Справа № 629/3862/24
Номер провадження 2-о/629/112/24
РIШЕННЯ
11.07.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., при секретарі судового засідання Лукаренко А.Р., за участю заявника ОСОБА_1 , представника заявника -адвоката Остапенко С.Ю., розглянувши у місті Лозова цивільну справу №629/3862/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, про заміну опікуна недієздатної особи, -
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просив звільнити ОСОБА_2 від обов”язків опікуна недієздатної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити його опікуном недієздатної.
В обґрунтування заявник вказав, що має рідну сестру по лінії матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має тяжке психічне захворювання, та є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10AAA №271557 від 30.04.2010 року. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2006 року його сестра ОСОБА_3 була визнана недієздатною та його матір ОСОБА_2 було визнано її опікуном. На час ухвалення цього рішення суду ОСОБА_3 була ще неповнолітньою особою. Заявник вказав, що стан здоров?я його сестри, ОСОБА_3 , погіршився. Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу за №382 від 08.02.2023 року встановлено, що ОСОБА_3 є обмеженою до самообслуговування, обмеженою у здатності до самостійного пересування, обмежена у здатності контролювати свою поведінку та потребує постійного стороннього догляду. В той же час, ОСОБА_2 , яка була визнана її опікуном, не має можливості виконувати свої обов?язки опікуна, оскільки за станом свого здоров”я також потребує стороннього догляду. ОСОБА_1 зазначив, що на даний час фактично догляд за сестрою та матір”ю здійснює він, оскільки він є найближчим та єдиним родичем, крім матері. ОСОБА_1 вказав є працевлаштованим, має постійний дохід, за станом здоров'я може бути опікуном, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Зважаючи на вище вказане, заявник був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку окремого позовного провадження.
Заявник та його представник у судове засідання з'явилися, наполягали на задоволенні заяви.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти задоволення заяви.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який було розірвано 04.08.1978 року, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.11).
У ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час шлюбу народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . який є заявником по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).
Відповідно до повторно виданої копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.12), ОСОБА_6 та ОСОБА_4 05.10.1978 року зареєстрували шлюб, дружина взяла прізвище чоловіка.
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , вказана квартира придбана її опікуном від її імені(а.с.7-8, 22-23).
Відповідно до викладеного в копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.9), матір”ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_7 .
Як вбачається з копії довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААА №271557(а.с.13), ОСОБА_3 має ІІ групу інвалідності з 01.05.2010 року безстроково, інвалід з дитинства, непрацездатна.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (частина перша статті 58 ЦК України).
Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (частина перша статті 64 ЦК України).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного (частина четверта статті 67 ЦК України).
Згідно з копією рішення від 20.04.2006 року(а.с.16), ОСОБА_3 визнано недієздатною, опікуном призначено її матір ОСОБА_2 .
Відповідно до копії висновку лікарсько-консультативної комісії №313 від 05.04.2023 року(а.с.21), ОСОБА_8 , 1950 року народження, є пенсіонером, за станом здоров'я потребує стороннього догляду, як невиліковно-хвора особа, яка через порушення функцій організму не може самостійно самообслуговуватись та пересуватись.
Так, згідно медичної документації, наданої заявником, ОСОБА_2 за станом здоров”я не може виконувати обов”язки опікуна недієздатної ОСОБА_3 .
У частині першій статті 75 ЦК України вказано, що суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту (частина третя статті 75 ЦК України).
Відповідно до пункту 5.1. Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року, № 34/166/131/88 (далі «Правила опіки та піклування»), опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною.
Згідно із пунктом 5.2. Правил опіки та піклування, органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від
виконання покладених на нього обов'язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов'язків.
Беручи до уваги вище вказане, суд вважає за необхідне припинити опіку ОСОБА_2 , 1950 року народження, над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо вимоги про призначення опікуном недієздатної ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Заявник працює в КУ Панютинський психоневрологічний інтернат на посаді сторожа з 01.03.2019 року по теперішній час та має стабільний дохід, що підтверджується довідками з місця роботи(а.с.18-19).
ОСОБА_1 має задовільний стан здоров'я, про що свідчить копія виписки із медичної карти та результати огляду та копія висновку №461(а.с.14-15, 33).
До кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не притягується, незнятої та непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, про що свідчить копія витягу(а.с.20).
Як вбачається з подання опікунської ради при виконавчому комітеті щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 (а.с.32), опікунська рада вважає можливим призначити ОСОБА_1 опікуною на сестрою ОСОБА_3 та над її майном.
Верховний Суд у своїй постанові від 6 травня 2020 року (справа № 753/2025/19) зазначив, що висновок органу опіки та піклування … не є обов'язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
З долучених заявником документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 за віком є військовозобов”язаним, жодних доказів зворотнього суду не надано.
Статтею 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
ОСОБА_1 на момент звернення до суду з заявою у цій справі, має призовний вік, а тому може бути призваним на військову службу під час мобілізації. Звертаючись до суду з заявою про заміну опікуна дитини, а саме про призначення його опікуном, заявник ОСОБА_1 мав на меті встановлення факту опікунства над недієздатною з метою подальшого пред'явлення до військової частини цього рішення для звільнення від військової служби. Виходячи з вказаних обставин, беручи до уваги пояснення заявника, заважаючи на призовний вік ОСОБА_1 суд вважає, що судове рішення у даній справі стосується порядку звільнення від військової служби.
Зважаючи на наведене, позов про заміну опікуна малолітньої дитини у цій справі фактично пред'явлено заявником, котрий бажає бути призначеним опікуном недієздатної, однак він в будь-який час може бути призваний на військову службу під час мобілізації. Як вбачається з викладеного, беручи до уваги думку учасників, суд приходить до висновку про звернення ОСОБА_1 до суду з вказаною заявою з метою штучного створення умов та обставин, що можуть бути підставою для подальшого звільнення від військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, ОСОБА_1 у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов'язку (проходження військової служби).
Враховуючи вище викладене, суд критично ставиться до зазначення заявником інформації щодо того, що він є єдиним родичем, який може здійснювати опікунство над ОСОБА_3 , оскільки доказів того суду не надано. Крім того, встановити факт відсутності інших родичів суд не має можливості, а згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 у неї, крім матері, є батько.
Також, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 може бути призваний по мобілізації для проходження служби в Збройних силах України, виконання ним обов”язків опікуна фактично унеможливлюється, а задоволення даної вимоги може створити штучні умови для подальшого звільнення заявника від військової служби.
В постанові від 13.03.2024 року у справі №495/2284/23, Верховний Суд вказав, що суд дійшов загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини, відібрання її від матері з встановленням факту самостійного виховання дитини батьком, та похідної вимоги про стягнення аліментів, оскільки позов фактично пред?явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, рішення від 10.02.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Так, дослідивши матеріали справи, беручи всі докази в їх сукупності, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині призначення опікуном недієздатної ОСОБА_3 .
Частиною першою статті 65 ЦК України передбачено, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Беручи до уваги вище викладене, дослідивши докази в їх сукупності, діючи в інтересах дитини, з метою недопущення створення штучних умов для звільнення особи з військової служби, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково.
Зважаючи на вище викладене, з урахуванням часткового задоволення заяви, а також того, що судовий збір було сплачено заявником, суд вбачає за можливе залишити судовий збір за заявником.
Беручи до уваги вище викладене, керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 89, 141, 265,315,319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, про заміну опікуна недієздатної особи - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_2 від обов”язків опікуна недієздатної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині вимог -відмовити.
До встановлення опіки і призначення опікуна недієздатній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування здійснення обов'язків з опіки над нею.
Рішення може бути оскаржено в Харківській апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 17.07.2024 року.
Інформація про сторони:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лозівської міської ради, адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд.1, м. Лозова, Харківська область.
Суддя Т.О.Каращук