01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" червня 2010 р. Справа № 4/009-10
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Агротем", м. Стрий
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамко", м. Бориспіль
про стягнення 93 905,53 грн.
за участю представників сторін:
позивач -Приймачук В.М. -предст., дов. № 1 від 05.01.2010р.;
відповідач - Бойченко А.В. -предст., дов. № 72 від 27.02.2010р.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Агротем" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамко" (відповідач) про стягнення 93 905,53 грн., які складають 89492,22 грн. заборгованості за невиконання умов договору № 112 від 30.03.2009р., 3518,39 грн. пені та 894,94 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2010р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №112 про продаж ковбасних та м'ясних виробів повністю та належним чином не розрахувався за продукцію.
Відповідач проти позову заперечує частково, про що подав письмовий відзив на позовну заяву.
В порядку ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем було тричі збільшено суму позовних вимог: заява про збільшення позовних вимог від 01.03.2010р. на суму 2 965,50 грн. донарахована пеня за період з 01.01.2010р. по 28.02.2010р., заява про збільшення позовних вимог від 26.04.2010р. на суму 1 960,24 грн. за період з 01.03.2010р. по 26.04.2010р. та заява про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р. на суму 1 106 грн. донарахована пеня за період з 27.04.2010р. по 31.05.2010р.
Розгляд справи неодноразово відкладався. В судовому засіданні 01.06.2010р. було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення, про що сторони письмові повідомлення під розписку в бланку про оголошення перерви.
30.03.2009 року між Приватним підприємством «Агротем»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамко»був укладений договір № 112, відповідно до умов якого, позивач, як виробник, надав відповідачу, як дистриб'ютору, право продажу ковбасних та м'ясних виробів торгової марки «Забава добра»на території м. Києва та Київської області, шляхом поставки продукцію дистриб'ютору в кількості та асортименті, згідно з затвердженими заявками останнього, зазначених в товарно-транспортних документах, в свою чергу відповідач взяв на себе зобов'язання отримувати товар торгової марки «Забава добра»тільки у позивача, приймати продукцію по якості, відповідно до ДСТу, ТУ та кількості згідно накладних, оплатити товар протягом 21 дня з моменту його отримання, забезпечити умови зберігання продукції на своїх складах відповідно до вимог ДСТу, ТУ, здійснювати перевезення товару до точок роздрібної торгівлі в спеціально облаштованому автотранспорті, здійснювати збут продукції самостійно або через своїх торгових агентів в оптовій та роздрібній торгівлі на території м. Києва та Київської області, інформувати виробника стосовно просування товару на ринку, рух продукції, реалізацію, попит тощо.
Відповідно до пункту 3.6. Договору, моментом відвантаження Продукції вважається момент передачі Продукції Покупцю, з обов'язковою відміткою представника Покупця на накладних Виробника.
Пунктом 3.7. Договору Покупець зобов'язується оплатити відвантажену йому Продукцію не пізніше 21 банківського дня з моменту відвантаження Продукції.
Право власності на придбану Продукцію переходить до Покупця, відповідно до пункту 3.8., з моменту підписання накладної, що свідчить про отримання Продукції.
Відповідно до пункту 3.9. Приймання продукції за кількістю та якістю має бути проведено Покупцем в присутності представника Виробника під час розвантажування продукції.
Як свідчать матеріали справи позивачем за період з 01.04.2009 по 23.09.2009 відповідачу було відвантажено ковбасних та м'ясних виробів на загальну суму 2 313 240,66 грн. (з ПДВ), що підтверджується накладними про відпуск продукції.
Відповідачем частина продукції була повернута позивачу, в порядку та на умовах передбачених розділом 6 Договору. Так, відповідно до накладних про повернення продукції у період з 24.04.2009р. по 30.09.2009р., відповідачем було повернено позивачу продукцію на загальну суму 49 548,31 грн. (з ПДВ).
За отриману продукцію відповідач, у період з 16.04.2009 по 13.11.2009, розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2 125 000 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, банківськими виписками з рахунку позивача.
Позивачем та відповідачем були проведені звірки розрахунків по оплаті за відвантажену продукцію, що передбачено пунктом 2.2.13. Договору.
Так, відповідно до, наявного в матеріалах справи, Акту звірки розрахунків № 26 від 08.12.2009р., підписаного сторонами, станом на 08.12.2009, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 89 492,22 грн.
Отже, на думку позивача, на момент подачі позову, сума боргу відповідача становить 89 492,22 грн.
Крім основного боргу позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3518,39 грн. та штраф в сумі 894.92 грн., передбачені п. 9.2 договору.
Позивачем протягом розгляду справи було тричі збільшено суму позовних вимог: заява про збільшення позовних вимог від 01.03.2010р. на суму 2 965,50 грн. донарахована пеня за період з 01.01.2010р. по 28.02.2010р., заява про збільшення позовних вимог від 26.04.2010р. на суму 1 960,24 грн. за період з 01.03.2010р. по 26.04.2010р. та заява про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р. на суму 1 106 грн. донарахована пеня за період з 27.04.2010р. по 31.05.2010р.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що він проти позову заперечує частково, а саме вказує на те, що сума основного боргу має бути зменшена на 67 378,54 грн., оскільки саме на цю суму ним був утилізований неякісний товар, поставлений йому позивачем, який був повернутий з роздрібної торгівлі його торговими агентами.
Зокрема він стверджує, що частина м'ясної продукції, яка була поставлена йому позивачем була з скритими недоліками, ці недоліки були виявлені під час реалізації товару в роздрібній мережі торгових підприємств Києва та Київській області, внаслідок чого торгові підприємства повертали відповідачу товар, копії накладних долучені відповідачем до відзиву.
Крім того, відповідач в своєму відзиві зазначає, що Договором №112 порядок приймання Товару щодо якості не зазначений, у зв'язку з чим, сторони зобов'язані застосовувати положення Інструкції П-7.
Так, відповідно до п.п. «а»п.6 Інструкції П-7 приймання швидкопсувного товару по якості проводиться на складі отримувача в термін не пізніше 24 годин після надходження товару на склад отримувача.
Пунктом 8 Інструкції П-7 торгові організації мають право незалежно від перевірки якості товару, яка проведена в термін, що вказаний в п.6 Інструкції П-7, актувати виробничі недоліки товару, якщо такі недоліки будуть виявлені при підготовці товару до роздрібної продажі на протязі 4 місяців після отримання товару.
Керуючись положеннями Інструкції П-7, відповідач, виявивши недоліки товару, склав відповідні акти та в телефонному режимі і електронною поштою інформував позивача про факти виявлення неякісного товару, проте, жодної реакції з боку позивача не було.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що він не повинен сплачувати позивачу кошти за поставлений товар неналежної якості, у зв'язку з чим просить суд зменшити суму основного боргу на 67 378,54 грн.
Розглянувши позовну заяву, відзив, письмові пояснення, заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,виходячи з наступного:
Судом встановлено, що позивачем за період з 01.04.2009 по 23.09.2009 відповідачу було відвантажено ковбасних та м'ясних виробів на загальну суму 2 313 240,66 грн., частина продукції була повернута позивачу, в порядку та на умовах передбачених розділом 6 Договору, відповідно до накладних про повернення продукції у період з 24.04.2009 по 30.09.2009, відповідачем було повернено позивачу продукцію на загальну суму 49 548,31 грн., за отриману продукцію відповідач, у період з 16.04.2009 по 13.11.2009, розрахувався частково, у розмірі 2 125 000,00 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 89 492,22 грн., вищевказані факти підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечується.
Згідно п.3.7. Договору Покупець зобов'язується оплатити відвантажену йому Продукцію не пізніше 21 банківського дня з моменту відвантаження Продукції.
Статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем суду не надано доказів повної оплати за отриманий ним від позивача товар.
Отже, судом встановлена наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 89 492,22 грн.
Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, оскільки, питання щодо якості поставленого товару в межах позову про стягнення заборгованості за договором не може бути вирішено судом, оскільки суд має з'ясовувати лише наявність або відсутність заборгованості відповідача перед позивачем. Питання щодо якості товару може бути вирішено судом в окремому позовному провадженні, за умов, якщо буде заявлений відповідний позов.
Стосовно тверджень позивача, що відповідачем був поставлений товар з прихованими недоліками, які були виявлені під час реалізації товару в роздрібній мережі торгових підприємств Києва та Київській області, слід зазначити, що вони також залишаються по заувагою суду, оскільки на сьогоднішній час неможливо з'ясувати причину, по якій частина товару була зіпсована, так як цей товар був утилізований відповідачем.
Належних доказів того, що частина товару була з скритими недоліками відповідачем не подано.
Акти з торгівельних мереж, на які посилається відповідач, згідно яких йому був повернутий товар, не є належними доказами оскільки вони фіксують лише той факт, що частина товару торгової марки «Забава добра», яка поступила в роздрібну торгівлю від відповідача була неякісна, проте причина по якій дана продукція була зіпсована в цих актах не зафіксована, тобто з даних доказів не можливо зробити висновок, з яких підстав товар виявився не належної якості, чи він був поставлений з скритими недоліками, як стверджує відповідач, чи втратив свої властивості із-за не дотримання умов зберігання або умов транспортування відповідачем до торгових підприємств роздрібної мережі, чи не належне зберігання товару в торгових підприємств роздрібної мережі.
Посилання відповідача у відзиві на Інструкцію П-7 недоречне, оскільки сторонами в договорі передбачений порядок прийняття товару, відповідно до пункту 2.2.2. Договору від 30.03.2009 № 112, укладеного між сторонами, Дистриб'ютор (відповідач) зобов'язаний приймати Продукцію по якості відповідно ДСТу, ТУ та кількості згідно накладних. При прийнятті Продукції представник Дистриб'ютора зобов'язаний передати представнику Виробника (позивача) документ, що підтверджує право на отримання Продукції, оформлений згідно Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну від 16.05.1996 № 99, а також зробити відмітку у накладній та завірити печаткою.
Товар був прийнятий відповідачем від позивача без зауважень, відповідно до умов пункту 2.2.2. Договору.
Згідно пункту 5.5. Договору з моменту відвантаження продукції Дистриб'ютору зі складу Виробника та після прийняття на складі Дистриб'ютора, Дистриб'ютор приймає на себе всі ризики, пов'язані зі втратою, псуванням та втратою товарного виду Продукції, заподіянням їй інших збитків.
Не доведено відповідачем і той факт, що він, виявивши недоліки товару, повідомляв про це позивача, оскільки суду не надано доказів повідомлення останнього.
Твердження відповідача про те, що він повідомляв позивача в телефонному режимі і електронною поштою, суд не бере до уваги, оскільки це нічим не підтверджено.
До того ж, як пояснив позивач в судовому засіданні, він жодних електронних листів від відповідача не отримував та в телефонному режимі не отримував ніякої інформації про неякісний товар.
Також, суд вважає, за необхідне звернути увагу та той факт, що в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків № 26 від 08.12.2009р., підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого відповідач підтвердив існування заборгованості перед позивачем в сумі 89 492,22 грн.
Посилання відповідача на те, що поставлений позивачем товар не пройшов процедуру ветеринарно-санітарного контролю, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями ветеринарних свідоцтв.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 89492,22 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу відповідач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 894,92 грн. та пеню в розмірі 3 518,39 грн. за період з 23.10.2009 по 31.12.2009р.
Відповідно до пункту 9.2. Договору, у випадку порушення Покупцем термінів оплати, передбачених пунктом 3.6. Договору, Покупець сплачує Виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, а також разовий штраф, що дорівнює 1% від суми прострочення платежу.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статей 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За розрахунком позивача за період з 23.10.2009р. по 31.12.2009р. розмір пені становить 3518,39 грн. Вказаний розрахунок пені є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам договору та законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 3518,39 грн.
В порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач тричі збільшував свої позовні вимоги в частині нарахування пені.
Так, 01.03.2010р. було подано додатковий розрахунок пені за період з 01.01.2010р. по 28.02.2010р. на суму 2 965,50 грн.
26.04.2010р. була донарахована пеня за період з 01.03.2010р. по 26.04.2010р., яка склала 1906,24 грн.
31.05.2010р. була подана заява про збільшення позовних вимог на суму 1 106 грн. за період з 27.04.2010р. по 31.05.2010р.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.
Вказані заяви судом залишаються без розгляду, оскільки не оплачені державним митом у встановленому чинним законодавством порядку (платіжне доручення № 0731 від 25.05.2010р. не може вважатись належним доказом у справі щодо оплати державного мита за подання заяви про збільшення позовних вимог, оскільки в останньому містяться реквізити УДК у Печерському районі міста Києва).
Згідно з листом Управління Державного казначейства у Київській області № 06-27/1-198 від 12.02.2009р., державне мито при поданні позовної заяви до господарського суду Київської області сплачується за такими реквізитами: № рахунку -31118095700001, Банк -ГУ ДКУ у Київській області, отримувач -Київська область, 22090200, МФО 821018, код ЗКПО 24074109, код бюджетної класифікації 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», символ звітності банку 095.
Що стосується стягнення з відповідача 894,92 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 9.2 договору, суд зазначає, що оскільки сторони самостійно передбачили додатково до сплати пені ще й штраф, та оскільки положення даного пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 894,92 грн. штрафу.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 89492,22 грн. суми основного боргу, 894, 92 грн. штрафу та 3518, 39 грн. пені.
Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамко" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Бабкіна, 3, кв. 58, код ЄДРПОУ 36311949) на користь Приватного підприємства "Агротем" (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул.. Валова, 3, код ЄДРПОУ 31742132) 89492 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн.. 22 коп. основного боргу, 3518 (три тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн.. 39 коп. пені, 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн.. 92 коп. штрафу, 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 05 коп. державного мита, 221 (двісті двадцять одну) грн.. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 5977, 74 грн. пені залишити без розгляду.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя О.В. Щоткін