Справа № 643/7166/24
Провадження № 1-кс/643/781/24
17.07.2024 м.Харків
Слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Московського районного суду міста Харкова клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024221170000484 від 02.02.2024,-
Адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Московського районного суду м. Харкова із клопотанням у якому просить скасувати арешт транспортного засобу «HYUNDAI ELANTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 21.02.2024 у справі №643/1554/23.
В обґрунтування клопотання представник зазначив, зокрема, що вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_3 , яка придбала його у ТОВ «МАЙ КАР» на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8287/24/1/000001 від 10.01.2024. Потерпілий ОСОБА_5 не викупляв даний автомобіль, не набув на нього права власності, отже він не міг вибути з його володіння у шахрайській спосіб, тобто автомобіль не може бути предметом злочину, що розслідується, оскільки транспортний засіб «HYUNDAI ELANTRA» д.н.з. НОМЕР_1 було придбано у компанії «W8Shіpping Ukraine» LLC на підставі контракту №1/W8/1634 від 20.10.2023 та специфікації №4 від 23.10.2023 до нього. Даний автомобіль ввезений до України з-за кордону на підставі вантажної митної декларації №23UA00390717240U3 від 23.11.2023, отже ОСОБА_5 не міг його придбати у 2022 році, оскільки його ще не було на території України.
За таких обставин, належний ОСОБА_3 на праві власності транспортний засіб «HYUNDAI ELANTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , жодним чином не стосується вказаного кримінального провадження, а тому відсутні підстави будь-яким чином обмежувати права ОСОБА_3 .
У судове засідання власник майна та її представник не з'явились, про місце дату та час судових засідань повідомлялись належним чином. Жодних заяв чи клопотань з приводу розгляду даного клопотання від них не надходило.
Слідчий Харківського РУП №2 ГУНП у Харківській області ОСОБА_6 надав матеріали кримінального провадження №12024221170000484 від 02.02.2024 для їх огляду у судовому засіданні.
Від процесуального керівника - прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 надійшла заява у якій вона просить розглянути клопотання про скасування арешту з майна без її участі та відмовити у його задоволенні з огляду на те, що арештоване майно є речовим доказом у кримінальному провадженні. Харківським апеляційним судом 16.04.2024 розглянуто скаргу на ухвалу слідчого судді про арешт транспортного засобу «HYUNDAI ELANTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , яку було залишено без змін. Наразі арешт не втратив свою актуальність, його необхідність викликана метою збереження речового доказу.
Підстав для визнання явки учасників провадження обов'язковою, слідчий суддя не вбачає, їх не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду даного клопотання.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши матеріали клопотання та надані для огляду матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області за процесуального керівництва Салтівської окружної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024221170000484 від 02 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Досудове розслідування розпочато за заявою ОСОБА_5 у якій він повідомив, що у січні 2022 року він познайомився з ОСОБА_8 , який надавав послуги з придбання автомобілів на страхових аукціонах США та їх доставку в Україну. На початку лютого ОСОБА_8 підібрав та виграв на аукціоні «Copart» «HYUNDAI ELANTRA» 2013 року випуску, VIN НОМЕР_2 . У подальшому ОСОБА_5 вплатив всі необхідні платежі за автомобіль та його доставку в Україну, однак автомобіль так і не отримав, а ОСОБА_8 перестав відповідати на телефонні дзвінки. При цьому, автомобіль «HYUNDAI ELANTRA» 2013 року випуску, VIN НОМЕР_2 був виявлений ОСОБА_5 на сайті оголошень «ОЛХ».
Постановою слідчого СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області від 06.02.2024 зазначений транспортний засіб було оголошено у розшук, а вже 15.02.2024 його місцезнаходження встановлено у м. Кам'янське, Дніпропетровської області.
Так, слідчим СВ Кам'янського РУП ГУНП в Харківській області під час огляду місця події, проведеного 15.02.2024 у період часу з 16:40 до 17:30 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено автомобіль «HYUNDAI ELANTRA», д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою слідчого СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області від 15.02.2024 автомобіль марки «HYUNDAI ELAПNTRA» д.н.з. НОМЕР_1 , було визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 21.02.2024 клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12024221170000484 від 02.02.2024 задоволено частково, а саме накладено арешт на автомобіль «HYUNDAI ELANTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , із позбавленням права відчуження та розпорядження майном. Автомобіль «HYUNDAI ELANTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , повернуто власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відповідальне зберігання.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя дійшов до висновку, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує повноваження слідчого судді на скасування арешту майна, якщо встановлені в ході судового розгляду обставини вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба.
Арешт зазначеного у клопотанні майна здійснено з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Щодо доводів представника заявника про необґрунтованість накладеного арешту слід зазначити, що накладаючи арешт на майно, яке є предметом даного клопотання, слідчий суддя прийшов до переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, а також наявності ризиків, яким має запобігти даний захід забезпечення кримінального провадження. Дані обставини неодноразово з'ясовувались, а саме судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги (ухвала від 16.04.2024 справа №643/1554/24), так і слідчим суддею за результатами розгляду клопотань про скасування арешту з майна (ухвала від 12.06.2024 справа №643/6066/24 та ухвала від 24.06.2024 справа №643/6066/24). Жодних доказів, які б спростовували дані висновки до суду не надано.
У даному провадженні досудове розслідування здійснюється за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.
На переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування існують достатні підстави вважати арештоване майно містить у собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У зв'язку з цим, слідчий суддя приходить до переконання, що арешт на майно накладено обґрунтовано, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідало належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
При цьому доводи клопотання про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, жодним чином не спростовують обставин можливого вчинення кримінального правопорушення. А доводи про те, що потерпілий не міг придбати даний автомобіль взагалі не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини мають бути встановлені під час досудового розслідування. Застосований захід забезпечення має на меті зберегти речовий доказ, який на переконання слідчого судді своєї актуальності не втратив.
Слід відзначити, що про існування даного транспортного засобу заявник дізнався саме з оголошення на сайті з продажу автомобілів, тобто існує об'єктивна вірогідність відчуження транспортного засобу, що поставить під загрозу встановлення істини у справі.
Суд враховує, що заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
У силу ст. 41 Конституції України, ст.1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права. Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Слідчий суддя погоджується з доводами представника, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна порушує право власника майна на вільне користування майном, проте таке право не є абсолютним і за визначених законодавством умов може бути обмежене у встановленому порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчий суддя вважає, що у даному випадку арешт майна застосований із врахуванням інтересів, як суспільства, так і власника, оскільки ОСОБА_3 не позбавлена у можливості користуватись своїм майном, а позбавлення її у правомочності відчуження та розпорядження на автомобіль «HYUNDAI ELANTRA» д.н.з. НОМЕР_1 , на переконання слідчого судді, наразі є виправданим, оскільки досудове розслідування наразі триває.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, а застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження. Досліджені в ході розгляду справи обставини, свідчать про те, що всі необхідні слідчі дії наразі не проведені, арешт майна та ризики яким він має запобігати не втратили свою актуальність, тому клопотання є передчасним та задоволенню на теперішній час не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 16, 22, 98, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024221170000484 від 02.02.2024 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1