Справа № 643/19912/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/613/24 Доповідач: ОСОБА_2
16 липня 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2024 року про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_7 ,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2024 року задоволено заяву голови ЛПК Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_9 та продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який скоїв суспільно небезпечні діяння, передбачені ч.3 ст.101 та ч.1 ст.103 КК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви голови ЛПК Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_9 та змінити примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок комісії лікарів №104 від 24.04.2024 року щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 15 ЗУ «Про психіатричну допомогу», оскільки у такому не зазначено, що останній на момент проведення експертизи вчиняє чи виявляє наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, чи неспроможний самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. Звертає увагу, що лікар-психіатр зазначила, що ОСОБА_7 на даний час безпосередньої загрози для себе чи оточуючих не становить, обслуговує себе самостійно та потребує регулярного приймання ліків. Крім того, ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що на даний час почуває себе нормально та бажає повернутися до звичайного життя.
Заслухавши доповідача, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (глава 39 КПК України) встановлено особливий порядок кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Висновки суду щодо продовження примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом відносно ОСОБА_7 ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах провадження і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 514 КПК України визначено, що продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» перебуває ОСОБА_7 , евакуйований з м. Харкова з 23.03.2022 до даного часу, згідно з ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.11.2021 про продовження примусових заходів медичного характеру у психіатричному закладі із звичайним наглядом.
Так, у 1996 році ОСОБА_7 скоїв вбивство бабусі і завдав тяжкі тілесні ушкодження дідусеві. Таким чином, вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 3 ст. 101 та ч. 3 ст. 103 КК України.
У справі проходив стаціонарну судово-психіатричну експертизу 20.06.1997 в Луганській обласній психіатричній лікарні №1. Згідно з висновком експертної комісії, останній виявляє ознаки психічного захворювання у формі шизофренії, неосудний, в зв'язку з чим не міг віддавати звіт у своїх діях та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування ПЗМХ до психіатричного закладу з суровим наглядом.
Згідно з постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 22.09.1997, до хворого були застосовані примусові заходи медичного характеру, направлений на примусове лікування в психіатричну лікарню із суворим наглядом м. Дніпропетровськ, де знаходився з 27.04.1998 до 16.12.2004.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2004 примусові заходи медичного характеру змінені, з психіатричної лікарні з суворим наглядом переведений до психіатричної лікарні з посиленим наглядом м. Полтава.
У Полтавську психіатричну лікарню поступив 16.12.2004, де перебував на примусовому лікуванні до 29.11.2005.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 26.10.2005 примусові заходи медичного характеру змінені, з посиленого нагляду переведений на звичайний нагляд в Харківську психіатричну лікарню.
ОСОБА_7 неодноразово оглядався комісією лікарів-психіатрів у м. Харкові (09.11.2021), яка щоразу приходила до висновку про потребу продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Відповідні заяви були надіслані на адресу Московського районного суду м. Харкова та задоволені рішенням від 23.11.2021.
Неодноразово оглядався комісією лікарів-психіатрів у м. Львові (06.05.2022, 31.10.2022), яка щоразу приходила до висновку про потребу продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Відповідні заяви були надіслані на адресу Франківського районного суду м. Львова та задоволені рішенням від 23.05.2022, 17.11.2022.
Внаслідок проведеного комплексного лікування: аміназин, азапін, галолеридол, рис - петрил, галоприл, клопіксол-акуфаз, клопіксол-депо, клозапін; реабілітаційні заходи: перегляд телепередач, психічний стан залишається нестабільним: доступний формальному мовному контакту. Всі види орієнтації збережені. В бесіді дратівливий, легко афектується. У відділенні створює конфліктні ситуації, схильний до імпульсивних дій. Періодично напружений, похмурий, тривожний, підозрілий. Часом на обличчі виникає недоречна посмішка. Стверджує, що періодично чує «голоси», які викликають в нього агресію до оточуючих. Не хоче згадувати і говорити про скоєне правопорушення. Мислення сповільнене, паралогічне. Увага нестійка. У реабілітаційні заходи у відділенні не залучається. Критика до свого стану та скоєного правопорушення відсутня. Соціально дезадаптований. За своїм психічним станом потребує подальшого застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
На підставі ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» 24.04.2024 ОСОБА_7 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів (висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №104 від 24.04.2024), яка прийшла до висновку про те, що ОСОБА_7 на даний час страждає "параноїдною шизофренією безперервного типу перебігу, вираженого змішаного типу дефекту". Незважаючи на проведену активну медикаментозну терапію захворювання носить безремісійний характер, у хворого зберігається нестійкість психічного стану, стійка виражена галюцинаторно-параноїдна симптоматика, імпульсивність, агресивність до оточуючих, грубі структурно-логічні порушення мислення, імпульсивність. Відсутня критика до захворювання та до скоєного правопорушення. У зв'язку з чим в даний час може становити соціальну небезпеку для оточуючих і потребує продовження примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричного стаціонару зі звичайним типом нагляду.
У судовому засіданні суду першої інстанції лікуючий лікар ОСОБА_10 заяву про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_7 підтримала, просила таку задовольнити, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Покликання захисника на те, що ОСОБА_7 можна перевести на амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими та спростовуються висновком лікарів -психіатрів від 24.04.2024, згідно з яким ОСОБА_7 потребує продовження примусового лікування в психіатричній лікарні із звичайним наглядом.
Висновки лікарів, викладені у висновку, є переконливими і належним чином вмотивованими.
Підстав ставити під сумнів правильність цих висновків колегія суддів не вбачає.
Доводи ОСОБА_7 про те, що він не потребує застосування до нього вказаних примусових заходів медичного характеру, суперечать наявним в матеріалах провадження доказам.
Суд апеляційної інстанції вважає голослівними твердження захисника про те, що висновок комісії лікарів №104 від 24.04.2024 року щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 15 ЗУ «Про психіатричну допомогу», оскільки у такому зазначено, що у хворого зберігається нестійкість психічного стану, стійка виражена галюцинаторно-параноїдна симптоматика, імпульсивність, агресивність до оточуючих, грубі структурно-логічні порушення мислення, імпульсивність, у зв'язку з чим ОСОБА_7 в даний час може становити соціальну небезпеку для оточуючих.
Таким чином, враховуючи тривалість застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, анамнез його хвороби, порядок надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, що потребує значного самоконтролю та самодисципліни з боку хворого, а також те, що на момент огляду ОСОБА_7 продовжує страждати хронічним психічним захворюванням у виді параноїдної шизофренії безперервного типу перебігу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації у психіатричну лікарню із звичайним наглядом.
Приймаючи рішення про продовження застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом, суд першої інстанції виходив з психічного стану ОСОБА_7 та характеру вчиненого ним суспільно - небезпечного діяння.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2024 року колегією суддів не встановлено, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07.05.2024 року про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4