Справа № 643/2815/23
Провадження № 1-кп/643/88/24
18.07.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221170000168 від 13.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вовчанськ Харківської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,
І. Історія провадження.
11.04.2023 року до Московського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 для розгляду даного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою від 11.04.2023 року Московський районний суд м. Харкова призначив підготовче судове засідання на 13.04.2023 року.
Ухвалою від 13.04.2023 року Московський районний суд м. Харкова призначив обвинувальний акт до судового розгляду на 24.04.2023 року.
У подальшому розгляд справи відкладався з різних підстав, наступне судове засідання призначено на 18.07.2024 року.
17.07.2024 року прокурором подано до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 посилаючись на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зменшились та продовжують існувати.
ІІ. Позиції учасників процесу.
У судовому засіданні 18.07.2024 року прокурор підтримав заявлене клопотання та просив суд задовольнити його.
Обвинувачений не заперечив проти задоволення поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник при вирішенні заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду.
ІІI. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частина 2 статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Дослідивши відомості про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зав'язків, оскільки неодружений, не працює, осіб на утриманні не має, раніше неодноразово судим, що свідчить про стійку асоціальну поведінку обвинуваченого, схильність до вчинення ним протиправних (кримінально-караних) дій, суд не знайшов вагомих обставин, які б утримували останнього від спроби переховування від суду.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, максимальна санкція за який передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику незаконного впливу на свідків, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи заявлений прокурором ризик незаконного впливу на свідків прокурор посилається на те, що обвинувачений свою вину в інкримінованому злочині не визнає, а враховуючи те, що показання свідків є одними із ключових доказів сторони обвинувачення, доки судом не буде допитано усіх свідків, ризик незаконного впливу на них не можна виключати. Також, обвинуваченому на виконання вимог ст. 290 КПК України надавалися усі матеріали вказаного кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків, у яких зазначені анкетні дані, адреси проживання свідків тощо.
Разом з цим, надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності вищевказаного ризику незаконного впливу на свідків, суд зазначає, що всі свідки судом допитані, а відтак вказаний прокурором ризик є недоведеним.
З приводу того, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд зазначає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ризики не зменшились та продовжують існувати.
Також суд не може залишити поза увагою обставини інкримінованого кримінального правопорушення, що також підтверджує соціальну неприйнятність вчиненого діяння та виправдовує вимушене обмеження прав обвинуваченого.
Стосовно того, чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та зможе запобігти ризикам, які передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке згідно з пред'явленим обвинуваченням є насильницьким і за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистих свобод.
Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченого під вартою судом не встановлено.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 15.09.2024 року включно без визначення застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3