Дата документу 27.06.2024 Справа № 336/3730/23
Єдиний унікальний №336/3730/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/685/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
27 червня 2024 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, який не працює, який не має зареєстрованого місця проживання, раніше судимого:
- 26 листопада 2003 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.187, ч.2 ст.187, ч.4 ст.187, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна. Звільнений 16 лютого 2011 року році за відбуттям строку покарання;
- 27 грудня 2011 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнений 25 жовтня 2016 року умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 8 місяців 24 дня;
- 30 серпня 2017 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці. Звільнений 30 вересня 2019 року за відбуттям строку покарання;
- 08 жовтня 2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 19 жовтня 2020 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, до покарання у виді 4 місяців арешту;
- 24 грудня 2020 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.358, ч.2 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
-23 грудня 2022 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнений 02 березня 2023 року за відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.357, ч.4 ст.186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року, яким визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.357, ч.4 ст.186 КК України, та призначено покарання:
- за ч.3 ст.357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч.4 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (восьми) років .
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 10 березня 2023 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні в розмірі 377,56 гривень.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить призначити більш м'яке покарання та надати можливість пролікуватись.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги заяви про стан його здоров'я та проігнорував його заяви про те, що він має інвалідність ІІІ групи через вади зору та потребує операції.
Також, не були взяті до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме стан здоров'я, щире каяття, визнання вини, повернення майна потерпілому.
Вказує, що його дії не були корисливими, а він взяв речі потерпілого, щоб той їх не загубив, а конфлікт спровокував сам потерпілий.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_8 просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання та призначити більш м'яке покарання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не погоджується з вироком суду першої інстанції, оскільки вважає, що при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_6 суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки дослідженим обставинам справи, оскільки було враховано не всі пом'якшуючі обставини, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що судом не враховано в якості обставин, що пом'якшують покарання те, що її підзахисний розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду, надавав в судовому засіданні детальні пояснення з приводу обставин події злочину, приніс свої щирі вибачення потерпілому.
Також, вказує на відсутність цивільного позову, оскільки потерпілому було повернуто його майно, а також те, що потерпілий не наполягав на суворому покаранні.
Крім того, захисник посилається на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, який має захворювання очей.
Звертає увагу на те, що її підзахисний не перебуває на обліку у КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР та в КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» ЗОР.
Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі застосовано положення ст.66 КК України і з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин і особистості засудженого до ОСОБА_6 можливо застосувати більш м'яке покарання, ніж встановлено судом.
Згідно з вироком суду, 06 березня 2023 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, у період дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, продовженого Указом Президента України №58/2023 від 06 лютого 2023 року, ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , побачив потерпілого ОСОБА_9 , який перебував на парапеті. В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою реалізації якого останній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, з корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_9 та під час розмови з останнім наніс один удар правою рукою в область обличчя потерпілого. Після чого ОСОБА_6 правою рукою дістав із внутрішнього карману куртки ОСОБА_9 належний останньому мобільний телефон «Nokia 105», IMEI: НОМЕР_1 , в корпусі чорного кольору, разом з SIM-карткою, номер: НОМЕР_2 , вартість якого складає 330 гривень. Не зупиняючись на скоєному, ОСОБА_6 , наніс один удар правою ногою в область обличчя ОСОБА_9 , який внаслідок зазначених травматичних впливів отримав тілесні ушкодження у вигляді садна лівої половини обличчя та поверхневої рани з синцем навколо основи носу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите викрадення та розпорядження чужим майном, ОСОБА_6 зник з місця скоєння злочину, чим набув можливість розпоряджатись вказаним майном.
Крім того, за наведених вище обставин ОСОБА_6 незаконно заволодів важливим особистими документами потерпілого, а саме, 06 березня 2023 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , діючи умисно, під час розмови із потерпілим ОСОБА_9 , який перебував на парапеті, наніс один удар правою рукою в область обличчя потерпілого. Після чого ОСОБА_6 правою рукою дістав із внутрішнього карману куртки ОСОБА_9 важливі особисті документи потерпілого, втрата яких істотно ускладнює реалізацію прав, свобод і законних інтересів потерпілого, а саме:
- паспорт громадянина України № НОМЕР_3 на анкетні дані ОСОБА_9 ;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 на анкетні дані ОСОБА_9 ;
- пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 на анкетні дані ОСОБА_9 .
Не зупиняючись на скоєному, ОСОБА_6 наніс один удар правою ногою в область обличчя ОСОБА_9 , після цього ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що незаконно заволодів вищевказаними важливими особистими документи потерпілого ОСОБА_9 , зник з місця скоєння злочину,чим набув можливість розпоряджатись вказаними документами на власний розсуд.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.357, ч.4 ст.186 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюється, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи обвинуваченого та його захисника, викладені в апеляційних скаргах, щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до кримінального проступку та тяжкого злочину, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, вчинив нові кримінальні правопорушення через 4 дні після звільнення з місць позбавлення волі, не одружений, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, однак має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин, синдром залежності.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав сприяння обвинуваченого розкриттю кримінальних правопорушень.
При цьому суд першої інстанції не погодився з вказаною в обвинувальному акті обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття, оскільки наявність такої обставини в ході судового розгляду не було встановлено.
На підставі всіх обставин у сукупності, в т.ч. ступеню тяжкості, суспільної небезпеки та фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, а також відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення останньому покарання в межах санкцій ч.3 ст.357 КК України - у виді обмеження волі, ч.4 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі, але в наближених до мінімальних строків, а при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів - застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Стосовно доводів обвинуваченого та його захисника про визнання обвинуваченим своєї вини, та про його щире каяття, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як убачається зі змісту вироку та апеляційної скарги самого обвинуваченого, останній в ході судового розгляду кримінального провадження фактично не визнавав свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
В свою чергу, щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у провадженні доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у цьому провадженні такої обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття, а доводи сторони захисту про протилежне суперечать матеріалам провадження.
Перевіряючи доводи сторони захисту про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого і про те, що суд першої інстанції проігнорував заяви останнього про наявність в нього інвалідності ІІІ групи через вади зору, та про необхідність проведення операції, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, захисником надано відповіді філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» від 21 липня 2023 року та від 15 грудня 2023 року стосовно стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , зі змісту яких встановлено, що обвинувачений по прибуттю до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» був оглянутий черговим медичним працівником, скарг на стан здоров'я не виказував, хронічні хвороби заперечував, тілесних ушкоджень не виявлено. Згідно з медичною документацією, неодноразово оглядався лікарями терапевтом та психіатром, стоматологом. 15 березня 2023 року був оглянутий окулістом, яким поставлено певний діагноз. Також зазначено, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 задовільний.
Крім того, ухвалами суду першої інстанції від 20 вересня 2023 року та від 15 листопада 2023 року було доручено ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , який перебуває в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», у разі необхідності надати останньому належне лікування.
На виконання вказаних ухвал суду філією ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» надано відповідь від 03 січня 2024 року, в якій зазначено, що 02 січня 2023 року ув'язнений ОСОБА_6 в умовах Запорізької міської медичної частини був оглянутий лікарями (завідувачем, терапевтом, окулістом, отоларингологом, психіатром). З березня 2023 року перебуває під наглядом лікаря-психіатра медичної частини. Скарги під час огляду не виказував. Лабораторні показники крові без особливостей. Гемодинамічні показники в нормі. Із анамнезу, тривале вживання опіоїдів. Виставлено певний діагноз та зазначено, що за результатами огляду потреби в призначенні лікування немає.
Таким чином, судом першої інстанції належним чином перевірено доводи сторони захисту з зазначеного приводу.
Відомості про те, що ОСОБА_6 має інвалідність, в матеріалах провадження відсутні.
Не надано таких відомостей стороною захисту і при апеляційному розгляді.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, а призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим так і іншими особами, та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
Достатніх підстав для застосування положень ст.69, 75 КК України колегія суддів не убачає через наведене вище.
Таким чином, апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року, яким визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.357, ч.4 ст.186 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3