Справа № 755/8741/24
"16" липня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд)
у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово,
за участю
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2024 року за № 12024100040001582 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Марганець Дніпропетровської обл., громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працює, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: (1) 06 квітня 2018 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 4 роки та, на підставі ст. 75 КК, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; (2) 21 листопада 2018 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, з урахуванням ст. 70, 71 КК до позбавлення волі на строк 6 років; (3) 23 жовтня 2019 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК, до позбавлення волі на строк 6 років; (4) 11 грудня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до арешту на строк 1 місяць; (5) 23 лютого 2024 року Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 309 КК, з ураухвнаням ст. 71 КК, до арешту на строк 1 місяць та штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в редакції Закону України № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство»
І. Суть питань, що вирішуються судом
З обвинувального акта від 20 травня 2024 року, який складено старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_6 та затверджено прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 07 травня 2024 року крадіжки майна ТОВ «Епіцентр К» в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .
Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання:(1) чи вчиняв обвинувачений діяння, яке охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ?;(3) як слід кваліфікувати дії обвинуваченого, у випадку доведення винуватості ?
Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв'язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК, з огляду на наступне.
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
На території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та строк дії якого надалі, згідно зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-IX, продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року на 90 діб.
Водночас, ОСОБА_5 07 травня 2024 року приблизно о 03 год. 30 хв., перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії залишаються таємними, підійшов до вхідних розсувних склянних дверей, через які здійснюється вхід до магазину «Епіцентр» та шляхом прикладання фізичної сили розсунув вхідні двері, які на той момент були зачинені, таким чином проник до вищевказаного приміщення, звідки повторно, таємно викрав належне ТОВ «Епіцентр К» майно, а саме: ліхтарик Led EMOS P3848A 50Lm 3*AAA, ручн. Метал в кількості 1 шт., закупівельною вартістю 164 грн. 82 коп.; цукерка з іграшкою Кіндер Джой Т24х1 у кількості 3 шт., загальною вартістю 149 грн. 40 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 49 грн. 80 коп.); газ зріджений для запальничок LPC-003/LPC-001, V20 см3 у кількості 4 шт., загальною вартістю 74 грн. 16 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 18 грн. 54 коп.); паста шоколадна Nutella Beready, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 17 грн. 58 коп.; драже Кисломікс 95гТМ Skittles, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 40 грн. 38 коп.; драже Дикі Ягоди 95гТМ Skittles, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 40 грн. 38 коп.; шоколад зі злаками Кіндер кантрі ТІх40, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 15 грн. 24 коп.; віскі Bushmills «Оrіginаl» 0,5 л., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 503 грн. 82 коп.; віскі Bushmills «Original» 0.7 л., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 626 грн. 22 коп.; пальник газовий (арт. 915), у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 126 грн. 00 коп.; батарейка Duracell LR03 MN2400 1х12 шт., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 306 грн. 66 коп.; супер клей гель (бл) 2г Pattex, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 42 грн. 22 коп.; стартовий пакет ПП Універсальний без 1-го місяця, у кількості 2 шт., загальною вартістю 58 грн. 80 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 29 грн. 40 коп.); серветка волога Antibacterial з Д-пантенолом, SMiLE, 60 шт., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 36 грн. 18 коп.; батарейка Duracell LR03 MN2400 1x8 шт., у кількості 2 шт., загальною вартістю 427 грн. 44 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт.- 213 грн. 72 коп.); Кіндер ШОКОБОНС цукерка. з мол.шок.125гр*16шт., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 86 грн. 82 коп.; Філей «Горіховій» сирокопчені, охол., ВИР., ваг., вагою 0,198 г., закупівельною вартістю 44 грн. 65 коп.; батончик шоколадний Кіндер Буено Т2?30, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 27 грн. 48 коп.; паста Шоколадна Nutella Beready, у кількості 2 шт., загальною вартістю 35 грн. 16 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт.- 17 грн.58 коп.); шоколад зі злаками Кіндер Кантрі Т1?40, у кількості 4 шт., загальною вартістю 60 грн. 96 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 15 грн. 24 коп.); морозиво пломбір Lаska з малиновим наповнювачем 145г., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 41 грн. 16 коп.; шоколад зі злаками Кіндер Кантрі TI?40, у кількості 10 шт, загальною вартістю 152 грн. 40 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 15 грн. 24 коп.); напій енергетичний Red Bull 0.473л ж/б, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 66 грн. 24 коп.; шийка «Ніжна» копчено-варена, охол., ВИР. ваг., вагою 0,322 г., закупівельною вартістю 66 грн. 62 коп.; стартовий пакет Київстар "Безлім Відео" (PP/4G/PROMO 2), у кількості 2 шт., загальною вартістю 203 грн. 76 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 101 грн. 88 коп.); стартовий пакет "VodafoneSuperNet Pro-1", у кількості 2 шт., загальною вартістю 210 грн. 00 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 105 грн. 00 коп.); презервативи DUREX Elite №12, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 246 грн. 50 коп.; запальничка кухонна багаторазова Lion LP-9085 "Stick" CR, у кількості 5 шт., загальною вартістю 213 грн. 60 коп.(закупівельною вартістю за 1 шт. - 42 грн. 72 коп.); клей епоксид. 6мл Pattex Universal Epoxy, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 79 грн. 73 коп.; батарейка Duracell LR03 MN2400 1x8 шт., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 213 грн. 72 коп.; паста Шоколадна Nutella Beready, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 17 грн. 58 коп.; парасоля-тростина Bergamo COUNT, напівавтоматична, к-р чорний, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 251 грн. 16 коп.; драже Кисломікс 95г ТМ Skittles, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 40 грн. 38 коп.; драже Фрукти 95г ТМ Skittles, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 40 грн. 38 коп.; драже Дикі Ягоди 95г ТМ Skittles, у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 40 грн. 38 коп.; ліхтар LED EMOS P3848A 50Lm 3* AAA, ручн. метал., у кількості 1 шт., закупівельною вартістю 164 грн. 82 коп., після чого заховав частину узятого товару у кишені кофти в яку був одягнутий, а іншу частину залишив в руках.
З метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків й достовірно знаючи, що в даний час магазин зачинено та на вулиці діє комендантська година, ОСОБА_5 пройшов повз касові зони, не маючи на меті розрахуватись за товар, вийшовши із торгової зали магазину, направився до місця загального користування, а саме до вбиральні, яка розташована в приміщення магазину, де розпорядився товаром на власний розсуд.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 завдав ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» матеріального збитку на загальну суму - 4932 грн. 80 коп.
ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Згідно ст. 185 КК йдеться про
[… 1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) […]
4. […], в умовах воєнного […] стану […] …].
Відповідно до п. 3-4 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
ІV. Мотиви суду
Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходить з наступного у своїх висновках.
IV.I. Докази на підтвердження встановлених обставин та процедура розгляду
Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).
В цьому випадку, будучи допитаним, у порядку ст. 351 КПК, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні вказаного діяння визнав повністю, надав покази, в яких підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно за наведеного у вироку алгоритму дій 07 травня 2024 року вчинив крадіжку майна ТОВ «Епіцентр К» по вул. Братиславська, буд. 11 у м. Києві.
Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини. Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений просив визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин встановлених судом.
IV.ІI. Кваліфікація дій
Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Обов'язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об'єкт кримінального правопорушення; 2) об'єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб'єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб'єкт кримінального правопорушення.
Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.
Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).
В цьому випадку слід врахувати, що ч. 4 ст. 185 КК із змінами, внесеними згідно із Законом № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», котра дії з 07 березня 2022 року, визначено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене у т.ч. в умовах воєнного стану.
Згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВС забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права (див. п. 28 постанови ВС від 25 травня 2023 року в справі № 457/885/22).
Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22 зроблено висновок щодо застосування положень ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану». ОП ККС дійшла висновку, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 березня 2022 року № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає застосуванню у разі вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану. Тобто за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.
У місті Києві на дату вказану у п. ІІ вироку діяв воєнний стан.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК, позаяк він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.
Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
IV.ІІI. Покарання
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує
(1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання;
(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;
(3) юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
В цій ситуації, обставинами, що пом'якшують покарання є
? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.
Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).
Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;
? активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК України та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, не установлено.
Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров'я, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та слушності застосування положень ст. 75 КК; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 185 КК у виді позбавлення волі із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 КК в частині штрафу за вироком від 23 лютого 2024 року, бо арешт нині останній відбув.
Також, що стосується вироку від 23 лютого 2024 року та застосування норм ст. 71 КК в цій частині, то слід вказати, щов постанові від 01 червня 2020 року в справі № 766/39/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи при визначенні остаточного покарання та правил на підставі яких воно має бути сформованим слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК, або ж застосування ст. 69-1 КК до обвинуваченого, Суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, характеру вчинюваного кримінального правопорушення, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.
IV.ІV. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, враховуючи визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та призначення покарання у виді позбавлення волі в поєднані з даними про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Позаяк, ст. 374 КПК передбачає, що суд у резолютивній частині вироку має зазначити, крім іншого, «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».
Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.
Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).
За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви № 9562/81 та 9818/82, від 02 березня 1987 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява № 5425/11, від ІНФОРМАЦІЯ_3 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява 2122/64, від ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.
Відповідно (1) немає необхідності у будь-якому клопотанні при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки Суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; (2) немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; (3) обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законною (у тому числі з погляду статті 5 Конвенції).
Строк відбуття покарання обвинуваченому слід обчислювати з 07 травня 2024 року (дати затримання).
Щодо арешту майна обвинуваченого, то згідно ч. 4 ст. 174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Відповідно, у порядку ст. 174 КПК, слід скасувати арешт майна накладений, згідно ухвал слідчих суддів цього місцевого суду від 13 та 14 травня 2024 року у справі №755/7975/24, позаяк він накладався з метою збереження речових доказів.
Процесуальні витрати розподілено у порядку регламентованому ч. 2 ст. 124 КПК.
Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК.
На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
В силу ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання визначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року до покарання за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, які виконувати самостійно.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вигляді тримання під вартою залишити змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 07 травня 2024 року.
Арешт майна, який накладено, згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, на вилучене майно в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: планшет марки «Lenovo» сірого кольору s\n НОМЕР_1 (12), який було поміщено до сейф-пакету № WAR 1223110; запальничку, купюру номіналом 20 гривень, копійку номіналом 5 гривень, пластикову кришку від балону для заправки запальнички, паперовий пакет коричневого кольору, книжку з дитячими малюнками, які поміщено до сейф-пакету № WAR 1223144, шляхом заборони користування та розпорядження майном, скасувати.
Арешт майна, який накладено, згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року, на майно вилучене 07 травня 2024 року під час огляду місця приміщення жіночої вбиральні за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: обгортку від морозива Laska; обгортки від двох шоколадок Kinder; обгортку від шоколадки Lion; порожню банку Редбул; відкриту пляшку алкоголю Bushmills, 0,5; обгортку від «шинка ніжна копчено-варена»; кофту світлого кольору; куртку світло коричневого кольору, із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, скасувати.
Речові докази: планшет, запальничку, купюри номіналом 5 та 20 гривень, пластикову кришку від балону для заправки запальнички, паперовий конверт, книжку з дитячими малюнками, повернути ОСОБА_5 ; речі, вилучені в ході проведення оглядів комірки №49 в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: дроти-подовжувачі, запальничку, кросівки, балони для газової горілки, газову горілку червоного кольору, пусті банки з-під рідини електронної цигарки, ніж чорного кольору, одежу та тканину, які поміщено до сейф-пакету №PSP4222194, повернути ТОВ «Епіцентр К», а 5 слідів папілярних узорів, які поміщено до паперового конверту, скріплено біркою NPU 0498780, знищити; обгортку від морозива Laska, обгортку від двох шоколадок Kinder, обгортку від шоколадки Lion, порожню банку Редбула, відкриту пляшку алкоголю Bushmills, 0,5, одну упаковку Філей «Горіхової сирокопченої», шоколадки Kinder в кількості 12 шт., шоколадні яйця Kinder в кількості 3 шт., газ для заправлення запальничок в кількості 4 шт., дві з яких без кришки, шоколадки Nutella 4 шт., ліхтарики 2 шт., червоного кольору, обгортку від «шинка ніжна копчено-варена», Sim-картки 6 шт., Skittles у кількості 5 уп., запальнички 5 шт., батончик Bueno 1 шт., одну упаковку цукерок, три упаковки батарейок Durasel, одну упаковку епоксидного клею, одну упаковку супер клею, один пальник газовий, одну не розпаковану пляшку алкоголю Bushmills, одну упаковку презервативів durex, одну упаковку серветок, одну електронну сигарету, кульки синього кольору пластикові, зонтик повнорозмірний чорного кольору, кофту світлого кольору, куртку світло коричневого кольору, футболку, штани темних та світлих кольорів, футболки сірого кольору зі зразами, жіночий одяг, залишити у володінні ТОВ «Епіцентр К»; відеозапис - залишити в матеріалах судового провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С у д д я ОСОБА_12