ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/38328.09.10
За позовом Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно- виробничої корпорації "Укреставрація"
до 1. Київської міської ради
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Медвєдева К.С. - представник за довіреністю б/н від 18.05.10 р;
від відповідача 1: Фрідман ОО. - представник за довіреністю №225-КР-963 від 20.09.10;
від відповідача 2: Крилова З.О.- представник за довіреністю №06-34/28324 від 09.10.09.
В судовому засіданні 28.09.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
обставини справи :
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації "Укреставрація" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 20.11.08 між позивачем та відповіідачем-1 було укладено договір оренди земельної ділянки, і в п.4.2 договору при визначенні ставки орендної плати за земельну ділянку по вул. Промисловій, 5, помилково було застосовано коефіцієнт 3,75 як за земельну ділянку історико-культурного призначення, що не відповідає вимогам законодавства. Крім того, Позивач неодноразово звертався до Відповідача-1 із пропозиціями привести розмір орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства України: листи №195 від 21.07.09 р., №315 від 10.12.09 р., №№27, 28,29 від 18.02.10 р., №36 від 06.02.10 р., які були залишені Київською міською радою без відповіді та задоволення. У відповідь на неодноразові звернення до Київської міської ради, Позивач отримав лист від Відповідача-1, згідно якого Київська міська рада не вбачає підстав для зменшення розміру орендної плати за користування даною земельною ділянкою.
Беручи до уваги викладене, позивач вважає, що запропоновані зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.11.08 р. дозволяють привести умови Договору про орендну плату у відповідність до ЗУ "Про плату за землю", "Про оренду землі", рішення Київської міської ради "Про орендну плату за землю в м. Києві" від 21.12.2000 р. №118/1095.
Обґрунтування позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині зобов'язання у встановленому порядку забезпечити підготовку угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.08.07 №66-6-00411 та здійснити його державну реєстрацію полягає в наступному. На думку позивача, саме на відповідача-2 відповідно до рішення КМР від 29.05.03 № 433/593 «Про забезпечення ефективного землекористування в місті Києві»покладено обов'язок забезпечити підготовку угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.11.08 та здійснити його державну реєстрацію.
Ухвалою суду від 27.07.10 порушено провадження у справі №40/383 та призначено до розгляду на 16.09.10.
У судове засідання, призначене на 16.09.10, представники позивача та відповідача-2 з'явилися. Позивач, надав суду письмові пояснення щодо обґрунтування позовних вимог.
Представник відповідача-2 в усній формі заявив клопотання про відкладення розгляду справи через неявку у судове засідання відповідача-1.
Представник позивача не заперечував щодо задоволення клопотання.
Суд задовольнив клопотання представника відповідача-2 та керуючись ст. 77,86 ГПК України відклав розгляд справи на 28.09.2010.
У судове засідання 28.09.2010р. представники сторін з'явились, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача-1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. У своїх запереченнях відповідач-1 посилається на ст.ст. 9, 116, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 627, 638 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179, ч. 8 ст. 181, ч.2.ст. 180 Господарського кодексу України, та зазначає, що на час підписання договору оренди земельної ділянки позивач не мав заперечень стосовно порядку та ставок обрахунку орендної плати. Крім того, відповідач-1 зазначив, що при розрахунку розміру ставки орендної плати враховується і зональний коефіцієнт, розміри якого на момент укладення договору вказані в додатку 5 до рішення КМР від 01.01.08 № 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік”.
Представник відповідача-2 надав суду письмовий відзив, відповідно до якого проти позову заперечує та зазначає, що відповідач-2 не порушував права та інтереси позивача, крім того згідно висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 31.03.04 № 19-2716 земельна ділянка по вул. Промисловій, 5 в м. Києві відноситься до зони охорони пам'яток.
Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
20.11.2008 року між позивачем (орендар) та відповідачем-1м(орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.11.2008р. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.11.2008 р. за № 79-6-00677 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Згідно з п.1.1 договору оренди земельної ділянки від 20.11.2008р. орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 року № 1538/4371 та рішення Київської міської ради від 16.10.2008 року № 557/557, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору оренди від 20.11.2008р. об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Промислова, 5 у Голосіївському районі м. Києва, розмір земельної ділянки -2,0751 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази, кадастровий номер - 8000000000:90:116:0025.
Пунктом 2.3 договору оренди земельної ділянки від 20.11.2008р. встановлено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
Відповідно до п.3.1 договір укладено на 15 років.
Пунктом 4.2 договору оренди земельної ділянки від 20.11.2008р. визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 11,25 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Пунктом 4.5 договору оренди земельної ділянки від 20.11.2008р. встановлено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.
Відповідно до п. 4.9 договору оренди земельної ділянки від 20.11.2008р. розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.
Згідно з п.11.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
24.06.2010 позивач звернувся до відповідача-1 з пропозицією привести умови договору оренди земельної ділянки у відповідність до чинного законодавства України, виклавши п. 4.2 договору в наступній редакції: „4.2. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 1,5 (однієї цілої п'яти десятих) відсотки від нормативної грошової оцінки, а з 19.03.2009 року - у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, зазначених законодавством”.
Листом від 25.06.2010 № 29/280-529 відповідач-1 повідомив позивача про свою незгоду на внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зменшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, та про те, що таке зменшення суперечитиме вимога чинного законодавства України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно п. 5 згаданої статті Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
На твердження позивача стосовно відмови відповідача-1 внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.11.08, слід зауважити, що відповідно до змісту договору та зазначених норм законодавства відмова від прийняття пропозиції щодо внесення змін, чи доповнень не є порушенням умов договору, оскільки прийняття пропозиції, чи відмова від неї є правом сторони, а не обов'язком за договором.
Водночас чинне законодавство надає право сторонам у випадку недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).
Згідно з приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Виходячи з положення ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Листом Вищого арбітражного суду від 14.01.1999 № 01-8/10 "Про Закон України "Про оренду землі" передбачено, що зміна орендної плати також здійснюється за згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди встановлений договором розмір орендної плати слід вважати таким, що не зазнав змін.
Підставами для порушення питання про зміну орендної плати згідно з частинами другою і третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» є:
- для орендаря:
а) погіршення стану орендованої земельної ділянки не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря, тобто з незалежних від нього причин (з вини орендодавця, внаслідок дії непереборної сили тощо);
б) виявлення недоліків переданої в оренду земельної ділянки, які не були обумовлені у договорі оренди, але суттєво перешкоджають передбаченому договором використанню земельної ділянки (частини друга і третя статті 31 Закону). Такими, що суттєво перешкоджають використанню земельної ділянки, можуть вважатися, зокрема, такі недоліки, які не дають можливості використовувати її за цільовим призначенням або які для свого усунення вимагають неспіввимірно великих затрат праці і часу;
Позивач не надав доказів та не довів факт погіршення стану орендованої земельної ділянок або виявлення недоліків переданих в орендне користування земельних ділянок, так само як і істотного порушення договірних зобов'язань з боку відповідача-1, таким чином у позивача відсутні підстави для порушення питання про зміну орендної плати.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було надано суду належного обґрунтування та підтвердження того, в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів останнього, з боку відповідача-2.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 04.10.2010р.