справа № 619/663/24
провадження № 2/619/483/24
іменем України
17 липня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Солоницівської селищної ради Харківської області, третя особа - Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив встановити факт родинних відносин між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме факт того, що ОСОБА_5 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) є рідною сестрою ОСОБА_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ); визначити позивачу, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після померлого ОСОБА_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) терміном у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер рідний брат позивача ОСОБА_4 . До спадкового майна входить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками наведеної квартири є: ОСОБА_6 - дружина ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 був спадкоємцем після померлої дружини, до позовної заяви додано копію Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 31549313 від 03.09.2012. ОСОБА_7 - син померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , до позовної заяви додано копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 23.05.2018 р., та копію Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 54148563 від 20.11.2018 (батько ОСОБА_4 був спадкоємцем після смерті сина). ОСОБА_8 - донька померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 01.10.2005 року перебуває у шлюбі, змінила прізвище на ОСОБА_9 . Наразі проживає за кордоном, надала нотаріусу нотаріально засвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . ОСОБА_10 - донька померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . З ІНФОРМАЦІЯ_7 перебуває у шлюбі, змінила прізвище на ОСОБА_11 . Наразі проживає за кордоном, надала нотаріусу нотаріально засвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 30.11.2023 позивач звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного територіального округу Коробець Олени Миколаївни із заявою щодо прийняття спадщини після померлого рідного брата ОСОБА_4 .
Однак, відповіддю № 573/01-16 від 30.11.2023 приватний нотаріус Коробець О.М. відмовила ОСОБА_12 у прийнятті відповідної заяві у зв'язку із пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини, не прийняття спадщини іншими спадкоємцями, які могли б дати згоду на таке прийняття та рекомендувала звернутися до суду. Крім того, в усному порядку приватним нотаріусом Коробець О.М. було повідомлену позивачу про відсутність належних документів на підтвердження факту родинних відносин між нею ( ОСОБА_3 ) та померлим рідним братом ОСОБА_4 - відсутнє свідоцтво про шлюб позивача в якому прізвище ОСОБА_13 було змінене на ОСОБА_5 .
Представник позивача вказує, що строк на прийняття спадщини був пропущений позивачем у зв'язку із об'єктивними та непереборними причинами - про можливість здійснити прийняття спадщини після брата позивач дізналась лише в листопаді 2023 року шляхом отримання від доньок померлого, що проживають за кордоном у зв'язку із бойовими діями в Харківській області, інформації про їх відмову від прийняття спадщини.
Представник позивача просив задовольнити позовну заяву з підстав зазначених у позові, розгляд справи просив провести без його участі та без участі позивача.
Відповідачем, Солоницівською селищною радою Харківської області до суду надано заяву про розгляд справи за відсутності їх представника та винесення рішення на розсуд суду.
Третя особа - Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна надала заяву про розгляд справи без її участі на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно ч.1, ч.5, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , про що 22.11.2021 складено відповідний актовий запис №24337 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Харків) (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідного свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 19.08.1957.
Так, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 (викладене російською мовою) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився « ОСОБА_14 », отец « ОСОБА_15 », национальность «русский», мать « ОСОБА_16 », национальность «русская», место рождения «село Селечня Суземская, Брянская область», место регистрации «Селечинский Суземский район, Брянская область».
Позивач, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 20.02.1960.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_17 (викладене російською мовою) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася « ОСОБА_18 », отец « ОСОБА_15 », национальность «русский», мать « ОСОБА_16 », национальность «русская», место рождения «село Селечня Суземская, Брянская область», место регистрации «Селечинский Суземский район, Брянская область».
Таким чином, наведеними документами підтверджується спільність батьків, та місця народження позивача і її рідного брата ОСОБА_4 .
Як зазначено в позовній заяві, позивач одружилася та змінила прізвище на « ОСОБА_19 ». Вказаний шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 від 26.08.1981 року (після розірвання шлюбу залишила прізвище ОСОБА_19 ). Також вказує, що отримати дублікат свідоцтва про шлюб неможливо, оскільки шлюб укладався в радянські часи на території нинішньої рф.
Крім того на підтвердження того, що позивач ОСОБА_5 є рідною сестрою ОСОБА_4 надані письмові докази, а саме: копія «Свидетельство о восьмилетнем образовании Кокаревой Зои Алексеевны» (серія АВ № 253850 від 12.06.1975 року); копія «Свидетельство о восьмилетнем образовании ОСОБА_14 » (№ 551652 від 04.06.1972 року); копія «Аттестат о среднем образовании Кокаревой Зои Алексеевны» (№ 800255 від 27.06.1977 року); копія «Комсомольский билет Кокаревой Зои Алексеевны» № 35248919 від 12.10.1976 року.
Встановлення даного факту необхідно позивачу, з метою надання можливості оформити спадкові права.
Відповідно до положень ст.293 ЦПК України суд встановлює юридичні факти, що мають значення для охорони прав і інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.005.1998 року) «відповідно по п. 1 ст. 273 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану .»
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як встановлено судом, після смерті й ОСОБА_4 залишилося спадкове майно: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана квартира належала померлому на підстав свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_7 від 10.12.1997 року. Іншими співвласниками наведеної квартири є: ОСОБА_6 - дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 був спадкоємцем після померлої дружини (витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 31549313 від 03.09.2012). ОСОБА_7 - син померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 23.05.2018, та копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №54148563 від 20.11.2018.
ОСОБА_8 - донька померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 01.10.2005 року перебуває у шлюбі, змінила прізвище на ОСОБА_9 . Наразі проживає за кордоном, надала нотаріусу нотаріально засвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
ОСОБА_10 - донька померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 11.10.2008 року перебуває у шлюбі, змінила прізвище на ОСОБА_11 . Наразі проживає за кордоном, надала нотаріусу нотаріально засвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
30.11.2023 ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного територіального округу Коробець Олени Миколаївни із заявою щодо прийняття спадщини після померлого рідного брата ОСОБА_4 .
Згідно відповіді №573/01-16 від 30.11.2023 приватний нотаріус Коробець О.М. відмовила у прийнятті відповідної заяві у зв'язку із пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини, не прийняття спадщини іншими спадкоємцями, які могли б дати згоду на таке прийняття та рекомендувала звернутися до суду.
Крім того, як вказує представник позивача, в усному порядку приватним нотаріусом Коробець О.М. було повідомлену позивачу про відсутність належних документів на підтвердження факту родинних відносин між позивачем, ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Зі змісту ст. 1221 ЦК України вбачається, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Так, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 не було відомо про те, що спадкоємці першої черги після померлого ОСОБА_4 (доньки померлого ОСОБА_9 та ОСОБА_11 відмовились від прийняття спадщини. У листопаді 2023 року з позивачем зв'язалася донька померлого брата ОСОБА_11 та повідомила, що вона з сім'єю проживає за кордоном та не бажає оформлювати спадщину після батька та офіційно відмовилася від прийняття спадщини склавши відповідну нотаріальну заяву. Також у листопаді 2023 року з позивачем зв'язалася друга донька померлого ОСОБА_20 та також повідомила, що у зв'язку із проживанням за кордоном та не бажає оформлювати спадщину після батька та офіційно відмовилася від прийняття спадщини склавши відповідну нотаріальну заяву. Таким чином, строк на прийняття спадщини був пропущений позивачем у зв'язку із об'єктивними та непереборними причинами.
Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Так, 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Відтак, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Постановою КМУ від 28.02.2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», що була доповнена Постановою КМУ №209 від 06.03.2022 року, передбачено в п.3 «установити, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється».
24.06.2022 Постановою КМУ № 719 до Постанови КМУ № 164 від 28.02.2022 року знову винесено зміни, відповідно до п.3 яких зазначено «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».
Згідно зі ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
Разом з тим, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Проте, законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Рішення суду може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Так, суд вважає поважними наведені позивачем причини пропуску строку подачі заяви для прийняття спадщини. Вказані обставини, на думку суду, перешкодили позивачу, як спадкоємцю, вчасно звернутись із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Відмова позивачу у наданні строку для вступу у спадщину буде непропорційним втручанням у його право на отримання у власність спадкового майна.
При цьому суд зазначає, що позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.
Враховуючи, що позивач вчасно не звернувся до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини через наявні об'єктивні обставини, тому причини, через які позивач пропустив строк для прийняття спадщини, суд визнає поважними.
Таким чином, з метою недопущення порушення спадкових прав позивача та відповідно відновлення її законних прав як спадкоємця, що відповідатиме верховенству права, суд вважає за необхідне визначити позивачу строк терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, як про це просив у пред'явленому позові, що буде достатнім строком для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, рішення від 10.02.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи вище викладене, зважаючи на всі докази в їх сукупності, а також на відмову нотаріуса, беручи до уваги відсутність інших спадкоємців за законом, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 128, 223, 263, 265, 268, 315 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Солоницівської селищної ради Харківської області, третя особа - Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме факт того, що ОСОБА_5 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) є рідною сестрою ОСОБА_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після померлого ОСОБА_4 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) терміном у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. В. Калиновська