику в судове засідання третіх осіб, то ухвалами суду від 14.06.2010 р., 24.06.2010 р., 12.08.2010 р., 25.08.2010 р. Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області та її виконавчий комітет були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи, в тому числі і про судове засідання 06.09.2010 р.
Розглянувши матеріали справи додані до позовної заяви та надані в судове засідання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази судом встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
17.09.2008 р. між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір № 03-22-383 від 16 вересня 2004 р.
Відповідно до п. 1.1 договору відповідач 2 для будівництва групи житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення за адресою: вул. Білгородська в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області з усіма інженерними мережами, що обслуговують будинки (далі -об'єкт) надає позивачу земельну ділянку площею 14500 м.кв., яка належить відповідачу 2 на праві постійного користування згідно Державного акту від 29.12.1997 р. виданого третьою особою 2, а позивач передає відповідачу 2 житлову площу в розмірі та на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 1.3 договору позивач здійснює передачу 700 кв.м. житлової площі відповідачу 1, в тому числі 506,17 м.кв. в рахунок зобов'язання відповідача 2, як правонаступника Боярського управління магістральних газопроводів АТ "Укргазпром" перед відповідачем 1, як правонаступника радгоспу "Декоративні культури" по договору б/н від 25.04.1995 р.
Відповідно до ст.628 ЦК сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір); до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.
Позивач зазначає, що оспорюваний правочин є змішаним договором, що містить в собі елементи договору оренди землі та договору про переведення боргу. Підставою для визнання договору від 16 вересня 2004 р. недійсним вважає невідповідність його актам законодавства, як в частині, що стосується правовідносин оренди землі, так і в частині переведення боргу. Невідповідність оспорюваного правочину актам законодавства призводить до порушення прав і законних інтересів ДП «Дніпровський круг»як забудовника, оскільки перешкоджає прийняттю збудованого об'єкта в експлуатацію. Письмовим доказом наявності перешкод щодо прийняття збудованого на спірній земельній ділянці житлового буднику в експлуатацію слугує лист Виконавчого комітету Боярської міської ради від 07 квітня 2010 р. № 02-10/436. Разом із тим, наявність оспорюваного правочину перешкоджає усуненню позивачем порушень земельного законодавства і безпосередньому укладенню договору оренди земельної ділянки із Боярською міською радою, внаслідок чого вважаємо за необхідне захистити свої права шляхом звернення до суду із позовом про визнання Договору від 16 вересня 2004 р. недійсним.
У відповідності з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Судом встановлено, що оспорюваний правочин в частині передачі права користування земельною ділянкою суперечить законодавству з огляду на наступне.
Як зазначено в Державному акті на право постійного користування землею від 29 грудня 1997 р., посилання на який міститься в п.1.1 Договору від 16 вересня 2004 р., згідно з рішенням Боярської міської ради від 08 грудня 1997 р. № 476 земельна ділянка площею 2,85 га в межах згідно з планом землекористування надана в постійне користування Боярському управлінню магістральних газопроводів.
Тобто, право постійного користування на земельну ділянку по вул. Білогородській у м. Боярка у 1997 році набуло Боярське управління магістральних газопроводів.
Як вбачається зі змісту п. 1.3 договору від 16 вересня 2004 р., Боярське управління магістральних газопроводів станом на момент укладення даного договору було припинене шляхом реорганізації, внаслідок якої усі права та обов'язки цього підприємства перейшли до ДК «Укртрансгаз».
Як вбачається з п.п.1.1, 1.2, 1.11 Положення про Боярське управління магістральних газопроводів дочірнього підприємства «Київтрансгаз»акціонерного товариства «Укргазпром», затвердженого генеральним директором ДП «Київтрансгаз»Марчуком Я.С. у 1996 р., Боярське управління магістральних газопроводів є виробничим підрозділом дочірнього підприємства «Київтрансгаз»АТ «Укргазпром»на правах відділення, не є юридичною особою і має юридичну адресу Київська область, м.Боярка, 1, вул. Маяковського, 49.
1998 р. дочірнє підприємство «Київтрансгаз», виробничим підрозділом якого було Боярське управління магістральних газопроводів та якому було видано Державний акт на право постійного користування землею від 29 грудня 1997 р. припинило свою діяльність як юридична особа.
З пункту 1 (а) спільного Наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України та НАК «Нафтогаз України»від 06 листопада 1998 р. вбачається, що на базі дочірнього підприємства «Київтрансгаз»АТ «Укргазпром»внаслідок поділу з 01.01.1999 р. було створено філію дочірньої компанії «Укртрансгаз».
Згідно з п.п.1.1, 1.1, 1.3 та Додатком № 1 до Положення про філію Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»дочірньої компанії ДК "Укртрансгаз" НАК «Нафтогаз України», затвердженого генеральним директором ДК «Укртрансгаз»Марчуком Я.С. 15 грудня 1998 р., внаслідок реорганізації дочірнього підприємства «Київтрансгаз»було створено філію дочірньої компанії «Укртрансгаз»- Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз», що не є юридичною особою і має у своїй структурі підрозділи на правах відділень, серед яких - Боярське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів.
Згідно зі ст.27 Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 р. право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Згідно з п. «в»ст.141 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. У разі припинення діяльності зазначених підприємств, установ та організацій їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва не переходить.
Судом встановлено, що факт відсутності станом на день розгляду справи такої юридичної особи, як Боярське управління магістральних газопроводів, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03 березня 2010 р. за критерієм пошуку по код ЗКПО 22203175, який зазначений у договорі б/н від 25 квітня 1905 р. та на який є посилання в п.п.1.3, 3.2.12, 9.2 оскаржуваного договору.
Таким чином, Боярське управління магістральних газопроводів, на ім'я якого оформлено Державний акт на право постійного користування землею від 29 грудня 1997 р., з 1996 р. не має статусу юридичної особи, а підприємства, до складу яких воно входило, кілька разів реорганізовувалися, внаслідок чого право саме Боярського управління магістральних газопроводів на спірну земельну ділянку слід вважати припиненим.
За таких обставин дочірня компанія «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»не реалізувала своє право звернутись до відповідної місцевої ради чи державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки та не оформивши права постійного користування чи права оренди зазначеної земельної ділянки, не мала права передавати вказану земельну ділянку ДП «Дніпровський круг»в користування за договором № 03-22-383 від 16.09.2004 р
Таким чином, передача відповідачем-2 у строкове користування земельною ділянки площею 28500 км..м, та її частини площею 14500 кв.м. позивачу суперечить передусім ст. 93 Земельного Кодексу України та ст.4 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендодавцями земельних ділянок можуть бути лише власники або уповноважені ними особи.
Також виконавчий комітет Боярської міської ради у своєму листі від 07 квітня 2010 р. № 02-10/436 зазначає, що 16-поверховий житловий будинок в м. Боярка, по вул. Білгородській 51 не може бути прийнято в експлуатацію у зв 'язку із тим, що земельна ділянка під об'єктом будівництва не оформлена згідно чинного законодавства, що є порушенням ст.211 Земельного Кодексу України, а саме самовільним заняттям земельної ділянки.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено наявність суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов про визнання недійсним договору в частині передачі права користування земельною ділянкою з підстав невідповідність його законодавству, що регулює земельні правовідносини.
Проте, позовні вимоги позивача в цій частині не можуть бути задоволені судом виходячи з наступного.
Договір №03-22-383 між Позивачем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено 16 вересня 2004 року.
За правилами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В матеріалах справи знаходиться заява відповідача 2, в якій він вказує про пропущення позивачем строку позовної давності та про застосування наслідків позовної давності.
Згідно п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач, як сторона договору від 16 вересня 2004 року знав про обставини передачі відповідачем 2 йому у користування земельної ділянки, яка на підставі акту надана в постійне користування саме Боярського управління магістральних газопроводів, то перебіг позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним правочину в зазначеній частині почався саме з 17.09.2004 р. і закінчився відповідно 16.09.2007 р.
Посилання позивача, що про відсутність у ДК «Укртрансгаз»повноважень орендодавця щодо земельної ділянки позивач дізнався на початку 2008 р. із клопотання про припинення будівництва, тимчасову заборону використання земельної ділянки № клоп-71обл від 08 лютого 2008 р., винесеного Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області і адресованого Боярській міській раді, не є підставою для обчислення початку перебігу строку позовної давності саме лютого 2008р, оскільки позивач міг та повинен бути знати про зазначені обставини ще при укладанні оскаржуваного договору у 2004 році.
Не є такими підставами і пояснення представника позивача про те, що директор позивача, який підписував Договір від 16 вересня 2004 року, загинув у 2005 році і нове керівництво не знало про вказані обставини.
Оскільки строк позовної давності позивачем пропущено, доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності не надано, тому, вимога про визнання недійсним договору в частині передачі відповідачем 2 у користування позивачу земельної ділянки та зустрічних зобов'язань позивача перед відповідачем 2 у зв'язку із зазначеним задоволенню не підлягає.
Що стосується невідповідності оспорюваного правочину в частині переведення боргу то судом встановлено наступне.
Позивач стверджує, що на час укладення оспорюваного правочину були відсутні первинні документи, які б підтверджували наявність і розмір заборгованості ДК «Укртрансгаз» перед ВАТ «Декоративні культури», відсутній бухгалтерський облік такої заборгованості, а відтак п.1.3 Договору від 16 вересня 2004 р. суперечить засадам добросовісності, розумності і справедливості, передбаченим ст. 3 ЦК, що є підставою для визнання оспорюваного правочину в цій частині недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, серед зобов'язань позивача за оспорюваним договором від 16 вересня 2004р. згідноп.3.2.12. визначено, що в 30 денний строк з дня прийняття об'єкта в експлуатацію, передати 700,0 кв. м. житлової площі відповідачеві 1, в тому числі 506,17 м. кв. в рахунок зобов'язань відповідача 2 перед відповідачем 1 за договором від 25.04.1995р.
Таким чином укладаючи оспорюваний договір від 16 вересня 2004р. позивач фактично підтвердив свою згоду щодо наявності заборгованості ДК «Укртрансгаз»перед ВАТ «Декоративні культури»та взяв на себе зобов'язання погасити її шляхом передачі 539,6 кв.м. житла.
Згідно ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Враховуючи зазначене позивач має право висунути проти кредитора всі наявні у нього заперечення щодо розміру та наявності боргу, але в даному випадку не довів яким чином викладені в позові обставини мають наслідком визнання правочину в зазначеній частині недійсним.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 13.08.2010р.