ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/20027.09.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - СМЦ"
До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр -Будінвест"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман - Україна"
про стягнення 1 633 550,52 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Пиляй С.І. - представник за довіреністю № 114 від 14.12.2009 р.
Від відповідача 1: не з"явилися
Від відповідача 2: не з"явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - СМЦ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр -Будінвест" (відповідач 1) про стягнення заборгованості в розмірі 1633533,52 грн. на підставі Договору поставки № ОДО -02/09/08 від 24.01.2008 р., з яких: 1406246,45 грн. основного боргу, 189258,38 грн. інфляційних нарахувань та 38028,69 грн. 3% річних, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман - Україна" (відповідач 2) про стягнення 17.00 грн. на підставі Договору поруки № 32 від 01.08.2010 р. Позивач також просить покласти на відповідача 1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору поставки № ОДО -02/09/08 від 24.01.2008 р. позивач поставив відповідачу 1 товар, проте, відповідач 1 в порушення умов договору, зобов'язання по оплаті поставленого товару повністю не виконав. Враховуючи невиконання відповідачем 1 зобов»язання по оплаті поставленого товару згідно Договору поставки № ОДО -02/09/08 від 24.01.2008 р., за виконання зобов»язання по оплаті товару поручився відповідач 2 на підставі Договору поруки № 32 від 01.08.2010 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/200 та призначено справу до розгляду на 27.09.2010 р. о 10:20 год.
Представник позивача в судове засідання 27.09.2010 р. з»явився, подав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2010 р. для залучення до матеріалів справи, в т.ч. витяги з ЄДРПОУ щодо позивача, відповідача1, відповідача 2 станом на 15.08.2010 р.
Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2010 р. подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з відповідача 1 загальну суму заборгованості у розмірі 1600571,11 грн. на підставі Договору поставки № ОДО -02/09/08 від 24.01.2008 р., з яких: 1356246,45 грн. основного боргу, 203436,95 грн. інфляційних нарахувань та 40887,71 грн. 3% річних, а з відповідача 2 -17,00 грн. на підставі Договору поруки № 32 від 01.08.2010 р. При цьому позивач зазначив, що при розрахунку ціни позову (додаток № 1 до позовної заяви від 04.08.2010 р.) не врахував часткову оплату відповідачем 1 суми заборгованості за Договором поставки № ОДО -02/09/08 від 24.01.2008 р. у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.04.2010 р. (додана до заяви позивача), а також те, що в розрахунку ціни позову не вказав видаткової накладної № ОДт -002334 від 29.09.2008 р. на суму 144523,77 грн. (копія накладної додана до позовної заяви), що включена в ціну позову (основного боргу), проте не відображена в розрахунку ціни позову (інфляційних нарахувань, 3% річних).
Представник відповідача 1 в судове засідання 27.09.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 06.09.2010 р. не виконав.
Представник відповідача 2 в судове засідання 27.09.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 06.09.2010 р. не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/200 від 06.09.2010 р. було направлене відповідачу 1 та відповідачу 2 за їх адресами, вказаними у позовній заяві та які відповідає даним про місцезнаходження відповідача 1 та відповідача 2 згідно наявних в матеріалах справи витягів з ЄДРПОУ станом на 15.08.2010 р.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/200 від 06.09.2010 р. було отримано 16.09.2010 р. уповноваженим представником відповідача 1 та 14.09.2010 р. - уповноваженим представником відповідача 2.
За наведених обставин, відповідач 1 та відповідач 2 були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні 27.09.2010 р. від останніх до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.09.2010 р. та за відсутністю відповідачів, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2010 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав з урахуванням поданої ним суду заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.
Відповідно до 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 27.09.2010 р. заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог до розгляду.
Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 1600588,11 грн., з яких до стягнення з відповідача 1 підлягають 1356246,45 грн. основного боргу, 203436,95 грн. інфляційних нарахувань, 40887,71 грн. 3% річних, а з відповідача 2 -17,00 грн.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачами не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.09.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
24.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (в подальшому перейменовано у Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест» (відповідач 1) було укладено Договір поставки № ОДО - 02/09/08 (надалі - Договір поставки), за умовами якого позивач, визначений як Постачальник, зобов'язувався поставити, а відповідач 1, визначений як Покупець, прийняти та оплатити металопродукцію (надалі -Товар) у кількості, асортаменті і номенклатурі та за ціною вказаною в рахунках-фактурах, які є невід»ємною частиною Договору та/ або у видаткових /залізничних накладних (п. 1.1, 1.2 Договору поставки).
Відповідно до п. 3.5 Договору поставки, відповідач 1 здійснює оплату поставленого Товару протягом 3-х (трьох) днів від дати поставки Товару, якщо інше не вказано у рахунку-фактурі. З моменту зарахування на поточний рахунок Позивача 100% оплати за поставлений Товар, або за Товар, який повинен бути поставлений, ціна на Товар не підлягає зміні.
Згідно п. 3.6. Договору поставки Товар також може бути поставлений Позивачем на умовах попередньої оплати Товару.
У п. 3.7. Договору поставки сторони узгодили, що якщо вартість фактично поставленого Товару перевищує суму, вказану у рахунку-фактурі позивача, або оплачену відповідачем 1, то відповідач 1 зобов'язується оплатити різницю в сумі між оплаченим та фактично поставленим Товаром протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки.
На твердження позивача, ним на виконання умов Договору поставки була здійснена для відповідачу 1 поставка Товару на загальну суму 1406246,45 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями відповідача 1 на отримання Товару, копії яких додані до позовної заяви.
Проте, відповідач 1 в порушення умов Договору поставки оплату за поставлений Товар здійснив лише частково у сумі 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.04.2010 р. (копія знаходиться в матеріалах справи).
З урахуванням наведеного, у відповідача 1 наявна заборгованість за Договором поставки у сумі 1356246,45 грн., основний борг (1406246,45 грн. - 50000,00 грн. = 1356246,45 грн.).
Враховуючи умови п. 3.5. Договору поставки, строк оплати заборгованості відповідача 1 в сумі 1356246,45 грн. є таким, що настав.
Фактично відповідач 1 заборгованість за Договором поставки визнає з огляду на підписання ним Акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.09.2010 р. на суму 1356246,45 грн. (копія акту знаходиться в матеріалах справи).
Позивач також зазначає, що 01.08.2010 р. між позивачем, визначеним як Кредитор, та відповідачем 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман -Україна"), визначеним як Поручитель, був укладений Договір поруки № 32, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 2 зобов»язався безвідплатно, в частковому об»ємі відповідати перед позивачем за виконання зобов»язань по оплаті TOB "Центр - Будінвест" (відповідача 1), який придбав у позивача металопрокат (в подальшому - Боржник) по Договору поставки № ОДО -02/09/08 від 24.09.2008 р., укладеним між позивачем та відповідачем 1 (надалі - Договір поруки).
Сторони Договору поруки узгодили, що Поручитель (відповідач 2) відповідає перед Кредитором (позивачем) за виконання Боржником (відповідачем 1) по Договору поставки зобов»язання по оплаті поставленого Товару частково, в розмірі 10 % від суми боргу Боржника, але не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Враховуючи факт невиконання відповідачем 1 свого зобов'язання по оплаті поставленого Товару по Договору поставки, а також той факт, що за виконання даного зобов'язання, що випливає із Договору поставки, поручився відповідач 2 згідно Договору поруки, позивач вважає, що з відповідача 2 на користь позивача за умовами Договору поруки підлягає до стягнення один неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі 17,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.І статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір поставки № ОДО - 02/09/08 від 24.09.2008 р.), а тому, саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, зібрані у справі докази, а саме: видаткові накладні та довіреності стосовно поставки спірного Товару, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.09.2010 р., свідчать, що позивач передав, а відповідач 1 прийняв Товар на загальну суму 1356246,45 грн., тоді як оплата вартості поставленого Товару відповідачем була здійснена відповідачем частково.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені правові норми та умови укладеного сторонами Договору, суд прийшов до висновку, що відповідач, в порушення п. 3.5 Договору поставки вчасно та повністю за поставлений Товар не розрахувався, з огляду на що у останнього виникла заборгованість на підставі даного Договору поставки у сумі 1356246,45 грн. грн. (основний борг).
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач 1 в судове засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1356246,45 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
З огляду на порушення відповідачем 1 грошового зобов»язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 203436,95 грн. інфляційних нарахувань та 40887,71 грн. 3% річних (за період, визначений у розрахунку ціни позову відповідно до кожної видаткової накладної, за якою здійснювалась поставка спірного Товару).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру інфляційних нарахувань та 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 203436,95 грн. інфляційних нарахувань та 40887,71 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач звернувся до суду також з вимогою про стягнення з відповідача 2 -17,00 грн. на підставі Договору поруки № 32 від 01.08.2010 р.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем - 2 укладено Договір поруки, а отже, цей договір та відповідні приписи статей параграфа 3 глави 49 ЦК України визначають права та обов»язки сторін такого договору.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, (ч. 1,2 ст. 553 ЦК України).
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2).
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведені правові норми, умови укладеного між позивачем та відповідачем 2 Договору поруки та вищевстановлений факт невиконання відповідачем 1 свого зобов'язання по оплаті поставленого Товару за Договором поставки, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 коштів у сумі 17,00 грн., які відповідають одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян (п. 3.1 Договору поруки), визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю. Так, розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян встановлений з 02.09.1996 р. у розмірі 17,00 грн. Указом Президента України від 25.08.1996 р. № 762/96.
Відповідач 2 в судове засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.
Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.
А тому, сплачене позивачем державне мито в частині зменшення ним на 32962,41 грн. позовних вимог відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають (1633550,52 грн., ціна позову за позовною заявою - 1600588,11 грн., ціна позову за заявою про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог = 32962,41 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням того, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача 1, державне мито у розмірі 16005,88 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1.
Керуючись ст.ст. 11,14, 202, 509, 525, 526, 530, 547, 549, 553, 554, 611, 612, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 55, 64, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - Будінвест" (65026, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 7, кв. 1; ідентифікаційний код 26276099; п/р 26007310694801 в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код 32036829; п/р № 26002962482901 у Філії ПУМБ у м. Києві, МФО 322755) 1356246,45 грн. (один мільйон триста п»ятдесят тисяч двісті сорок шість гривень 45 коп.) основного боргу, 203436,95 грн. (двісті три тисячі чотириста тридцять шість гривень 95 коп.) інфляційних нарахувань, 40887,71 грн. (сорок тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 71 коп.) 3% річних, 16005,88 грн. (шістнадцять тисяч п»ять гривень 88 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман -Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код 32665054; п/р 26001450028000 в ПАТ «Донгорбанк»у м. Києві, МФО 334970), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ - СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код 32036829; п/р № 26002962482901 у Філії ПУМБ у м. Києві, МФО 322755) 17,00 грн. (сімнадцять гривень 00 коп.) основного боргу.
4. Видати накази.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного рішення: 01.10.2010 р.