ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 44/47104.10.10
За позовом Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи»
До Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра"
Про стягнення 148 615,63 грн.
Суддя Чеберяк П.П.
Представники:
від позивача Шимова А.З. - представник
від відповідача Заяц О.В. -представник
Рішення прийнято у судовому засіданні 04.10.2010р. оскільки 30.08.2010р. та 07.09.10 оголошувалась перерва в судовому засіданні у порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України
Закрите акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи»(позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" 148 615,63 грн. пені, інфляційних збитків та 3 % річних за договором № 0128-Скб від 01.02.2007р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2010р. порушено провадження у справі № 44/471 та призначено розгляд справи на 16.08.2010р.
16.08.2010р. судове засідання не відбулося з технічних причин, розгляд справи перенесено на 30.08.2010р.
У судовому засіданні 30.08.2010р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує на підставі спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені за договором № 0128-Скб від 01.02.2007р.
30.08.2010р. оголошено перерву в судовому засіданні до 07.09.2010р.
У судовому засіданні 07.09.2010р. представник позивача надав пояснення на відзив відповідача, в яких позовні вимоги підтримав, представник відповідача надав заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
07.09.2010р. оголошено перерву в судовому засіданні до 04.10.2010р.
У судовому засіданні 04.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в обсязі та з підстав зазначених в позовній заяві від 22.06.2010р. за вих. № 4258.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в заяві відповідача від 07.09.2010р.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 0128-Скб, за умовами якого позивач зобов'язався комплексно та систематично передавати у власність відповідачу обладнання систем відео спостереження та контролю доступу (далі -обладнання) та виконувати монтажно-налагоджувальні роботи по системі відео спостереження та контролю доступу (далі -роботи) в приміщеннях для розміщення відокремлених структурних підрозділів відповідача (далі -об'єкти), а відповідач зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати вартість обладнання та виконані роботи на умовах договору та додаткових угод.
Відповідно до п. 1.5. договору датою поставки обладнання є дата його прийняття відповідачем за кількістю та якістю, що підтверджується актом приймання-передачі по якості та кількості.
Згідно з п. 2.1. загальна вартість обладнання та робіт визначається сторонами в додаткових угодах до договору з урахуванням відповідної Специфікації.
В порядку п. 2.2. договору вартість обладнання, що визначена у відповідній додатковій угоді до договору, складають ціна, тара, упаковка, маркування, транспортування, страхування.
Відповідно до п. 2.4. договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату по кожній з додаткових угод до договору наступним чином, якщо інше не зазначене у самій додатковій угоді:
п. 2.4.1. -попередня оплата в розмірі 80 % від загальної вартості обладнання та робіт по відповідній додатковій угоді протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору;
п. 2.4.2. остаточна оплата залишку в розмірі 20 % від вартості обладнання та робіт по відповідній додатковій угоді здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами актів про прийом-передачу обладнання по кількості та якості та виконання робіт по відповідній додатковій угоді.
12.09.2007 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткові угоди № 56 від 12.09.2007р., 57 від 25.09.2007р., 58 від 01.10.2007р., 59 від 15.10.2007р., 63 від 16.01.2008р.
На виконання умов додаткових угод позивачем було поставлено обладнання, матеріали та виконані роботи в повному обсязі.
В порушення умов додаткових угод відповідачем було частково оплачено поставлене обладнання та виконані роботи.
Позивач звернувся до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача боргу за договором.
За результатами розгляду даних спорів прийнято рішення Господарського суду м. Києва у справі № 34/533 від 11.11.2009р., яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1 367 589, 77 грн. та рішення Господарського суду м. Києва у справі № 44/517 від 19.10.2009р., яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 149 527, 93 грн., 12 410, 82 грн. інфляційних втрат, 2 421, 12 грн. -3% річних.
У позовній заяві від 22.06.2010р. за вих. № 4258 позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 14.01.2009р. по 16.06.2010р. (день подання позовної заяви), інфляційні втрати та 3% річних за період з 11.02.2010р. по16.06.2010р. (день подання позовної заяви).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
На виконання зазначених рішень суду Господарським судом м. Києва було видано накази від 11.01.2010р та 06.11.2009р. відповідно.
Згідно ст. 115 ГПК рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Накази Господарського суду м. Києва від 11.01.2010р та від 06.11.2009р. були прийняті до виконання Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби згідно з постановами №17077845 та №17222740 від 02.04.2010р.
Відповідно до ст.ст. 549 ЦК України, 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Таким чином, після набуття законної сили рішенням суду про стягнення грошових коштів, прострочення грошового зобов'язання як таке місця не має, це є завершальна стадія судового провадження -виконавче провадження, сторонами якого на відміну від спірного зобов'язання є не боржник та кредитор, а стягувач та боржник, які мають інше процесуальне становище.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст. 2 зазначеного закону).
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.2 ст. 25 того ж закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позовна заява подана Закритим акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи»до Господарського суду м. Києва 22.07.2010р., тобто до закінчення строку, що встановлений законом для виконання рішення суду державним виконавцем.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що застосування позивачем до даних правовідносин норм, що стосуються прострочення грошового зобов'язання є необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 1 486,16 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 549, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 11, 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження»та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя П.П. Чеберяк
Дата підписання рішення суду 04.10.2010р.