ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/321-07/13-08/14-36/27729.09.10
За позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»
до
третя особа, що стороні відповідача-1 1) Міністерства оборони України;
2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;
3) Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква
провизнання недійсним договору комісії в частині передачі приміщення на реалізацію приміщення магазину та витребування і майна з чужого незаконного володіння
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача:Курій О.П. по дов. б/н від 18.05.2009р.
від відповідача 1:
від відповідача 2:
від відповідача 3:
від третьої особи:не з'явився
ОСОБА_2 по дов. № 295974 від 29.07.2009р.
не з'явився
не з'явився
Обставини справи:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2007р. порушено провадження у справі № 10/321-07 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»до Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів»про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 74/192 від 23.03.2006р. в частині передачі приміщення магазину № 3 загальною площею 51,3 кв.м.
Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд замінити відповідачів по справі на Міністерство оборони України, Державну акціонерну компанію «Національна мережа аукціонних центрів», Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 і залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, а також просив суд визнати недійсним договір комісії від 11.08.2005р. № 254/18-19, укладений між Міністерством оборони України та Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів», в частині передачі на реалізацію приміщення магазину № 3 інвентаризаційний № 192, та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.03.2006р., укладений між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів»та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в частині продажу приміщення магазину № З загальною площею 51,3 кв. м.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2007 р. здійснено заміну неналежного відповідача - Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу на належного - Міністерство оборони України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2007р. залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, та залучено до участі у справі відповідача - Державну акціонерну компанію «Національна мережа аукціонних центрів».
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2007р. позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним договір комісії на реалізацію нерухомого військового майна № 254/18-19, укладений 11.08.2005р. між Міністерством оборони України та Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів», в частині передачі Державній акціонерній компанії «Національна мережа аукціонних центрів»на реалізацію військового нерухомого майна приміщення магазину № 3 (інв. № 192) за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу, укладений 23.03.2006р. між Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів»та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, посвідчений 23.03.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук З.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за 754, в частині продажу військового нерухомого майна приміщення магазину) № 3 (інв. № 192) за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88.
Постановою Київського міжобласною апеляційного господарською суду від 25.03.2008р. рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2007р. у справі № 10/321-07 скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2008р. скасовано рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2008р. у справі № 10/321-07, а справу передано на новий розгляд в іншому складі суду до Господарською суду Київської області.
Під час нового розгляду справи позивач змінив позовні вимоїн та просив суд визнати недійсним договір комісії від 11.08.2005р. № 254/18-19, укладений між Міністерством оборони України та Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів», в частині передачі на реалізацію приміщення магазину № 3, інвентаризаційний № 192, та витребувати нерухоме майно, а саме будівлю магазину № 3 інв. № 192 з чужого незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2009р. позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним договір комісії на реалізацію нерухомого військового майна № 254/18-19, укладений 11.08.2005р. між Міністерством оборони України та Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів», в частині передачі Державній акціонерній компанії «Національна мережа аукціонних центрів»на реалізацію військового нерухомого майна приміщення магазину № 3 (інв. № 192) за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневою прориву, 88. Суд витребував нерухоме майно, а саме будівлю магазину № 3 інв. № 192, який належить на праві господарського відання Державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»з чужого незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 09.02.2009 р. справі № 10/321-07/13-08 залишено без змін.
Постановою Вищою господарського суду України від 22.09.2009р. скасовано рішення Господарською суду Київської області від 09.02.2009р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.06.2009р. у справі № 10/321-07/13-08, а справу передано на новий розгляд в іншому складі суду до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2010р. прийнято до провадження справу № 10/321-07/13-08 та присвоєно їй номер № 10/321 -07/13-08/14.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.03.2010р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2009р. у справі № 10/321-07/13-08.
Розгляд справи в Господарському суді Київської області неодноразово відкладався.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2010р. справу №10/321-07/13-08/14 на підставі ст. ст. 16, 17 Господарського процесуального кодексу України, передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010р. справа № 10/321-07/13-08/14 прийнята до провадження судді Трофименко Т.Ю. та присвоєний справі №10/321-07/13-08/14-36/277. Розгляд справи призначений на 06.09.2010 р.
У зв'язку із нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та третьої особи ухвалою суду від 06.09.2010 р. розгляд справи був відкладений на 29.09.2010 р.
В судове засідання, призначене на 29.09.2010 р. представники відповідача 1,3 та третьої особи не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. У зв'язку із наведеним суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача 1,3 та третьої особи.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
На підставі наказу Міністра оборони України "Про створення державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" від 20.02.2001 № 53 на основних фондах, обігових коштах та інших цінностях державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування", закріплених за філіалом № 24 "Білоцерківський військовий торг", який виділявся з підприємства за роздільним актом (балансом), було створено державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг". Зазначене майно, кошти та цінності були закріплені за позивачем на праві повного господарського відання.
Згідно акту прийому-передачі від 25.05.2001 Білоцерківська квартирно-експлуатаційна частина на підставі рішення Міністра оборони України від 15.07.2000 передала на баланс військового торгу № 659 будівлю магазину № 3 (за генпланом № 192) військового містечка № 74, м. Біла Церква.
Протокольним рішенням засідання Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 (протокол № 27) затверджено додатковий перелік № 3 нерухомого військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 518-р, до якого включено службове приміщення магазину № 3, будівля № 192.
За договором комісії на реалізацію нерухомого військового майна № 254/18-19 від 11.08.2005 та додатковою угодою від 10.01.2006 до договору комісії, Міністерство оборони України доручило державній акціонерній компанії "Національна мережа аукціонних центрів" реалізувати від свого імені, в інтересах Міністерства оборони України та за рахунок останнього на конкурентних засадах військове нерухоме майно: будівлі № 190 (штаб), загальною площею 754 м2, № 192 (службове приміщення), загальною площею 320 м2, № 178 (сховище), загальною площею 930 м2, № 183 (сховище), загальною площею 1761 м2, № 186 (сховище), загальною площею 2366 м2, № 40 (сховище), загальною площею 1400 м2, № 45 (сховище), загальною площею 854 м2, № 46 (сховище), загальною площею 930 м2, № 47 (сховище), загальною площею 930 м2, № 48 (сховище), загальною площею 930 м2, № 188 (сховище), загальною площею 320 м2, № 181 (навіс), загальною площею 145 м2, № 199 (сховище), загальною площею 972 м2, № 198 (пункт технічного обслуговування та ремонту), загальною площею 790 м2, № 43 (пункт технічного обслуговування та ремонту), загальною площею 180 м2, № 44 (сарай-насосна), загальною площею 8 м2, № 42 (автозаправна станція), загальною площею 15 м2, військового містечка № 74 за адресою: м. Біла Церква, Київської обл., вул. Січневий прорив.
Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" 16.03.2006 проведено аукціон з продажу військового нерухомого майна, що підтверджується протоколом № 1 від 16.03.2006. Переможцем визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, яка запропонувала найвищу ціну -1693896 грн. Іншими учасниками результати аукціону чи порядок його проведення не оскаржувались.
На підставі результатів аукціону, 23.02.2006 між державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень по вул. Січневого прориву, 88, в м. Біла Церква.
25.04.2006 року за актом прийому - передачі все викуплене за договором майно в т.ч. приміщення магазину №33 (інв. 192) за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88, перейшло до відповідача 2.
З даного акту також вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було сплачено за договором купівлі - продажу від 23.03.2006 року 1 693 896 грн.
Під час розгляду справи судом встановлено, що приміщення магазину № 3 (інв. 192) не вписано окремим пунктом в договір, оскільки входить до приміщення побутового корпусу, викупленого за зазначеним вище договором.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що на думку позивача будівля магазину № 3 (інв. 192) є загальнодержавною власністю та закріплене за ним на праві повного господарського відання. Позивач стверджує, що відчуження магазину в якості військового майна є протизаконним, а отже договір комісії від 11.08.2005 р. № 254/18-19 підлягає визнанню недійсним в частині передачі на реалізацію приміщення магазину, а саме приміщення підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння. Відповідачі проти цього заперечують.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним спеціальним законом.
Відповідним спеціальним законом щодо визначення особливого статусу майна Збройних Сил України є Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року N 1075-ХІУ, норми якого визначають правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про збройні сили України»та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління, з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 3 Закону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відповідно до яких передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 2 зазначеного вище Закону передбачено, що прийняття рішень щодо вилучення і передачі військового майна міністерствам та іншим органам виконавчої влади є компетенцією Кабінету Міністрів України, а ч. 2 ст. 6 цього ж Закону передбачає, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
На виконання вказаних положень Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1919 від 28.12.2000 року «Про затвердження Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»та постанову №1282 від 29.08.2002 року «Про затвердження Порядку вилучення і передачі майна Збройних Сил».
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»відчуження військового майна - це вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг з метою проведення розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. Рішення про відчуження військового майна, згідно пункту 6 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони погодженою з Мінекономіки із затвердженням переліку такого майна.
Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил»вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - це прийняття Міноборони рішення щодо безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність
Отже Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює з дозволу Кабінету Міністрів України управління військовим майном. Міністерство оборони України без дозволу Кабінету Міністрів України тільки закріплює військове майно за військовими частинами у разі їх формування, переформування та розформування, а також приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.
Згідно із статутом Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»останнє засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України.
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту (п. 4.2 статуту).
Судом встановлено, що державне майно - приміщення магазину №3 (за генпланом №192) військового містечка №274 в м. Біла Церква , було передане на баланс Військторгу за актом прийому-передачі №659 від 15.07.2000 року.
Разом із тим суд відзначає, що перебування на балансі та у повному господарському віданні державного майнам не є ознакою, за якою визначається право власності на таке майно іншим суб'єктом господарювання.
Судом береться до уваги те, що зазначає, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності (п. 7 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-I 5/225 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності").
Як вбачається з п. 1.2. договору купівлі продажу від 23.03.2006 року нерухомість на час продажу належала Державі Україна в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності серії САА №008986 , виданого 07.08.2005 року Білоцерківським ЖКГ згідно рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №283 від 22.07.2005 року. Свідоцтво про право власності серії САА №008986 від 07.08.2005 року зареєстровано в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 07.08.2005 І року за №11642257 про що зроблено запис №792 в реєстрі №14 .
Таким чином, позивач не був власником нерухомого майна, в т.ч. приміщення магазину №3 (інв.192) площею 51,3 кв.м., а використовував його з дозволу власника - держави Україна , що делегувала свої повноваження на управління майном Кабінету Міністрів України в силу п.5 ст. 116, ст. 117 Конституції України. Відповідно Кабінетом Міністрів України через Міністерство Оборони України здійснювалось управління державним майном військового містечка № 274 в м. Біла Церква, а після його розформування, у відповідності до ч.2 ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" було прийнято рішення про його відчуження.
Також суд відзначає, що на момент розгляду даної справи є чинним протокольне рішення засідання Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 (протокол № 27), яким затверджено додатковий перелік № 3 нерухомого військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 р. № 518-р, до якого включено службове приміщення магазину № 3, будівля № 192.
Також судом береться до уваги те, що а ні учасниками аукціону, а ні будь-якими іншими особами не оскаржувались результати аукціону з продажу військового нерухомого майна, оформлені протоколом № 1 від 16.03.2006 р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що під час підготовки та проведення 16.03.2006 р. аукціону з продажу військового нерухомого майна, Державною акціонерною компанію „Національна мережа аукціонних центрів" було допущено порушення вимог чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору комісії на реалізацію нерухомого військового майна № 254/18-19, укладеного 11.08.2005 Міністерством оборони України з державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів", в частині передачі державній акціонерній компанії "Національна мережа аукціонних центрів" на реалізацію військового нерухомого майна - приміщення магазину № 3 (інв. № 192) за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88.
З огляду на те, що вимога про витребування вказаного нерухомого майна є похідною від вищевказаної вимоги, в позові в цій частині також належить відмовити.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
СуддяТ.Ю. Трофименко
Повний текст рішення складено 04.10.2010р.