Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/484/19
провадження № 1-кс/624/14/24
Іменем України
селище Кегичівка 16 липня 2024 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
т.в.о секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника скаржника адвоката - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду сел. Кегичівка Харківської області скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 на постанову слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 120182207200000181 від 21 червня 2018 року, -
11 липня 2024 року до Кегичівського районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 , в якій просить скасувати постанову слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 120182207200000181 від 21 червня 2018 року.
В обґрунтування поданої скарги вказує, що у зв'язку із безпідставним закриттям провадження, слідчим було грубо порушено положення діючого КПК України, що у свою чергу стало підставою для порушення прав та інтересів потерпілої по кримінальному провадженню ОСОБА_4 .
Свою позицію скаржник обґрунтовує наступним.
Постанову про закриття кримінального провадження від 27 червня 2024 року, сторона потерпілої не отримала. Але в січні 2024 року потерпіла вже зверталася до суду зі скаргою на постанову того ж слідчого від 30 листопада 2022 року про закриття цього ж самого кримінального провадження. За результатами розгляду скарги на закриття провадження, постанова слідчого від 30 листопада 2022 року була скасована як необґрунтована. (Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року, справа № 624/484/19; провадження №1-кс/624/4/24). Після скасування постанови та направлення провадження для організації та проведення досудового слідства по провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12018220720000181 від 21 червня 2018 року, за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України, слідчий не провів жодної слідчої та процесуальної дії.
Слідчий закрив кримінальне провадження № 12018220720000181 від 21 червня 2018 року за правової кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України у зв'язку із відсутністю складу злочину кримінального правопорушення. Не отримавши постанови, але з урахуванням того, що по провадженню не виконувалися жодні слідчі дії, скаржник впевнений про те, що в резолютивній частині постанови від 27 червня 2024 року слідчий не вказав який саме елемент складу злочину відсутній, але виходячи із посилання слідчого на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, можна зробити висновок, що слідчий встановив відсутність складу кримінального правопорушення саме в діях. Проте, слідчий не встановив та не вказав в постанові, в чиїх саме діяннях (якої саме особи), відсутній склад кримінального правопорушення, у вигляді відсутності протиправних дій. Не встановлена особа, яка скоїла кримінальне правопорушення, у зв'язку із чим не можливо вести мову про відсутність в її діях складу злочину.
У померлої бабусі потерпілої ОСОБА_4 було встановлено прижиттєве переломи майже усіх ребер. При цьому усі свідки, яких опитав слідчий в ході всебічного проведення досудового слідства, вказували на відсутність скарг з боку померлої на переломи, на біль при житті, а також на відсутність будь яких переломів та пошкоджень на тілі вже померлої бабусі потерпілої особи. Навіть лікар та члени СОГ, які останніми проводили посмертний огляд померлої, не встановили наявність будь яких пошкоджень на тілі померлої ОСОБА_5 . Із урахуванням того, що медична експертиза встановили, що переламані ребра були ще при житті померлої, слідчий не перевірив версію того, що свідки та посадові особи поліції та лікар, які проводили огляд померлої та приймали рішення не направляти труп на СМЕ, дають неправдиві свідчення, які суперечать висновкам СМЕ. Не допитаний судовий експерт, задля усунення вказаних вище суперечок. Не призначені додаткові слідчі та розшукові дії, направлені на всебічне та об'єктивне встановлення обставин смерті потерпілої ОСОБА_5 . Не встановлені відносини між померлою ОСОБА_5 та її сином, якій є рідним дядьком потерпілої. Не допитана співмешканка сина померлої ОСОБА_5 , яка в суді (справа № 642/769/21 про усунення від спадкування, позивач ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_6 , головуюча по справі суддя ОСОБА_1 , рішення від 04 травня 2022 року) намагалася спростувати свої пояснення, які вона надала в телефонному режимі потерпілій ОСОБА_4 про те, що син померлої ОСОБА_5 знущався над нею та неодноразово у присутності співмешканки знущався та бив свою матір - померлу ОСОБА_7 . Вказані записи є в розпорядження потерпілої Калюжної, а матеріали справи № 642/769/21 знаходяться в Кегичівському районному суді Харківської області. Сторона потерпілої вважає, що із урахуванням наведеного, кримінальне провадження розслідувано неякісно, поспіхом, без з'ясування усіх обставин смерті бабусі потерпілої ОСОБА_4 . Матеріали провадження суперечать висновкам за постановою, що оскаржується.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_3 в режимі відеоконференції у судовому засіданні скаргу підтримав, з підстав викладених у скарзі, просив її задовольнити.
Слідчий відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_8 та прокурор ОСОБА_9 належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги у судове засідання не з'явилися, від слідчого через канцелярію суду надійшла заява в якій проти задоволення скарги заперечує, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки складу злочину, в тому числі органом досудового розслідування не отримано достатніх доказів вчинення кримінального злочину відносно ОСОБА_10 , та просить розглянути скаргу без її участі. Позиція прокурора не відома.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність слідчого (дізнавача) у кримінальному провадженні. При цьому слідчим суддею враховано положення ст. 26, 306 КПК України.
З матеріалів скарги та кримінального провадження № 120182207200000181 від 21 червня 2018 року вбачається:
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року постанову слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 від 30 листопада 2022 року про закриття кримінального провадження за №12018220720000181, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України скасувано.
13 червня 2024 року начальник відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_11 надала доручення про проведення досудового розслідування, в якому доручено оперативним підрозділам Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУ НП в Харківській області: повторно допитати в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 за фактом смерті ОСОБА_10 , крім того встановити про наявність чи відсутність тілесних ушкоджень в останньої перед смертю.
Згідно рапорту Ст. о/у СКП Красноградського РВП ГУ НП в Харківської області капітана поліції ОСОБА_16 від 17 червня 2024 року, зазначено, що обуло проведено спілкування з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з метою їх повторного допиту. Останні пояснили, що вже надавали свої показання, їх підтримують, та додатковою інформацією не володіють.
Пояснення вищевказаних осіб у матеріалах кримінального провадження відсутні та не встановлено про наявність чи відсутність тілесних ушкоджень ОСОБА_10 перед смертю.
27 червня 2024 року слідчим відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області ст. лейтенант поліції виніс постанову про закриття кримінального провадження.
Вивчивши скаргу, долучені до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий, дізнавач зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Обов'язком органу влади є проведення «ефективного офіційного розслідування», здатного призвести до встановлення фактів справи та, якщо скарги виявляться правдивими, до встановлення та покарання винних осіб (рішення ЄСПЛ у справі «Дєдовський та інші проти Росії» (Dedovskiy and others v. Russia).
Мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою ЄСПЛ, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (рішення ЄСПЛ у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine).
У відповідності до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Крім того, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно з положеннями ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
Дізнання чи досудове слідство в усякому разі визнаються однобічними і неповними, в разі, якщо не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи або, якщо необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді.
При цьому слід врахувати, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).
Чинним КПК України встановлений процесуальний порядок, форма, та певна послідовність дій при прийнятті кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.
При цьому законодавцем у ст.91 КПК України викладено перелік обставин, що відносяться до предмета доказування у кримінальному провадженні, як сукупності фактів і обставин об'єктивної дійсності, що мають матеріально-правове, цивільно-правове, кримінальне процесуальне значення та є необхідними і достатніми фактичними обставинами для вирішення кримінального провадження по суті. Аналіз змісту зазначеної статті вказує на те, що в ній йдеться про обставини, які вказують на наявність або відсутність у досліджуваному діянні складу злочину, що впливають на визначення міри покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності або є підставами для закриття кримінального провадження.
Після виконання вимог ст.91 КПК України щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, досудове розслідування визнається закінченим, тобто, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась неперевіреною.
Разом з тим, суд бере до уваги, що слідчий, відповідно вимог ч.5 ст.40 КПК України, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства і не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити під час досудового розслідування для його закінчення, але, вони повинні бути достатніми для прийняття вмотивованого рішення, яке буде відповідати вимогам ст.110 та 284 КПК України.
Аналіз наданих до суду матеріалів свідчить про те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження була прийнята передчасно, оскільки надане доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, а саме здійснити повторний допит свідків та встановити про наявність чи відсутність тілесних ушкоджень в ОСОБА_10 перед смертю не виконано, отже слідчий не в повній мірі здійснив досудове розслідування, слідчим не були дотримані положення вимог кримінального процесуального закону щодо всебічності, повноти та неупередженості дослідження всіх обставин не проведено всіх необхідних заходів для встановлення істини по справі.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у сукупності.
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У зв'язку з викладеним, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження поверненню для продовження досудового розслідування.
Керуючись вимогами ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, суд
Скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 на постанову слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 120182207200000181 від 21 червня 2018 року- задовольнити.
Постанову слідчого відділення №2 СВ Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області л-та поліції ОСОБА_8 від 27 червня 2024 року про закриття кримінального провадження за № 12018220720000181 від 21 червня 2018 року із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1