Справа №:755/12425/24
Провадження №: 2-о/755/506/24
"17" липня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький дитячий будинок-інтернат, Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, -
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький дитячий будинок-інтернат, Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, в якій заявник просить продовжити строк дії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року (справа №755/18772/19) про визнання ОСОБА_2 недієздатною особою та призначення її опікуном ОСОБА_1 .
Вказана заява передана в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема окремого провадження.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 ЦПК України заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.
Як убачається з матеріалів клопотання, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року (справа №755/18772/19) ОСОБА_2 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку, опікуном останньої призначено ОСОБА_1 .
Статтею 300 ЦПК України, серед іншого, визначено порядок подання до суду клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.
Як убачається з долученої до клопотання довідки Дарницького дитячого будинку-інтернату від 11 липня 2024 року, ОСОБА_2 з 31 січня 2013 року знаходиться в Дарницькому дитячому будинку-інтернаті на повному державному утриманні.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Таким чином, зважаючи на викладене, Дніпровському районному суду міста Києва дане клопотання за правилами ч. 1 ст. 295, ст. 300 ЦПК України не підсудне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України суддя приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва.
Керуючись статтями 31, 260, 295, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький дитячий будинок-інтернат, Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна - передати за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва (02068, м. Київ, вул.О.Кошиця, 5-А).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцять днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.