ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/24604.10.10
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька автомобільна група"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санмакстрейд"
про стягнення 54 416,58 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Гайдучик О.А. -представник за довіреністю № 46 від 07.06.2010р.
від відповідача не з'явились
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санмакстрейд" заборгованості за Договором № 01-09 ПСТ від 15.09.2009р. в розмірі 54 416,58 грн., в тому числі 18 510,15 грн. основного боргу, 33 503,37 грн. пені, 1 818, 54 збитків від інфляції, 584,52 грн. 3% річних..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 01-09 ПСТ від 15.09.2009р. позивач у період з 21.09.2009р. по 30.09.2009р. надав послуги з перевезення, а відповідач в порушення своїх зобов'язань не в повному обсязі розрахувався за надані послуги у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 18 510,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. порушено провадження по справі № 53/246, розгляд справи призначено на 06.09.2010р.
В судове засідання 06.09.2010р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, в тому числі Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 789/Т-745 від 06.09.2010р., відповідно до якого відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Санмакстрейд" знаходиться за адресою: 03055, м. Київ, проспект Перемоги, 30, під. 9, 10 Л, яка відрізняється від адреси, зазначеної у позовній заяві.
З метою належного повідомлення відповідача про судове засідання та виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 04.10.2010р.
В судове засідання 04.10.2010р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх повністю.
Відповідач в судове засідання 04.10.2010р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 19.08.2010р. та від 06.09.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 19.08.2010р. та від 06.09.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
19.09.2009р. між ТОВ “Санмакстрейд” (замовник) та ТОВ “Донецька автомобільна група” (виконавець) укладено договір № 01-09 ПСТ (надалі -Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується доставляти довірені йому замовником вантажі до пунктів призначень та видавати (передавати) вантажі особам, які мають право на отримання вантажів (вантажоотримувачі), а замовник зобов'язується заплатити за перевезення вантажів встановлену плату.
За даним договором виконавець надає послуги по перевезенню ґрунту і будівельного сміття (п. 1.2. Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що сума оплати за надані виконавцем послуги визначається виходячи з загального обсягу вантажоперевезень. Вартість послуг виконавця визначається наступним чином: орієнтовна відстань перевезення (м. Київ, вул. В. Васильківська, 55, НСК Олімпійський -с. Чабани) -19 км., 0,45 грн. за 1 тонно-кілометр перевезеного вантажу, вага вантажу що перевозиться одним автомобілем за один рейс за згодою сторін дорівнює 29,5 тонн.
П. 3.4., 3.5., 3.6. Договору сторони погодили, що оплата за послуги виконавця здійснюються замовником щотижнево на підставі актів виконаних робіт, які надаються виконавцем замовнику щотижнево, не пізніше першого робочого дня після закінчення попереднього тижня, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця в національній валюті України. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником протягом 1-го (одного) дня з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. При здійснення розрахунків оплата здійснюється замовником за вирахуванням сум, сплачених в якості попередньої оплати. Замовник зобов'язаний протягом 2-х днів розглянути, підписати та направити виконавцю акт приймання-передачі наданих послуг чи направити мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом 2-х днів замовник не направив виконавцю акт приймання-передачі чи мотивовані зауваження, акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим і підписаним замовником в редакції виконавця. За наявності розбіжностей виконавець має право призупинити виконання даного договору.
Згідно з п. 9.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та діє до 31.12.2009р.
На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, що підтверджується актами передачі-приймання робіт на загальну суму 138 723,75 грн.
Відповідач частково розрахувався за надані послуги по перевезенню вантажу, сплативши 120 213,60 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 18 510,15 грн.
Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
П. 3.4. Договору сторони погодили, що оплата за послуги виконавця здійснюються замовником щотижнево на підставі актів виконаних робіт, які надаються виконавцем замовнику щотижнево, не пізніше першого робочого дня після закінчення попереднього тижня, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця в національній валюті України.
Матеріалами справи (актами передачі-приймання робіт) підтверджується надання послуг по перевезенню вантажу відповідачу на загальну суму 138 723,75 грн., що не заперечується відповідачем.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно п. 3.5. Договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником протягом 1-го (одного) дня з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. При здійснення розрахунків оплата здійснюється замовником за вирахуванням сум, сплачених в якості попередньої оплати.
Із доданих позивачем платіжних доручень вбачається, що відповідач частково розрахувався за надані послуги у розмірі 120 213,60 грн., сплативши 15.09.2009р. -5 000,00 грн., 16.09.2009р. -5 000,00 грн., 21.09.2009р. -7 213,60 грн., 22.09.2009р. -7 000,00 грн., 28.09.2009р. -5 000,00 грн., 29.09.2009р. -5 000,00 грн., 14.10.2009р. -5 000,00 грн., 18.10.2009р. -5 000,00 грн., 22.10.2009р. -6 000,00 грн., 23.10.2009р. -9 000,00 грн., 13.11.2009р. -6 000,00 грн., 15.11.2009р. -15 000,00 грн., 17.11.2009р. -5 000,00 грн., 01.12.2009р. -10 000,00 грн., 02.12.2009р. -10 000,00 грн., 25.12.2009р. -10 000,00 грн., 02.02.2010р. -5 000,00 грн.
Позивач у зв'язку із невиконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати наданих послуг неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість.
Відповідач відповіді на листи не надавав та станом на момент звернення позивача до суду заборгованості не погасив.
Таким чином, судом встановлено існування заборгованості відповідача у розмірі 18 510,15 грн., а зобов'язання по оплаті наданих послуг повинно було виконано у жовтні, листопаді 2009р.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 18 510,15 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ “Донецька автомобільна група” про стягнення з ТОВ “Санмакстрейд” заборгованості у розмірі 18 510,15 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 503,37 грн. за прострочення по оплаті 18 510,15 грн. у період з 07.02.2010р. по 06.08.2010р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що за порушення строків оплати послуг на строк більше 7 днів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.
Враховуючи зазначене, пеню за прострочення оплати вартості послуг суд розраховує в межах періоду, заявленого позивачем.
За перерахунком суду розмір пені складає:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
18510.1507.02.2010 - 07.06.201012110.2500 %0.056 %*1257.93
18510.1508.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*289.06
18510.1508.07.2010 - 06.08.2010308.5000 %0.047 %*258.63
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1805,63 грн.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 805,63 грн.
Також, позивач просить стягнути індекс інфляції у розмірі 1 818,54 грн. у період з 05.10.2009р. по 16.04.2010р. та 3% річних у розмірі 584,52 грн., нараховані за період прострочення з 06.10.2009р. по 06.08.2010р.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та індексу інфляції, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 584,52 грн. та індексу інфляції у розмірі 1 818,54 грн. підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ “Санмакстрейд” на користь ТОВ “Донецька автомобільна група” основного боргу у розмірі 18 510,15 грн., пені у розмірі 1 805,63 грн., індексу інфляції у розмірі 1 818,54 грн. та 3% річних у розмірі 584,52 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 908, 916 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Санмакстрейд” (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 30, під'їзд №9, 10 літ. А; ідентифікаційний код 35031603) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька автомобільна група” (83044, м. Донецьк, вул. Велика Магістральна, 21А, кв. 50; ідентифікаційний код 35270426) основний борг у розмірі 18 510 (вісімнадцять тисяч п'ятсот десять) грн.. 15 коп., пеню у розмірі 1 805 (одна тисяча вісімсот п'ять) грн.. 63 коп., індекс інфляції у розмірі 1 818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн.. 54 коп., 3% річних у розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн.. 52 коп., державне мито у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 98 (дев'яносто вісім) грн. 53 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.А.Грєхова
Повне рішення складено 05.10.2010р.